Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке проявляється нападами задишки з кашлем, що часто закінчуються нападами задухи.
За статистикою ВООЗ кількість пацієнтів з бронхіальною астмою становить від 4 до 10% населення Землі.
Причини виникнення бронхіальної астми
• чинники з групи професійних шкідливостей;
• хронічний бронхіт та інфекції;
• якість вдихуваного повітря та екологічна обстановка;
• деякі лікарські препарати.
Хронічне запалення, яке спостерігається у хворих на бронхіальну астму, робить дихальні шляхи чутливими до алергенів, хімічних подразників, тютюнового диму і т.д. При їх дії виникають набряк та спазм бронхів. У цей момент бронхіальний слиз виробляється у великій кількості, що ускладнює нормальне проходження повітря по дихальних шляхах під час дихання.
Класифікація бронхіальної астми
• персистуюча легкого ступеня тяжкості;
• персистуюча середнього ступеня тяжкості;
• персистуюча тяжкого ступеня тяжкості.
Особливі форми бронхіальної астми
1. Атопічна бронхіальна астма (розвивається на тлі спадкового чинника).
2. Аспіринова бронхіальна астма (входить в аспіринову тріаду; пов’язана з особливою непереносимістю аспірину і багатьох інших протизапальних препаратів).
3. Рефлюкс-індукована бронхіальна астма (розвивається на тлі гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР), або потрапляння в дихальні шляхи (просвіт бронхіального дерева) вмісту шлунка).
4. Бронхіальна астма фізичного зусилля (хвороба розвивається на тлі фізичної активності, в основному після 5-10 хвилин руху/роботи; особливо напади активізуються після роботи на холодному повітрі; супроводжується переважно кашлем, який самостійно проходить через 30-45 хвилин).
5. Професійна астма (через роботу в забруднених місцях, або ж при роботі з речовинами, що мають сильний хімічний запах/випаровування).
6. Кашльова форма астми (характеризується особливим клінічним перебігом — присутній тільки кашель, інші симптоми відсутні, або ж присутні мінімально).
Клінічний перебіг бронхіальної астми
Перші симптоми бронхіальної астми:
• задишка, особливо після фізичного навантаження;
• почуття закладеності в грудях, задуха;
• кашель, спочатку сухий, далі з прозорою мокротою;
• прискорене поверхневе дихання з почуттям складності видиху;
• хрипіння при диханні, зі свистом;
• ортопное (вимушене положення, коли хворий, сидячи на ліжку або на стільці, міцно за нього тримається, ноги спущені на підлогу, таким чином йому простіше зробити повний видих).
Додаткові симптоми бронхіальної астми:
• загальна слабкість, нездужання;
• порушення ритму роботи серця (тахікардія) — пульс під час хвороби знаходиться в межах до 90 уд./хв., а під час нападу збільшується до 130 уд./хв.;
• хрипіння при диханні, зі свистом;
• почуття закладеності в грудях, задуха;
• головний біль, запаморочення;
• біль в нижній частині грудної клітини (при тривалих нападах).
Симптоми при тяжкому перебігу захворювання:
• акроціаноз та дифузна синюшність шкіри;
• ознаки емфіземи легенів — збільшення грудної клітки, ослаблення дихання;
• патологічні зміни в структурі нігтьової пластини — нігті тріскаються;
• розвиток другорядних захворювань — дерматити, екзема, псоріаз, нежить (риніт).
Діагностика бронхіальної астми
• спірометрія (дослідження функції зовнішнього дихання) — ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за 1 секунду), ПШВ (пікова швидкість видиху), ФЖЄЛ (форсована життєва ємність легенів);
• дихальні проби з бронходилятаторами;
• дослідження на наявність в мокроті (бронхіальному секреті) і крові еозинофілів, кристалів Шарко-Лейдена та спіралі Куршмана;
• встановлення алергологічного статусу (шкірні, кон’юнктивальні, інгаляційні та назальні проби, визначення загального та специфічного IgE, радіоалергосорбентний тест);
• рентгенографія грудної клітки;
• добова pH-метрія при підозрі на рефлюксну природу бронхіальної астми;
Диференціальна діагностика бронхіальної астми проводиться з:
• ХОЗЛ (хронічними обструктивними захворюваннями легень);
• синдромальним бронхоспастичним синдромом при ДХСТ (дифузні хвороби сполучної тканини), васкулітах;
• трахеобронхиальною дискінезією (клапанна обструкція бронхів);
• ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії) дрібних гілок;
• інтерстиціальним фіброзом легенів;
• іншими захворюваннями, зумовленими внутрішньоструктурною патологією (круп, дифтерія); обструкцією верхніх дихальних шляхів (чужорідне тіло, ларингоспазм, стеноз бронха, параліч голосових зв’язок) і нижніх дихальних шляхів (аспірація, істеричний напад); зовнішнім здавленням (пухлина середостіння, заглотковий абсцес); внутрібронхіальною аспірацією (чужорідні тіла), дегенеративними захворюваннями (саркоїдоз внаслідок утворення ендобронхіальних гранулем, пухлина).
Лікування бронхіальної астми
Медикаментозне лікування
Базисна терапія бронхіальної астми впливає на механізм захворювання, вона дозволяє його контролювати. До препаратів базисної терапії відносять: глюкокортикоїди (в т.ч. інгаляційні), кромони, антагоністи лейкотрієнових рецепторів та моноклональні антитіла.
Симптоматична терапія дозволяє впливати на гладку мускулатуру бронхіального дерева, а також знімати напади астми. До препаратів симптоматичної терапії відносять бронходилятатори: β2-адреноміметики та ксантіни.
Необхідні дозування та послідовність прийому ліків визначаються виключно лікарем. Самостійна корекція доз неприпустима. Хворі на бронхіальну астму зобов’язані при собі мати препарат швидкого реагування.
Кожен пацієнт повинен пам’ятати, що використання швидкодіючих інгаляторів більше 4-х разів на добу — неприпустимо. Зворотнє може викликати важкий напад задухи — астматичний статус.
Якщо хворий помітив зниження ефекту від призначених лікарем препаратів, необхідно терміново навідатися до лікарні.
Немедикаментозне лікування
1. Фізіотерапія (електрофорез, індуктотермія, вплив ультразвуком, ампліпульс, ультрафіолетове опромінення).
2. Гіпербарична оксигенація, лазерне або ультрафіолетове опромінення крові.
3. Еферентні методи (гемосорбція, плазмаферез, плазмацитоферез, засновані на пропусканні крові через спеціальні пристосування з метою зміни її якісного складу).
Ефект спелеотерапії пов’язаний з особливою взаємодією частинок солі (сухого аерозолю хлориду натрію) з поверхнею дихальних шляхів. При цьому зменшуються або зникають напади задухи, нормалізуються показники імунітету, полегшується відходження мокроти.
Згідно зі статистикою спелеотерапія дозволяє поліпшити стан: при бронхіальній астмі легкого перебігу — в 99%, при бронхіальній астмі середньої тяжкості — в 82%, при тяжкому перебігу — в 42,8% випадкiв. У переважної більшості, що пройшли спелеотерапію, стійкий позитивний ефект зберігається від 1 року і більше.
Позитивну дію затримок дихання на перебіг цілого ряду захворювань було помічено ще в давнину. Для хворих на бронхіальну астму розроблено велику кількість гіповентиляційних вправ, за допомогою яких можна ліквідувати легкі та середні за важкістю напади утрудненого дихання або нав’язливого сухого кашлю.
Для лікування бронхіальної астми широко застосовується цілий ряд лікарських рослин: чебрець, соснові бруньки, мати-й-мачуха звичайна, оман високий, дягель лікарський, материнка звичайна, першоцвіт лікарський, подорожник великий.
Правильне харчування відноситься до одного з базових елементів в боротьбі з бронхіальною астмою.
Профілактика виникнення бронхіальної астми
1. Своєчасне лікування всіх захворювань хронічного характеру верхніх та нижніх дихальних шляхів.
