Меню Рубрики

Бронхіальна астма у дітей інвалідів

Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, проф ілактика.

2. Етіопатогенез захворювання

6. Принципи контролю над захворюванням

Актуальн i сть проблеми бронх i альної астми для пед i атричної практики визначається поширен i стю, значною часткою i нвал i дизац i ї, певним р i внем смертност i д i тей з ц i єю патолог i єю. Сл i д в i дм i тити, що за останн i 20-25 рок i в нам i тився неухильний р i ст бронх i альної астми серед жител i в Земної кул i , в т.ч. серед дитячого населення. В той же час, м i жнародний Консенсус з питань бронхiальної астми (1992) визначив єдинi пiдходи до дiагностики та запропонував ступiнчасту терапiю хвороби. А тому, в сучасних умовах бронх i альну астму необхiдно розглядати, як керовану патологiю.

Бронх i альна астма — хрон i чне запальне захворювання дихальних шлях i в, яке характеризується вар i абельною зворотньою бронхообструкц i єю та г i перреактивн i стю бронх i в.

Поширенiсть бронхiальної астми серед дiтей в середньому 5-22%; серед жителiв України близьк 2 ,5 мiльйони хворих астмою.

Ет i опатогенез бронхiальної астми (БА) розглядають iз позицiй трьох основних компонентiв: хронiчне алергiчне запалення, бронхообструкцiя, гiперреактивнiсть бронхiв. Вище згадан i складовi астми в значної кiлькостi хворих є спадково обумовлена. БА є добрим прикладом атопiчного захворювання, доказом чого було вiдкриття близько 20 генiв, що вiдповiдають за реалiзацiю алергiї. Успадкування БА пов’язують iз 5,6,11,14 парами хромосом, однак хвороба є генетично гетерогенною . З позицiй механiзмiв контролюючих формування хвороби за участю iмунної системи, то серед них переважають Ig Е- залежнi реакцiї (76,0 % випадкiв).

Етіологія і патогенез бронхіальної астми

І. Генетична схильність – спадковий імунодефіцит: дефект b -адренергічних рецепторів ® підвищена чутливість слизової бронхів до БАР ® до бронхіальної гіперреактивності;

ІІ. Сенсибілізація організму екзогенними (неінфекційні – інфекційні) і ендогенними алергенами;

ІІІ. Алергічні реакції – три послідовні фази: імунологічна, патохімічна, патофізіологічна;

Бронх i альна г i перреактивн i сть (БГ) — п i двищена чутлив i сть бронх i ального дерева до специф i чних та неспециф i чних стимул i в, що проявляється бронхоспазмом, кашлем або утрудненим «свистячим» диханням. БГ в сучасному баченн i розглядають як об’єктивну та суб’єктивну характеристику БА. Однак, БГ не є обов’язковою при БА, частiше вона притаманна дiтям раннього вiку.

У патогенез i БА вiдiграють центральну роль алергени, що iнгаляцiйним шляхом потрапляють до органiзму дитини. Розр i зняють: тваринного (домашня пилюка, клiщi, волосся та лупа людини, шерсть та лупа тварин, пiр’я птицi, комахи) та рослинного (пилок, спори грибiв, мука) походження. Насл i дком їх взаємодiї iз змiненою iмунологiчною рiвновагою органiзму є формування алергiчного запалення.

І. Клініко-патогенетичні варіанти: атопічна форма

дошкільний, молодший шкільний вік; атопічний діатез (в анамнезі);

(-) фізичних та функціон. змін в ремісії; високий р івень Ig E ; висока ефективність бронхоспазмолітиків;

— інфекційно-залежна форма – зв ’ язок з інфекційними захворюваннями;

ІІ. Тяжкість перебігу: інтермітуючий (епізодичний) — (І ступінь), персистуючий (постійний):

— легкий перебіг (ІІ ступінь)

— середній перебіг (ІІІ ступінь)

— тяжкий перебіг (І V ступінь)

ІІІ. Період захворювання: загострення ; ремісія;

Кл i нiка БА залежить вiд вiку дитини. Зокрема, у д i тей раннього вiку приступ обумовлений в бiльшiй мiрi набряком слизової та гiперсекрецiєю слизу слизовою бронхiв, а нiж спазмом гладкої мускулатури. А тому у цiєї категорiї пацiєнтiв задишка може мати змiшаний характер, при аускультацiї — велика кiлькiсть вологих хрипiв. Тяжк i сть стану в значнiй мiрi обумовлена вiрусною iнфекцiєю (близько 3/4 хворих), а тому i супроводжується пiдвищеною температурою тiла. Для дiтей д о- та шкiльного вiку характерна провiдна роль спазму гладкої мускулатури при приступi БА. При цьому картина приступу бiльш типова i проявляється повторними пароксизмами утрудненого дихання. Часто розвитку приступу передують симптоми, як i в кожної дитини можуть бути в рiзних комбiнацiях. А саме, порушується повед i нка (дратливiсть, нервознiсть), знижується апетит, тривожний сон, iнколи головнi болi. У дiтей молодшого вiку iз-за наявних анатомо-фiзiологiчних особливостей передвiсники обумовленi вираженими набряком i гiперсекрецiєю слизової оболонки: чхання, свербiння кiнчика носа, водянистi видiлення з носа, iнколи свербiж очей та сльозотеча; а далi покашлювання, сухий нав’язливий кашель, що переходить у приступ. Приступ ядухи проявляється наступним: виникає здебiльшого вночi, задишка експiраторного характеру з участю допомiжної мускулатури. Дитина здебiльшого займає вимушене положення (сидить на лiжку, фiксуючи грудну клiтку руками, що впираються) грудна клiтка вздута , наявний перiоральний цiаноз, шумне свистяче дихання (wheezing), що доноситься на вiдстанi, сухий кашель. Перкуторно визначається коробковий звук на всьому протязi, при аускультацiї — з обох сторiн велика кiлькiсть сухих свистячих хрипiв. В мiру згасання приступу кашель зволожується, харкотиння в’язкого характеру видiляється в невеликiй кiлькостi, при аускультацiї вислуховуються рiзнокалiбернi вологi хрипи.