3. Дотримання певної дієти.
5. Уникнення контакту з подразниками (накурені, погано провітрені, запилені місця).
6. Постійний контроль за станом організму при наявності профшкідливості.
Прогноз при бронхіальнiй астмi
В цілому захворювання є хронічним та повільно прогресуючим, адекватне лікування може повністю усувати симптоми, але не впливає на причину їх виникнення. Прогноз для життя та працездатності при своєчасній діагностиці та адекватній терапії умовно сприятливий. Періоди ремісії можуть тривати протягом декількох років.
источник
Бронхіальна астма – це хронічне неінфекційне захворювання дихальних шляхів запального характеру. Хронічні запальні процеси в органах дихання ведуть до їх гіперактивності, в результаті якої при контакті з алергенами або подразниками, миттєво розвивається обструкція бронхів, що обмежує швидкість потоку повітря і викликає задуху. Приступ бронхіальної астми часто розвивається після провісників і характеризується коротким різким вдихом і гучним тривалим видихом. Зазвичай він супроводжується кашлем з в’язким мокротинням і гучними свистячими хрипами. Бронхіальна астма може привести до розвитку емфіземи легенів і легеневого серця, виникнення астматичного статусу.
За останні два десятки років захворюваність по бронхіальній астмі зросла, і на сьогоднішній день в світі близько 300 мільйонів людей, які страждають нею. Це одне з найпоширеніших хронічних захворювань, з яким піддаються всі люди, незалежно від статі і віку. Смертність серед хворих на бронхіальну астму досить висока. Той факт, що в останні двадцять років захворюваність на бронхіальну астму у дітей стає дедалі більше, робить бронхіальну астму не просто хворобою, а соціальною проблемою, на боротьбу з якою прямує максимум сил.
Бронхіальна астма – це хронічне неінфекційне захворювання дихальних шляхів запального характеру. Хронічні запальні процеси в органах дихання ведуть до їх гіперактивності, в результаті якої при контакті з алергенами або подразниками, миттєво розвивається обструкція бронхів, що обмежує швидкість потоку повітря і викликає задуху.
Напади задухи спостерігаються з різною періодичністю, але навіть в стадії ремісії запальний процес в дихальних шляхах зберігається. В основі порушення прохідності потоку повітря, при бронхіальній астмі лежать такі компоненти:
Незважаючи на складність, бронхіальна астма добре піддається лікуванню, завдяки якому можна домогтися стійкої і тривалої ремісії. Постійний контроль над своїм станом дозволяє пацієнтам повністю запобігти настанню нападів ядухи, знизити або виключити прийом препаратів для купірування нападів, а так само вести активний спосіб життя. Це допомагає підтримати функції легенів і повністю виключити ризик ускладнень.
Найбільш небезпечним провокуючим фактором для розвитку бронхіальної астми є екзогенні алергени, лабораторні тести на які підтверджують високий рівень чутливості у хворих на бронхіальну астму та у осіб, які входять до групи ризику.
Найпоширенішими алергенами є побутові алергени – це домашня і книжковий пил, корм для акваріумних рибок і лупа тварин, алергени рослинного походження і харчові алергени, які ще називають нутритивная. У 20-40% хворих на бронхіальну астму виявляється подібна реакція на лікарські препарати, а у 2% хвороба отримана внаслідок роботи на шкідливому виробництві або ж, наприклад, в парфумерних магазинах.
Інфекційні чинники теж є важливою ланкою в патогенезі бронхіальної астми, так як мікроорганізми, продукти їх життєдіяльності можуть виступати в якості алергенів, викликаючи сенсибілізацію організму. Крім того, постійний контакт з інфекцією підтримує запальний процес бронхіального дерева в активній фазі, що знижує чутливість організму до екзогенних алергенів.
Так звані гаптенами алергени, тобто алергени небелковой структури, потрапляючи в організм людини і зв’язуючись його білками так само провокують алергічні напади і збільшують ймовірність виникнення БА. Такі фактори, як переохолодження, обтяжена спадковість і стресові стани теж займають одне з важливих місць в етіології бронхіальної астми.
В основі змін бронхів лежить сенсибілізація організму, коли при алергічних реакціях негайного типу, що протікають у вигляді анафілаксії, виробляються антитіла, а при повторній зустрічі з алергеном відбувається миттєве вивільнення гістаміну, що і призводить до набряку слизової бронхів і до гіперсекреції залоз. Імунокомплексні алергічні реакції і реакції сповільненої чутливості протікають аналогічно, але з менш вираженими симптомами. Підвищена кількість іонів кальцію в крові людини останнім часом теж розглядається як сприяючий чинник, так як надлишок кальцію може провокувати спазми, в тому числі і спазми мускулатури бронхів.
При патологоанатомічному дослідженні померлих під час нападу ядухи відзначається повна або часткова закупорка бронхів в’язкою густий слизом і емфізематозних розширення легенів через утрудненого видиху. Мікроскопія тканин найчастіше має подібну картину – це потовщений м’язовий шар, гіпертрофовані бронхіальні залози, інфільтративні стінки бронхів з десквамацією епітелію.
Тобто, діагноз пацієнта з бронхіальною астмою включає в себе всі перераховані вище характеристики. Наприклад, «Бронхіальна астма неалергічного походження, інтермітуюча, контрольована, в стадії стабільної ремісії».
Приступ задухи при бронхіальній астмі ділиться на три періоди: період провісників, період розпалу і період зворотного розвитку. Період провісників найбільш виражений у пацієнтів з інфекційно-алергічної природою БА, він проявляється вазомоторними реакціями з боку органів носоглотки (рясні водянисті виділення, безперервне чхання). Другий період (він може початися раптово) характеризується відчуттям обмеженості в грудній клітці, яке не дозволяє дихати вільно. Вдих стає різким і коротким, а видих навпаки тривалим і гучним. Дихання супроводжується гучними свистячими хрипами, з’являється кашель з в’язкою, важко відхаркувальний мокротою, що робить дихання аритмічним.
Під час нападу положення пацієнта вимушене, зазвичай він намагається прийняти сидяче положення з нахиленим вперед корпусом, і знайти точку опори або спирається ліктями в коліна. Особа стає одутлим, а під час видиху шийні вени набухають. Залежно від тяжкості нападу можна спостерігати участь м’язів, які допомагають подолати опір на видиху.
При перкусії звук ясний коробковий через гіпервоздушності легких, рухливість легких різко обмежена, а їх межі зміщені вниз. При аускультації над легкими прослуховується везикулярне дихання, ослаблене з подовженим видихом і з великою кількістю сухих свистячих хрипів. Через збільшення легких в обсязі, точка абсолютної тупості серця зменшується, тони серця приглушені з акцентом другого тону над легеневою артерією.
У періоді зворотного розвитку починається поступове відходження мокроти, кількість хрипів зменшується, і напад задухи поступово згасає.
Прояви, при яких можна запідозрити наявність бронхіальної астми.
Залежно від тяжкості і інтенсивності нападів ядухи бронхіальна астма може ускладнюватися емфіземою легенів і приєднанням вторинної серцево-легеневої недостатності. Передозування бета-адреностимуляторов або швидке зниження дозування кортикостероїдів, а так же контакт з масивною дозою алергену можуть призвести до виникнення астматичного статусу, коли напади задухи йдуть один за іншим і їх практично неможливо купірувати. Астматичний статус може закінчитися летальним результатом.
Діагноз зазвичай ставиться пульмонологом на підставі скарг і наявності характерної симптоматики. Всі інші методи дослідження спрямовані на встановлення ступеня тяжкості та етіології захворювання.
Спірометрія. Допомагає оцінити ступінь обструкції бронхів, з’ясувати варіабельність і оборотність обструкції, а так само підтвердити діагноз. При БА форсований видих після інгаляції бронхолітіком за 1 секунду збільшується на 12% (200 мл) і більш. Але для отримання більш точної інформації спірометрії слід проводити кілька разів.
Пікфлоуметрія або вимір пікової активності видиху (ПСВ) дозволяє проводити моніторинг стану пацієнта, порівнюючи показники з отриманими раніше. Збільшення ПСВ після інгаляції бронхолитика на 20% і більше від ПСВ до інгаляції чітко свідчить про наявність бронхіальної астми.
Додаткова діагностика включає в себе проведення тестів з алергенами, оцінку газового складу крові, ЕКГ, бронхоскопію і рентгенографію легенів.
Лабораторні дослідження крові мають велике значення в підтвердженні алергічної природи бронхіальної астми, а так само для моніторингу ефективності лікування.
Оскільки бронхіальна астма є хронічним захворюванням незалежно від частоти нападів, то основним моментом в терапії є виключення контакту з можливими алергенами, дотримання елімінаційних дієт і раціональне працевлаштування. Якщо ж вдається виявити алерген, то специфічна гипосенсибилизирующая терапія допомагає знизити реакцію організму на нього.
Для купірування нападів ядухи застосовують бета-адреноміметики у формі аерозолю, для того щоб швидко збільшити просвіт бронхів і поліпшити відтік мокроти. Це фенотеролу гідробромід, сальбутамол, орципреналін. Доза в кожному випадку підбирається індивідуально. Так само добре купируют напади препарати групи м-холінолітиків – аерозолі ипратропия броміду і його комбінації з фенотеролом.
Ксантіновие похідні користуються серед хворих на бронхіальну астму не дуже популярна. Вони призначаються для запобігання нападів ядухи у вигляді таблетованих форм пролонгованої дії. В останні кілька років препарати, які перешкоджають дегрануляції огрядних клітин, дають позитивний ефект при лікуванні бронхіальної астми. Це кетотифен, кромогликат натрію і антагоністи іонів кальцію.
При лікуванні важких форм БА підключають гормональну терапію, в ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДІВ потребує майже чверть пацієнтів, 15-20 мг преднізолону приймають в ранкові години разом з антацидними препаратами, які захищають слизову шлунка. В умовах стаціонару гормональні препарати можуть бути призначені у вигляді ін’єкцій.
Особливість лікування бронхіальної астми в тому, що потрібно використовувати лікарські препарати в мінімальній ефективній дозі і домагатися ще більшого зниження дозувань. Для кращого відходження мокроти показані відхаркувальні і муколітичні препарати. Так само необхідно проводити своєчасно лікування супутніх захворювань – хронічних бронхітів, бронхопневмоній, тоді показаний прийом антибактеріальних препаратів.
Перебіг бронхіальної астми складається з низки загострень і ремісій, при своєчасному виявленні можна домогтися стійкої і тривалої ремісії, прогноз ж залежить більшою мірою від того, наскільки уважно пацієнт ставиться до свого здоров’я і дотримується приписів лікаря.
Велике значення має профілактика бронхіальної астми, яка полягає в санації вогнищ хронічної інфекції, боротьбі з курінням, а так само в мінімізації контактів з алергенами. Це особливо важливо для людей, які входять до групи ризику або мають обтяжену спадковість.
источник
Причини, симптоми і методи лікування бронхіальної астми
Близько трьохсот мільйонів людей у всьому світі страждають від захворювання, яке називається бронхіальна астма. Нею хворіють люди незалежно від віку, статі та соціального статусу. Вона одно вражає небагатих людей, середній клас людей, що мають достаток багато вище середнього. Що ж це за хвороба?
Астма – запальне захворювання органів дихання хронічного перебігу, що характеризується надмірною чутливістю дихальних проток і невідповідною реакцією на будь-які подразники. У відповідь на вплив сильними запахами, алергенами, фізичним навантаженням та іншими факторами дихальні шляхи звужуються і виділяють слиз, що утруднює дихання і викликає кисневу недостатність.
В результаті набряку бронхів та виділення зайвої слизу виникає задишка, іноді навіть приступи ядухи, які заважають нормальній життєдіяльності людини. Іноді бронхіальна астма навіть стає причиною інвалідності.
Астма – невиліковне захворювання. Винятком є тільки бронхіальна астма у дітей (про нюанси можна прочитати в окремій статті), близько п’ятдесяти відсотків малюків з часом перестають відчувати незручності, пов’язані з задишкою, приступами ядухи, вони просто переростають хвороба. Астма ж в зрілому віці виліковується повністю вкрай рідко, тому тим, у кого діагностували це захворювання, варто навчитися з ним жити. Адекватна терапія повністю зніме або достатньою мірою полегшить симптоми хвороби, що дозволить хворому не відчувати незручностей від своєї недуги.
Основна небезпека бронхіальної астми у дорослих полягає в можливості розвитку так званого астматичного статусу. Цей стан вимагає радикальних методів лікування: введення внутрішньовенно глюкокортикоїдних протизапальних препаратів, фізіологічного розчину для компенсації зневоднення організму та бета-адреноміметиків. Також при терапії у разі астматичного статусу необхідно призначати препарати, що розріджують мокротиння. Внаслідок виділення великої кількості трудноотходящей слизу просвіт бронхів може повністю закупоритися вакуумній, і пацієнт може загинути від асфіксії.
Причин захворювання бронхіальною астмою дуже багато. Будь-який подразник може запустити механізм реагування дихальних шляхів.
За причинами виникнення бронхіальна астма підрозділяється на алергічну і неаллергическую. Захворювання з переважанням алергічного компонента може бути будь-яким з переліку поширених алергенів (пилок рослин, шерсть тварин, домашній пил і багато інших). Найчастіше така астма відрізняється сезонними загостреннями.
Неаллергический і алергічний типи цієї хвороби можна розділити на кілька видів відповідно до причин, що викликають напади:
Якщо потрібна більш повна інформація про види і типи астми – про це можна дізнатися зі статті класифікація бронхіальної астми.
Найпоширеніші ознаки і симптоми астми – частий кашель, іноді практично постійний, виснажливий пов’язаний з відчуттям закладеності в грудях, свистяче дихання, з’являється внаслідок суджених бронхіальних проток, задишка, причому труднощі виникають не на вдиху, а на видиху.
Останній симптом характерний саме астматичної задишці. Часто трапляється так, що астматики не можуть видихнути частина повітря, і він залишається в легенях, викликаючи їх роздутість. У молодих людей в таких випадках розвивається певні ознаки будови грудини. Вона розвивається неправильно і стає занадто опуклою. Цей дефект називають «голубина груди».
Це варто запам’ятати! Можливо жінкам, хворим на бронхіальну астму, успішно завагітніти і народити здорову дитину? Відповідь – так.
Насправді це може привести до поліпшення загального стану жінки, яка страждає цим захворюванням. Бронхіальна астма при вагітності – не вирок.
У процесі розвитку плоду в організмі жінки відбуваються суттєві зміни, пов’язані з трансформаціями гормонального фону. Виділяється велика кількість прогестерону, який не тільки викликає збільшення молочних залоз і сприяє інших змін репродуктивної системи жіночого організму, але і діє стимулюючим чином на дихальний центр в головному мозку. Причому при вагітності хлопчиком рівень прогестерону вище, ніж, якщо жінка чекає дівчинку. Тому на тлі вагітності хлопчиком стан жінок поліпшується більше, чим при вагітності дитиною жіночої статі.
Ведення вагітності при наявності у майбутньої матері бронхіальної астми має певні складності. Зміни гормонального фону, поліпшення або погіршення всмоктування та виведення лікарських препаратів – все це вимагає підвищеної уваги медиків, але в Росії щороку десятки тисяч жінок, хворих на бронхіальну астму, народжують здорових дітей без погіршення стану власного здоров’я.
Лікування астми – процес складний і відрізняється різними підходами з урахуванням стану, причин виникнення захворювання та інших факторів. Найчастіше воно полягає в полегшенні стану хворих і зняття симптомів. Для лікування бронхіальної астми використовуються препарати глюкокортикоїдів, бронхорозширюючі лікарські засоби та інші, здатні полегшити перебіг хвороби. Оскільки в переважній більшості випадків астма невиліковна, успішним лікуванням вважається те, при якому хворі можуть вести нормальне життя в соціумі, без постійно пригнічують їх проявів хвороби.