Дiагностика БА грунтується на детально зiбраних скаргах (нiчнi приступи сухого кашлю або експiраторної задишки), особливостях анамнезу життя: обтяжений алергологiчний i (чи) спадковий анамнези; зв’язок появи бронхообструкцiї iз перенесеною гострою респiраторною вiрусною iнфекцiєю, або контактом iз ймовiрним алергеном; типовiй клiнiчнiй картинi ядухи та методах параклiнiчних методiв дослiдження. Останнi передбачають перед усiм алергодiагностику: шкiрнi (скарифiкацiйнi, прик-тести, внутрiшньошкiрнi, аплiкацiйнi), iнгаляцiйнi тести; визначення вмiсту загального та алергенспецифiчного Ig E; дослiдження харкотиння (характерними є: спiралi Куршмана, кристали Шарко-Лейдена, еозинофiли, тiльця Креола) та методи дослiдження функцiї зовнiшнього дихання. Слiд наголосити, що проведення шкiрних алергопроб є особливо цiнним на першому роцi хвороби коли ймовiрнiсть виявити причин о- значимий алерген найвища. Алергод i агностику проводить лiкар-алерголог, однак сiмейний лiкар зобов’язаний грамотно проводити пiдбiр пацiєнтiв.
Вона дає можлив i сть визначати пiкову об’ємну швидкiсть видиху (ПОШв), яка характерна саме для експiраторної недостатностi. Монiторинг пiкфлоуметрiї у дитини дозволя є : уточнити дiагноз, пiдiбрати адекватне лiкування, тактику ведення хворого, проводити контроль над астмою, виявити ймовiрнi пусковi механiзми ядухи, а також об’єктивно оцiнити тяжкiсть перебiгу ядухи. Окр i м того, проводиться проба на зворотнiсть бронхообструкцiї iз використанням β2 — агонiстiв (сальбутамол, вентолiн) короткої дiї .

Дiагностичнi клiнiчнi критерiї: епiзоди свистячого дихання з утрудненим видихом; нiчний сухий кашель; сухий кашель, що виникає пiсля фiзичного навантаження; повторна скутнiсть грудної клiтки; коробковий вiдтiнок перкуторного звуку; повторнi епiзоди сухих свистячих хрипiв в легенях при аускультацiї; у дiтей раннього вiку — поєднання дифузних сухих свистячих i рiзнокалiберних вологих хрипiв; поява вище згаданих симптомiв бiльш вночi та пробудження хворого зi сну; залежнiсть згаданих симптомiв вiд фiзичного навантаження, перенесених гострих респiраторно вiрусних iнфекцiй, палiння, сильних емоцiй, змiни метеоситуацiї; висока ефективнiсть бронхолiтичної протизапальної терапiї.

Класиф i кацiя БА була переглянута в 1992 роцi групою мiжнародних експертiв, а в 1995 роцi — створений мiжнародний консенсус з дiагностики та лiкування астми (GINA). Прийнят i рекомендацiї щодо дiагностики та лiкування в переважнiй бiльшостi об’єднали зусилля алергологiв, якi грунтуються на загально визнаних позицiях розумiння причини та механiзмiв БА. Вiтчизняний консенсус з питань БА узгоджений iз мiжнародним, прийнятий у 1998 роцi; а наприкiнцi 1999 року вийшов вiдповiдний наказ МОЗ України (наказ № 311 вiд 30.12.1999 р.), у 2003 р. наказ МОЗ України № 499 , що визначають провiднi робочi моменти у веденнi хворого iз БА. Протокол д i агностики i лiкування бронхiальної астми у дiтей був затверджений 27.12.2005 р. (наказ МОЗ України № 767), що i визначає робочу класифiкацiю.
Прийнята класифiкацiя визначається ступiнчастим пiдходом до тяжкостi перебiгу БА та адекватної терапiї.
Розрiзняють: iнтермiтуючу та персистуючу астму; персистуюча має легкий, середньо-тяжкий, тяжкий перебiг, перiоди хвороби : ремiсiя, загострення.
Форми: атоп i чну, iнфекцiйно-алергiчну, змiшану . Тяжк i сть загострення може бути рiзною: легкою, середньої тяжкостi, тяжка, загроза зупинки дихання.