Увага! Окремий випадок – астматичний статус. У цій ситуації необхідно термінове купірування симптомів, тому що при відсутності своєчасної терапії астматичний статус може призвести до летального результату.
Окремо варто відзначити, що в стані поліпшення часто застосовуються альтернативні способи лікування – натуротерапія в самому широкому сенсі цього поняття: голковколювання і інші східні техніки, фітотерапія, лікування за допомогою ефірних масел і інші способи. Такі методи дозволяють запобігти напади на якомога довший термін.
Крім консервативного медикаментозного лікування, яке астматики повинні отримувати регулярно, а іноді протягом усього життя, і яке проводиться як в стаціонарі, так і в домашніх умовах, добрі результати дають альтернативні методи терапії. Вельми популярно лікування бронхіальної астми народними методами, про який можна прочитати детальніше.
До альтернативних методів належать:
Часто такі види лікування застосовуються комплексно з звичайними медикаментозними, що є досить вдалим підходом.
При нападі бронхіальної астми слід негайно надати хворому медичну допомогу.
Для цього потрібно насамперед забезпечити доступ свіжого повітря, якщо є можливість, проводиться оксигенотерапія. Також у таких випадках зазвичай практикується введення еуфіліну струминно.
При наявності серцевої астми, а також частоті серцевих скорочень більше дев’яноста ударів в хвилину використовують такі препарати, як строфантин або дигоксин.
Важливо! Перед введенням цих речовин необхідно уточнити, чи не приймав пацієнт інгалятори у великій кількості перед нападом, вони містять подібні діючі речовини, а передозування цих лікарських засобів може призвести до погіршення стану хворого.
У разі відсутності поліпшення пацієнтові вводять преднізолон і проводять оксигенотерапію. Якщо пацієнт перебуває вдома, його можна залишити до приходу дільничного лікаря, якщо ж хворий у громадському місці – необхідна термінова госпіталізація.
источник
Основною метою лікування бронхіальної астми є: поліпшення якості життя хворого, яке досягається успішним вирішенням таких завдань:
1. зменшення частоти загострень або повне їх усунення;
2. постійний контроль над симптомами захворювання;
3. нормалізація показників функцій зовнішнього дихання;
4. відсутність або зведення до мінімуму побічних ефектів від препаратів, що застосовують для лікування астми;
5. відновлення нормального (відповідно до віку) рівня фізичної активності;
6. забезпечення нормального росту і розвитку.
Є три можливості в лікуванні бронхіальної астми, за допомогою яких власне і досягається контроль над хворобою практично в кожного хворого:
1. елімінація тригерних факторів;
2. специфічна гіпосенсибілізація;
Особливе місце в лікуванні посідає фармакотерапія. Ліки можуть уводитись в організм хворої дитини різними шляхами, однак перевагу треба надавати інгаляційному шляхові, оскільки при цьому безпосередньо в дихальні шляхи надходить медикамент у високій концентрації, а побічні ефекти не виникають або зводяться до мінімуму.
Суттєву ефективність при бронхіальній астмі мають три групи препаратів:
1. протизапальні препарати які припиняють хронічний запальний процес і пов’язану з ним гіперчутливість бронхів;
2. бронхолітики, які використовуються для зняття бронхіальної обструкції;
3. муколітичні і відхаркувальні засоби, які поліпшують дренажну функцію бронхів.
Основу лікувальної стратегії при бронхіальній астмі складають:
· базисна терапія ‑ скерована на ліквідацію хронічного запального процесу, відновлення прохідності бронхів, запобігання розвиткові повторних загострень хвороби і досягнення ремісії;
· терапевтичні заходи, скеровані на ліквідацію загострення хвороби.
Базисна терапія призначається з врахуванням важкості захворювання. При цьому застосовується ступінчаста програма, згідно з якою у випадку легкого перебігу хвороби лікування починають з призначення слабших препаратів і у разі потреби поступово розширюють терапевтичний комплекс та підвищують його інтенсивність.
Основу базисної терапії складають протизапальні препарати:
Натрію кромоглікат (інтал) слід застосовувати 4 рази на день (по два вдихи дозованого аерозолю або одній капсулі сухого порошку) щонайменше протягом 6 тижнів. За цей час можна оцінити його ефективність. Після досягнення контролю над симптомами астми дозу інталу поступово знижують до двох інгаляцій на добу. Тривалість лікування визначається строго індивідуально, в одних випадках ‑ це 4-6 міс, в інших ‑ 6-12 міс і більше.
Натрію недокроміл (тайлед) призначається в дозі 4 мг (2 інгаляції) 2 рази на день. У разі потреби доза може бути збільшена до 2 інгаляцій 4 рази на день. Тривалість лікування визначається строго індивідуально і може становити від 3 міс до кількох років.
Доведено, що найсильнішими і найефективнішими протизапальними препаратами для лікування бронхіальної астми є глюкокортикостероїди (ГКС).
Сьогодні не існує загальноприйнятих показань до призначення ГКС, продовжується дискусія з цього приводу серед науковців і практичних лікарів. Ми вважаємо, що ГКС треба призначати в період загострення для зняття астматичного статусу або важкого приступу, а також у тих випадках, коли хворобу не вдається контролювати за допомогою інталу чи тайледу і дитина змушена частіше, ніж тричі на тиждень використовувати броходилятатори.
У випадку важкого загострення бронхіальної астми призначаються ударні дози глюкокортикоїдів (2-5 мг/кг маси за преднізолоном) короткими курсами (3-5 днів) на фоні тривалої терапії іншими протизапальними препаратами. При асфіксичному синдромі доза преднізолону, що вводиться внутрішньовенно, може досягати 10 мг/кг .
Для тривалої базисної терапії важкої бронхіальної астми в дітей використовують інгаляційні стероїди (ІГКС), які у разі правильного дозування діють лише місцево і практично не мають загального впливу на організм. Інгаляційний шлях уведення глюкокортикоїдів швидко створює високу концентрацію лікарського засобу безпосередньо в місці ураження.
Для лікування бронхіальної астми сьогодні використовуються такі інгаляційні стероїди:
· бекламетазону дипропіонат (бекотид, альдецин),
Іноді у випадку важкої бронхіальної астми виникає потреба призначити комбіновану терапію стероїдами, коли поряд з ІГКС дають пероральні препарати (стероїди системної дії). Це ситуації, коли небезпека неконтрольованого перебігу бронхіальної астми значно перевищує ризик виникнення побічних ефектів від терапії стероїдами. Метою лікування у таких випадках є досягнення бажаного клінічного ефекту на фоні використання якнайнижчої дози системних стероїдів. Така мінімальна підтримуюча доза визначається індивідуально для кожного хворого. Лікування повинно проводитися з урахуванням циркадного ритму виділення кортизолу корою надниркових залоз. Оскільки максимальний рівень кортизолу в організмі людини спостерігається у ранкові години, більшу частину добової дози пероральних ГКС треба приймати зранку . Це дозволяє зменшити пригнічувальний вплив екзогенних стероїдів на функціональний стан гіпофізарно-надниркової системи.
У випадку розвитку загострення бронхіальної астми проводяться лікувальні заходи, спрямовані на відновлення прохідності бронхів. З цією метою використовуються бронхолітичні препарати таких груп:
· симпатоміметики (найчастіше b2-агоністи);
· препарати метилксантинового ряду;
· комбіновані препарати, до складу яких входять бронходилятатори різних груп.
Серед бронхолітичних препаратів найпоширенішими в лікуванні бронхіальної астми є симпатоміметики, які мають вибірковий (селективний) вплив на b2-адренорецептори, так звані b2-агоністи. До них належать такі препарати:
b2-агоністи поділяються на 2 групи:
‑ препарати короткої дії (до 6 год)
‑ препарати тривалої дії (до 12 год)
b2-агоністи з короткою дією слід призначати лише епізодично, в разі потреби, для ліквідації бронхоспазму, але в жодному випадку не йти на планову тривалу терапію. Якщо хворий потребує частого (3-4 рази на тиждень) вживання b2 -агоністів короткої дії, то це означає, що базисна протизапальна терапія є недостатньою. Шукати вихід з такої ситуації потрібно не в нарощуванні доз b2-агоністів, а в підбиранні відповідної до стану хворого базисної протизапальної терапії.
Останнім часом у педіатричній практиці почали використовувати комбіновані препарати, в яких низькі дози b2-агоністів поєднуються з антимедіаторною дією натрію кромоглікату.
інтал плюс (інтал + сальбутамол)
Така комбінація ліків дозволяє позбутися легкого загострення бронхіальної астми і без помітних побічних ефектів може застосовуватися для курсової терапії протягом 4тижнів .
В останні роки для лікування БА в дітей почали використовувати b2-агоністи тривалої дії, серед яких найпоширенішим препаратом є сальметерол (серевент). Лікування цими препаратами слід розпочинати у випадку середньоважкого і важкого перебігу бронхіальної астми. Пролонговані інгаляційні b2 – агоністи застосовують для тривалої базисної терапії бронхіальної астми. Нещодавно проведені дослідження довели, що використання препаратів цієї групи в поєднанні з інгаляційними стероїдами дозволяє запобігти призначенню системних глюкокортикостероїдів у дітей з важкою формою захворювання.
Для ліквідації холінергічного компоненту бронхоспазму, пов’язаного з дією ацетилхоліну використовуються холінолітики. Традиційні холінолітичні препарати (атропін і інші препарати беладонни) мають серйозну побічну дію (сухість слизових оболонок, тахікардія, екстрасистолія, порушення сну і зору, розлади травлення) і тому для лікування бронхіальної астми в дітей практично не застосовуються.В останні роки розроблений синтетичний препарат іпратропіум бромід (атровент), великою перевагою якого є висока терапевтична активність і мінімальні побічні ефекти (лише сухість у роті і гіркий смак).
Велику перспективу мають комбіновані антиастматичні аерозолі, які містять у собі симпатоміметики і холінолітики. Серед них особливо широко використовуються двокомпонентні дозовані аерозолі ‑ беродуал та комбівент.
У терапії бронхіальної астми в дітей продовжують широко використовувати препарати теофіліну, хоча питання стосовно їх клінічного застосування постійно дискутуються в науковій і практичній літературі. Ключовою проблемою дискусії є визначення адекватного дозування цих препаратів, оскільки вони мають вузький терапевтичний індекс (незначна різниця між дозами терапевтичною і тією, що викликає побічні ефекти). Оптимальним способом вибору ефективної дози теофіліну і зменшення небезпеки побічної дії є визначення його концентрації у крові. Оптимальний терапевтичний ефект наступає, якщо концентрація теофіліну в крові становить від 10 до 20 мкг/мл . На жаль, більшість вітчизняних клінік не мають можливості визначати концентрацію теофіліну в крові. Тому призначають препарат, базуючись на розрахованій за віком дозі насичення, поступово переходять на підтримуючу дозу, яка становить половину попередньої.
Дітям з важким приступом бронхіальної астми, астматичним статусом потрібно терміново провести еуфілінізацію. Для тих, хто не отримує регулярну терапію препаратом per os, перша доза насичення становить 4мг/кг і може бути введена протягом 5-10хв. Якщо дитині проводять регулярну терапію еуфіліном, для першого введення треба використовувати 1/2 від дози насичення. Найкращим методом еуфілінізації є краплинна інфузія у режимі 0,7мг/кг маси за 1 год.
Муколітичні та відхаркувальні препарати.
Важливе місце у терапії бронхіальної астми посідають муколітичні та відхаркувальні засоби, які сприяють очищенню дихальних шляхів від накопиченого секрету і цим самим дозволяють досягти більшого ефекту від терапії специфічними протиастматичними аерозольними препаратами. Найчастіше використовуються муколітичні препарати, які, розріджуючи харкотиння, не збільшують його об’єм. Найоптимальнішими муколітиками для лікування бронхіальної астми в дітей є бромгексин (бісольвон) і амброксол (лазолван).
Бронхіальна астма ‑ хронічне і водночас дуже динамічне захворювання, тому програма її лікування повинна бути:
· диференційованою залежно від ступеня важкості та індивідуальних особливостей захворювання у кожної дитини.
Саме цим вимогам відповідає “ступінчаста” терапія бронхіальної астми, згідно з якою розробляється гнучка програма лікування, що базується на визначенні ступеня важкості захворювання у кожного хворого. “Ступінчастий” підхід до терапії рекомендує розширювати інтенсивність лікувальних заходів («піднятися на сходинку вгору”) залежно від зростання важкості астми. Якщо протягом трьох місяців астму вдається контролювати, слід зменшувати обсяг терапії (тобто «опускатися на сходинку вниз”).
У разі неможливості виключення контактів з причинно-значущими алергенами у періоді ремісії захворювання, при легкому та сердньоважкому пербігу його, показана специфічна алерговакцинація (САВ) чинниковим алергеном як єдиний метод лікування, що впливає майже на всі ланки патогенезу. Цей метод лікування забезпечує тривалу і стійку ремісію. Терапевтичний ефект САВ зумовлений її впливом на імунну відповідь. Механізм цього впливу багатогранний. Найважливішими моментами є активація синтезу блокуючих антитіл і виснаження реагінів під дією дрібних доз алергену. Блокуючі антитіла зв’язують алергени, що поступають в організм, і таким чином запобігають їх взаємодії з антитілами, а отже й розвитку алергічної реакції. Пригнічення синтезу реагінових антитіл (ІgE) досягається за допомогою впливу на антигенспецифічні Т-супресори.
Для отримання максимального терапевтичного ефекту підбір хворих для специфічної імунотерапії повинен проводитися дуже ретельно. Найкращий ефект від проведення САВ досягається у дітей з гіперчутливістю до пилкових, епідермальних (котів та собак) алергенів і кліщів домашнього пилу .
Таким чином, САВ залишається ефективним методом лікування БА. Її слід поєднувати з елімінацією тригерів і фармакотерапією. Це дозволяє підвищити ефективність лікувальних заходів і забезпечити стійку ремісію захворювання.
Лікування бронхіальної астми у дітей може бути ефективним, лише в тому випадку, коли всі учасники лікувального процесу (лікар, хворий і його батьки) розуміють потребу тривалої терапії і активно співпрацюють. Цьому сприяють різноманітні навчальні програми для хворих на бронхіальну астму та їх родин. Навчання допомогає зрозуміти сутність бронхіальної астми і пов’язану з нею необхідність тривалого лікування, дозволяє здобути певні навички, що забезпечують самоконтроль за перебігом хвороби і лікуванням. При цьому використовуються різні методи роботи: безпосередні заняття з хворим в різних варіантах (індивідуальні, групові, астма-школа), друкована продукція, аудіо- і відеокасети, телефон “Астма-допомога”. Ефект у лікуванні – ОСВІТНІ ПРОГРАМИ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ ТА ЇХ БАТЬКІВ.
VI. План та організаційна структура заняття
| № п/п | Основні етапи заняття їх функції та зміст | Навчальні цілі в рівнях засвоєння | Методи контролю і навчання | Матеріали методичного забезпечення: (контролю, наочності, інструктивні) | Розподіл часу (у хвилинах) |
| Підготовчий етап Організаційні заходи Постановка навчальних цілей та мотивація Контроль вихідного рівня знань, навичок, умінь: 1.Нагляд та лікування дітей з БА. 2. Принципи патогенетичної терапії (ступенева терапія). Показання до антибактеріальної терапії та призначення системних стероїдів. 3.Показання та протипоказання для призначення САВ. | II II II III III III III | Індивідуальне усне опитування Фронтальна співбесіда Тестовий контроль II рівня Тестовий контрольIII рівня Рішення типових задач II рівня | П.2 «Навчальні цілі» П.1 «Актуальність теми» | 5 хв. 25 хв. | |
| Таблиці, малюнки, структурно-логічні схеми, лікарські препарати, слайди, Питання для індивідуального опитування Тести II рівня Тести III рівня Задачі II рівня | |||||
| Основний етап Формування професійних вмінь та навичок: 1.Визначити план лікування БА за степенем тяжкості та періодом захворювання. 2.Визначити лікувальну тактику при ускладненнях БА. 3.Дослідити клініко-інструментальні особливості перебігу БА у дітей раннього віку. | III III III III | Метод формування навичок: професійний тренінг, рішення тестів III рівня, задачі III рівня Метод формування вмінь: професійний тренінг у вирішенні нетипових клінічних ситуацій | Алгоритми (інструкції, орієнтовні карти) для формування практичних навичок і вмінь. Обладнання Хворі Історії хвороби Текстові ситуаційні нетипові задачі III рівня Імітаційні ігри Накази МОЗ України (протоколи обстеження та лікування) Мікропрепарати | 150 хв. |
| Заключний етап Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок Підведення підсумків заняття (теоретичного, практичного, організаційного) Домашнє завдання (основна і додаткова література по темі) | III | Методи контролю навичок: індивідуальний контроль навичок або їх результатів Методи контролю вмінь: аналіз та оцінка результатів клінічної роботи, рішення нетипових задач;тестовий контроль IIIр. | Обладнання Результати клінічної роботи + (історія хвороби) Задачі III рівня Тести III р. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою | 45 хв. |
Дата добавления: 2015-07-24 ; просмотров: 1612 ; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ
источник
Какие препараты обычно назначают при бронхиальной астме. Какой основной алгоритм сейчас для этого применяется: лечение астмы в соответствии со ступенью болезни.
Ныне все больше и больше людей страдают бронхиальной астмой. В связи с этим способы лечения и лекарственные средства, которые для этого применяют, претерпевают изменения. Какие-то препараты вовсе исчезают из стандартного перечня назначений, другие же, напротив, доказывая свою эффективность, прочно занимают место в современных лечебных схемах.
Каждому из взрослых пациентов необходимо знать, какие группы препаратов против астмы сейчас наиболее востребованы, чтобы грамотно скорректировать состав своей домашней аптечки.
Практически все группы препаратов, применяемых при бронхиальной астме, оказывают тормозящее влияние на то или иное звено целостного механизма развития болезни. Остановимся на последнем несколько подробнее.
На схеме представлены основные участники реакции бронхов при бронхиальной астме
В основе возникновения симптомов болезни лежит преходящая разнокалиберная бронхообструкция, то есть временное сужение разных отделов бронхиального дерева, которое проявляется в неодинаковой степени.
Всё начинается с того, что на слизистую оболочку бронхов воздействует агент, к которому последняя обладает повышенной чувствительностью. Этот агент вызывает и поддерживает хроническое воспаление в ней. Микрососуды слизистой оболочки переполняются кровью, в воспалительный очаг мигрируют клетки воспаления, к которым относятся следующие:
В гранулах тучной клетки находятся медиаторы воспаления
Клетки воспаления выделяют специфические вещества, которые именуются медиаторами воспаления, например, гистамин, лейкотриены. Эти вещества приводят к тому, что возникает спазм гладкомышечных клеток в стенках бронхов, что и сопровождается сужением просвета последних. Препараты, которые обычно применяют при бронхиальной астме, препятствуют этому процессу.
Сейчас в медицинском мире принята недавно разработанная концепция контроля бронхиальной астмы. Она предполагает, что лекарственные средства должны назначаться по ступени заболевания. Всего выделяют пять ступеней бронхиальной астмы. С каждой новой ступенью аптечка пациента получается наполненной больше на один препарат. Если заболевание протекает не слишком тяжело, пациенту достаточно использовать лекарственные средства по требованию, то есть лишь во время приступа.
Решающим звеном в определении ступени болезни у взрослых пациентов являются частота и степень тяжести приступов астмы.
- I ступень предполагает так называемое интермиттирующее течение болезни, иными словами, астма в таком случае именуется эпизодической. Это означает, что симптомы болезни, такие как одышку, кашель и хрипы, напоминающие свист, появляются у больного не более 1 раза в неделю. При этом приступы ночью случаются не более 2 раз в месяц. Между приступами симптомы заболевания и вовсе не беспокоят больного. Легкие, по данным спирометрии и пикфлуометрии, функционируют нормально.
- II ступень соответствует легкой персистирующей астме. Это означает, что симптомы болезни настигают пациента 1 раз в неделю или даже чаще, но не каждый день. Приступы по ночам случаются чаще, чем 2 раза в месяц. Во время обострения привычная активность пациента может быть нарушена. Данные пикфлуометрии таковы, что свидетельствуют о некотором нарастании чувствительности бронхов больного.
- III ступень соответствует персистирующей астме средней степени тяжести. Это означает, что симптомы болезни больной отмечает каждый день, обострения значительно нарушают его привычную активность и покой. Приступы по ночам случаются более 1 раза в неделю. Обычно пациент уже не может обойтись ни дня хотя бы без препаратов короткого действия.
- IV ступень соответствует тяжелой персистирующей астме. Это означает, что симптомы сопровождают больного ежедневно на протяжении всего дня. Болезнь накладывает серьезные ограничения на привычную активность пациента. По данным спирометрии обычно все показатели значительно снижены и составляют меньше, чем 60 % от должных, то есть нормальных для человека с такими же параметрами, как у конкретного больного.
- V ступень. Характеризуется крайне частыми обострениями и серьезнейшими отклонениями. Часто приступы возникают, как будто, без видимой причины, не один раз за день. Больной нуждается в активной поддерживающей терапии.
Препараты, которые обычно применяют при бронхиальной астме, имеют различные механизмы действия, степени эффективности и непосредственные показания для назначения. Рассмотрим основные средства, которыми должна быть представлена аптечка астматика.
Бронхолитики объединяют под своим названием все те средства, которые расширяют просвет бронхов, снимая бронхоспазм. К ним относят следующие препараты:
- Β-адреномиметики короткого действия.
Стимулируют рецепторы медиаторов адреналина и норадреналина. Вводятся обычно ингаляционно. Оказывают бронхорасширяющее действие. Примерами являются сальбутамол, фенотерол. - Β-адреномиметики длительного действия.
Вводятся также ингаляционно. Примерами являются формотерол, сальметерол. Применяют как базисную терапию, то есть постоянно. - Холинолитики или блокаторы М-холинорецепторов.
Холинолитики – это бронхолитики, которые мешают взаимодействию медиатора ацетилхолина с его рецепторами. Холинолитики назначаются также, чтобы уменьшить спазм мускулатуры бронхов.
Холинолитики можно представить примером ипратропия бромида (Спирива), так как это наиболее часто назначаемое средство среди последних. - Ксантины или препараты теофиллина.
Ксантины – это бронхолитики, которые являются производными вещества ксантина.
Глюкокортикостероиды. Лекарственные средства этой группы являют собой вещества гормональной природы. Они противовоспалительные. Также оказывают противоаллергическое и противоотечное действие на слизистую оболочку бронхов. ГКС могут быть ингаляционными, то есть получаемыми пациентом через вдох. К ним относятся беклометазон, будесонид и флутиказон.
Вместе с тем, обычно при тяжелом течении заболевания, ГКС вводятся в организм больного системно. К системным ГКС относятся преднизолон, дексаметазон.
- Стабилизаторы мембран тучных клеток.
Препарат кромоглициевой кислоты
Препараты этой группы также противовоспалительные. Они оказывают влияние на тучные клетки, принимающие активное участие в воспалительных реакциях. Стабилизаторами мембран тучных клеток являются такие препараты, как кромоглициевая кислота, недокромил.
- Антагонисты лейкотриеновых рецепторов.
Лейкотриены – медиаторы воспаления, а антилейкотриеновые средства оказывают противовоспалительное действие. К препаратам этой группы относятся зафирлукаст и монтелукаст (Сингуляр).
- Моноклональные антитела к иммуноглобулину Е.
Препараты моноклональных антител относительно новые. Специфические антитела, которые связываются с иммуноглобулином Е и выводят его из аллергической реакции в том случае, если бронхиальная астма носит аллергический характер. Чтобы применять такие средства, факт аллергической природы астмы должен быть доказан, то есть подтвержден дополнительным исследованием уровня иммуноглобулина Е в крови больного.
Производятся за рубежом. В лабораторных условиях, обычно на мышах.
Муколитики, то есть отхаркивающие средства, скорее применяются не для лечения собственно заболевания, а для некоторого облегчения состояния больного в целом. Бронхи астматика продуцируют много густой стекловидной слизи, облегчение ее отделения, конечно, будет способствовать хорошему самочувствию и более свободному дыханию больного. Муколитики иллюстрируют такие препараты, как ацетилцистеин, амброксол.
На I ступени заболевания препараты необходимы больному лишь эпизодически, для остановки приступа, которые время от времени могут заканчиваться и самостоятельно. С целью купирования приступа заболевания ингаляционно применяют Β-адреномиметики короткого действия, сальбутамол или фенотерол.
На II ступени заболевания аптечка больного уже должна содержать в себе один базисный препарат. Базисные препараты принимаются постоянно. Они служат основой лечения. Обычно это противовоспалительные средства, которые благоприятно влияют на слизистую оболочку бронхов, уменьшая хроническое воспаление в ней. Базисными препаратами II ступени обычно являются ингаляционные ГКС или антилейкотриеновые средства. Также пациент продолжает применять бронхолитики короткого действия по требованию для купирования приступов болезни.
На III ступени болезни, наряду с β-блокатором короткого действия для купирования приступа, обычно применяют 2 базисных лекарства. Для достижения наилучшего эффекта для больного могут быть испробованы различные их комбинации. Одной из лучших считается комбинация низких доз ингаляционных ГКС с длительно действующими β-адреноблокаторами. Также хорошо сочетаются ингаляционные ГКС и антилейкотриеновые средства, как и на II ступени. Кроме того, могут быть назначены пролонгированные теофиллины в низких дозах, то есть теофиллины длительного действия. Такие препараты, как теопек или теотард.
Однако, эти препараты должны быть тщательно оттитрованы. Это означает, что применяют их начиная с минимальных доз, со временем доводя дозу до адекватной для конкретного пациента. Обычно теофиллины назначаются на ночь.
Важно помнить, что строжайшим противопоказанием к применению препаратов теофиллина является наличие у пациента мерцательной тахиаритмии.
Осложнения в таком случае могут быть весьма плачевны. Вплоть до остановки сердца.
На IV ступени болезни аптечка пациента должна содержать уже как минимум 3 базисных препарата. Например, это могут быть представители группы ингаляционных ГКС, группы β-блокаторов длительного действия, а также антилейкотриеновые препараты. Некоторые пациенты также принимают пролонгированные теофиллины на ночь. Для купирования приступа по-прежнему могут использоваться β-блокаторы короткого действия или холинолитики. Однако, последнее менее эффективны.
На V ступени заболевания состав аптечки астматика наиболее многочислен и разнообразен. Применяют всевозможные базисные препараты. Кроме ингаляционных ГКС, начинают использовать также и системные или пероральные ГКС, которые могут обладать массой побочных явлений. Также могут быть использованы моноклональные антитела к иммуноглобулину Е, если его повышенное содержание в крови и связь последнего с астмой доказаны.
Всякому астматику необходимо узнать, какие льготы, включая бесплатные лекарственные средства, ему могут быть предоставлены в связи с болезнью.
Конечно, льготы при бронхиальной астме связаны не только с выдачей лекарственных средств. Также существуют льготы, позволяющие получить бесплатные проезд и частичное проживание. Перечень, который составляют льготы астматика, достаточно разнообразен.
Льготы, касающиеся лечения, также включают в себя льготы по получению санаторно-курортных путевок. Пациент получает возможность бесплатно пройти ряд укрепляющих процедур, что также способствует более благоприятному течению его болезни.
Ныне медикаментозное лечение бронхиальной астмы приобрело определенную структурность. Рациональная фармакотерапия бронхиальной астмы заключается в лечении болезни в зависимости от ступени заболевания, которая определяется в процессе обследования больного. Новые стандарты такого лечения предполагают достаточно четкие алгоритмы назначения астматику различных групп препаратов. Несмотря на то, что среди взрослых пациентов нередко встречается астма IV или даже V ступени, обычно всё же удается облегчить состояние больного.
Практически все из взрослых пациентов имеют право на льготы в связи с болезнью. Состав этих льгот определяется соответствующими законами. Важно, что пациенты могут получить бесплатные препараты. Какие препараты можно получить, необходимо узнать у своего лечащего врача, ибо обычно лекарственные средства выдаются на базе лечебного учреждения.
источник
Бронхиальная астма – это воспалительное заболевание воздухоносных путей, клинически проявляющееся дыхательным дискомфортом в виде одышки, свистящего кашля или приступами удушья. В развитии бронхиальной астмы большая роль отводится не только внутренним, но и внешним факторам – это физические и стрессовые перегрузки, механические и химические раздражители, аллергия на пыль. К внутренним факторам заболевания дыхательных путей относится нарушение чувствительности бронхов, дефекты эндокринной и иммунной систем, наследственность.
Фармацевтические препараты и медицинские средства не дают гарантии на полное выздоровление от астмы, а немного снижают активность заболевания. Это хроническая болезнь, которая никогда не проходит, а чтобы не нагружать внутренние органы химическими препаратами назначают лечение народными средствами. Они помогают бороться с недугом более безопасными методами. Эффективное лечение в домашних условиях бронхиальной астмы:
- Настой на основе овса. Залейте двумя литрами воды 1 кг овса, поставьте на 4 часа томиться на малом огне. Затем готовый отвар следует охладить, процедить. Отдельно на мясорубке пропустите листья алоэ до получения массы в 400 грамм. Сделайте травяной сбор из листьев чабреца, малины, березы, собрав их в равных долях, и залейте 5 ст. л. 0,5 л воды. Настой нужно довести до кипения, затем оставить настояться 10 минут. Травяной сбор вылейте в овсяной отвар, добавьте размельченные листья алоэ, 200 г сливочного масла, 100 г медицинского спирта, 1 стакан красного вина, тщательно перемешайте все ингредиенты. Принимайте сбор теплым по 4 ст. ложки в день до улучшения состояния организма при рецидиве бронхиальной астмы. Храните настой в холодильнике.
- Яичная скорлупа. Высушите скорлупу от 10 сырых яиц, а после разотрите в порошок. Выдавите сок 10 лимонов, смешайте с яичным порошком и процедите. 10 яичных желтков взбейте с 10 чайными ложками сахара, добавьте 0,5 литра коньяка и смешайте вместе оба состава. Принимайте ежедневно по 30 г за полчаса до еды не менее месяца, соблюдая непрерывность лечения, то есть если отвар заканчивается, то приготовьте следующую порцию заранее. Лечение быстро снимет удушье и кашель при бронхиальной астме.
- Лимоны и чеснок. Протрите мелко чеснок (2 головки), лимоны (5 шт.) с кожурой. Залейте кипятком (1 литр), настаивайте 5 дней. Затем отожмите и тщательно процедите. Принимайте настой по 1 ст.л. за 20 минут до еды ежедневно до улучшения состояния. Он поможет уменьшить количество и продолжительность приступов бронхиальной астмы.
Больные с диагнозом бронхиальная астма страдают от припадков удушья, которые, как правило, случаются в ночное время. Во время приступов происходит затруднение выдоха из-за внезапных мышечных сжатий бронхов. При этом расширяется грудная клетка, дыхание становится свистящим, вены на шее вздуваются, лицо синеет. Чтобы снизить количество таких приступов, особенно в ночное время, народная медицина предлагает для лечения бронхиальной астмы использовать сборы трав:
- Смешайте одинаковое количество корня девясила, первоцвета весеннего и листья обыкновенной мать-и-мачехи. Залейте 1 стаканом кипятка 2 чайные ложки сбора, поставьте на водяную баню (5 минут), затем охладите. Принимайте маленькими глотками в течение целого дня, чтобы улучшить отведение мокроты при обострении бронхиальной астмы.
- Соберите 10 г корня трехцветной фиалки, 10 г корня голой солодки, 40 г травы тимьяна обыкновенного. Залейте 200 мл кипятка 1 ст. л. сбора, а затем кипятите на медленном огне 10 минут. Сбор охладите, и принимайте 4 раза/сутки по стакана. Проходимость бронхов при бронхиальной астме улучшится через 45 минут и сохранится в течение 6 часов.
- Соберите листья мать-и-мачехи – 30 г, листья подорожника – 30 г, почки сосны – 40 г. Залейте 1 ст.л. трав 1 стаканом кипятка, оставьте на водяной бане 15 минут. Настой охладите и пейте 3 раза/сутки по1/3 стакана. Сбор быстро облегчит дыхание и поможет справиться с инфекцией во время обострения бронхиальной астмы.
- Возьмите в одинаковых частях траву тимьяна обыкновенного, корень алтея лекарственного. Залейте 2 ч.л. трав стаканом кипятка, а затем кипятите 5 минут на медленном огне. Принимайте 3 раза/сутки по 1/3 стакана. Настой при приступе бронхиальной астмы оказывает успокаивающее действие, расширяет бронхи.
Для уменьшения воспалительных процессов в органах дыхания и для контроля над приступами врачи назначают лечение бронхиальной астмы медицинскими препаратами. Предпочтение отдается их ингаляционному введению, что снижает системные побочные явления заболевания, дает быстрый эффект облегчения во время приступа. Существует несколько групп лекарств, которые купируют обострение заболевания, и обеспечивают пациентам нормальное качество жизни. Итак, список препаратов для лечения бронхиальной астмы:
- Глюкокортикостероиды, которые оказывают противовоспалительное действие, улучшают активность бронхиальных желез. К ним относятся «Беклазон», «Арумет», «Бекломет», «Альдецин», которые, как правило, используют в аэрозольной форме 3-4 раза/сутки по 100 мкг. При тяжелом течении бронхиальной астмы может быть максимальная доза – 2000 мкг/сут.
- Теофиллины (производные ксантина), которые оказывают бронходилатирующее действие, предотвращают дыхательную недостаточность, убирают усталость дыхательных мышц. «Теофиллин» вводят внутривенно во время приступа бронхиальной астмы из расчета 6 мг/кг веса пациента.
- Кромоны, которые подавляют воспалительные процессы при бронхиальной астме, действуя через активацию в дыхательных путях чувствительности нервов. При регулярном и длительном применении они ограждают от аллергической реакции, подавляют развитие хламидий, вызывающих обострение заболевания.
- Бронхолитики, расширяющие бронхи (фенотерол, сальметерол, сальтос). Они помогают очистить от слизи бронхи, обеспечивают свободное поступление воздуха. Лечение бронхиальной астмы проводится бронхолитиками короткого или длительного действия. Первые мгновенно снимают симптомы заболевания, а действие их наступает после введения препарата уже через несколько минут и длится около 4 часов. Бронхолитики длительного воздействия используются для контроля над заболеванием, а действие длится более 12 часов.
Современной медициной помимо традиционной терапии бронхиальной астмы рекомендуется дополнительное лечение в санаториях и на специализированных курортах. Это эффективный и безопасный метод, при котором больной может не только вернуть здоровье, но и полноценно отдохнуть. Как показывает практика, после двух-трех недель санаторно-курортного лечения у пациента снижается тяжесть течения бронхиальной астмы, улучшается общее самочувствие, уменьшается потребность в приеме лекарственных препаратов.
Смена обстановки и переезд в место с благоприятным климатом способствует восстановлению организма, а виды лечения, применяемые на курортах, эффективны при заболевании органов дыхания. Например, спелеотерапия проводится в карстовых пещерах или соляных копях. Лечебный эффект пациентами с бронхиальной астмой достигается за счет уникального пещерного климата, в котором преобладают галогенные и легкорастворимые карбонатные породы:
Помимо спелеотерапии, лечение и реабилитация больных бронхиальной астмой включает в себя процедуры облучения ртутно-кварцевой лампой и электрическим полем, баротерапию, массаж, лечебное питание. Широко стала применяться ароматерапия с использованием масел лаванды, шалфея, пихты, эвкалипта, которые способствуют улучшению функции дыхания. В санаторно-курортных условиях проводятся курсы психотерапии, устраняющие психические причины заболевания. Бронхиальную астму успешно лечат в санаториях Крыма, Кисловодска, Ессентуков.
Течение бронхиальной астмы легко облегчить, если подобающим образом питаться. Существует специальная лечебная диета для страдающих этим заболеванием, которая ограничивает потребление ряда продуктов. Классический вариант рациона при бронхиальной астме построен на следующих продуктах:
- в любом виде овощи и фрукты;
- нежирное мясо: молодая телятина, кролик;
- кисломолочные продукты;
- злаковые гарниры, каши: рис, овсянка, перловка, гречка;
- натуральные напитки: отвар шиповника, минеральная вода, компоты, чаи.
Список продуктов, которые следует исключить из рациона астматика:
- томаты;
- дрожжи;
- бобовые;
- морепродукты, рыба, икра;
- персики, дыни, цитрусовые;
- бобовые;
- орехи;
- яйца;
- шоколад.
Но питание вполне гибкое при бронхиальной астме. При обострении заболевания важно обязательно исключать вышеперечисленные продукты, но во время ремиссии понемногу употреблять их разрешено. Врачи рекомендуют пациентам с бронхиальной астмой ограничить потребление, а лучше отказаться совсем от алкогольных напитков, острой, пряной, горячей, холодной пищи. Есть еще дополнительный список продуктов, которые нужно ограничить в рационе – это пшеничный хлеб, сметана, жирный творог, молоко, жирные сорта куриного мяса, говядины, свинины.
Правильно подобранное лечение позволяет пациентам с бронхиальной астмой эффективно бороться с обострениями заболевания. Но больной должен уделять особое внимание факторам, провоцирующим приступы удушья и самостоятельно принимать все меры, чтобы предотвратить очередное обострение болезни. Врачи рекомендуют проводить, так называемую, первичную профилактику бронхиальной астмы: регулярно проветривать жилье и рабочие помещения, поддерживать чистоту, проводить влажную уборку, чтобы исключить аллергические реакции на пыль.
Задачей вторичной профилактики заболевания дыхательных путей является обязательная терапия лекарственными препаратами с соблюдением назначенной схемы лечения, и строгое следование следующим предосторожностям:
- отказаться от табакокурения, крепких алкогольных напитков;
- исключить из рациона распространенные для бронхиальной астмы пищевые аллергены, продукты с искусственными добавками, красителями;
- отказаться от разведения рыб, так как их корм является слишком высоким аллергеном для человека;
- уменьшить пребывание на улице в периоды, когда происходят процессы цветения растений;
- совершать прием витаминных комплексов;
- выбирать одеяло и подушку исключительно из синтетических материалов.
Для больного бронхиальной астмой важно знать, какой аллерген вызывает у него начало приступа. Самые распространенные из них – это споры плесени, ковровые клещи, шерсть домашних животных, пыль, растительная пыльца. Правильный подход к лечению и грамотная профилактика – это самый эффективный метод борьбы с заболеваниями дыхательных путей. Смотрите в видео рекомендации доктора Комаровского при лечении бронхиальной астмы у детей:
источник