В основу класиф i кац i ї покладен i : тяжк i сть та частота денних/н i чних приступ i в, ф i зична активн i сть, показники функц i ї зовн i шнього дихання, склад та дозування бронхол i тик i в
Окр i м того розр i зняють наступн i ускладнення:
— легеневе серце;
— хрон i чна емф i зема легень;
— пневмосклероз;
— сегментарний або пол i сегментарний ателектаз легень;
— спонтанний пневмоторакс;
— астматичний стан та асф i ксичний синдром;
— невролог i чн i ускладнення;
— ендокринн i розлади (затримка i в i дставання ф i зичного i статевого розвитку, синдром Іценко-Кушинга, троф i чн i порушення, м i опатичний синдром, остеопороз, осалг i я, стероїдний д i абет тощо).
Вар i абельн i сть бронхообструкц i ї при БА потребує оц i нки тяжкост i загострення що грунтується на сукупност i кл i н i чних та паракл i н i чних критер i їв.

Л i кування БА у д i тей передбачає п i дб i р i ндив i дуального комплексу, що узгоджується i з тяжк i стю переб i гу хвороби, тобто д i є ступ i нчастий п i дх i д в i д дозованого використання i нгаляц i йних бронхол i тик i в короткої д i ї до представницької та агресивної (в т.ч. глюкокортикоїдної) терап i ї. Сучасна терап i я представлена базисною (протизапальною), бронходилятацiйною та невiдкладною (перiод загострення). Суттєвим є акцент на використанн i iнгаляцiйних форм медикаментiв, що запобiгає виникненню системних ускладнень.

Базисна терап i я нацiлена на хронiчне алергiчне запалення дихальних шляхiв при БА. Базисна терап i я призначається в залежностi вiд тяжкостi захворювання, до досягнення стiйкої клiнiчної ремiсiї, не менш нiж 6 мiсяцiв (необхiдних для регресу морфологiчних змiн), перевага надається iнгаляцiйнiй терапiї, необхiдний монiторинг лiкування за допомогою пiкфлоуметра (починаючи з 4-5 рiчного вiку). Протизапальна терап i я в залежностi вiд тяжкостi БА проводиться кромонами (I ступiнь) або iнгаляцiйними кортикостероїдами (II-IV ступiнь).

Нестероїднi протизапальнi препарати представленi кромонами, а саме: натрiю кромоглiкат (iнтал, кромоген) та недокромiл натрiю (тайлед, тайлед мiнт ) . Дiя натрiю кромоглiкату полягає у впливi на проникнiсть iонiв С a ++ через слизову оболонку бронхiв, пригнiчує синтез бiологiчно активних речовин iз опасистих клiтин, базофiлiв, макрофагiв, еозинофiлiв, володiє антагонiстичними властивостями до бронхоконстрикцiї, бронхiальної гiперреактивностi, запалення; пригнiчує неiмунологiчнi механiзми нейрофiзiологiчного походження.

Недокром i л натрiя (тайлед) — препарат протизапальна, протиалергiчна дiя якого вища, а нiж у iнталу. Пров i дним механiзмом дiї тайледу є блокада хлорiонних каналiв мембран клiтин та пригнiчення активностi та вивiльнення медiаторiв iз великої кiлькостi клiтин запалення. Дозування кромонiв залежить вiд вiку дитини та форми випуску
Б i льш потужною протизапальною д i єю волод i ють глюкокортикоїди (ГКС), як i давно використовуються в л i куванн i БА. Сучасне бачення про доц i льн i сть використання глюкокортикоїдної протизапальної терап i ї в пед i атр i ї в i дм i нне в i д такого у патолог i ї дорослих. Перед ус i м, призначення ГКС визначається виважен i стю, стриман i стю, безпечн i стю, а також л i кар повинен керуватися тяжк i стю переб i гу БА i пам’ятати про згубн i сть поб i чних прояв i в на орган i зм дитини, що продовжує рости. Зважаючи на це, потреба у протизапальн i й терапiї ГКС iснує при тяжкiй персистуючiй БА. Не вдаючись до деталей фармакологiчної дiї ГКС, слiд вiдмiтити, що вони володiють потужною протизапальною дiєю, оскiльки блокують усi молекулярнi механiзми запалення на основi регуляцiї роботи геному клiтини, посиленням транскрипцiї протизапальних генiв.

З метою запобiгання побiчної дiї системних ГКС на органiзм, перевага надається iнгаляцiйним формам iз використанням спецiальних камер (небулайзери, бебiхалери, спейсери (рис.4,5,6). Б i одоступнiсть iнгаляцiйних ГКС складає 1-20 %, а системних — 70 -80 %. Вибiр доставкового пристрою для iнгаляцiй у дiтей, заснований на ефективностi доставки лiкiв, економiчнiй ефективностi та зручностi використання
Терапiя загострення у сучасному баченнi проблеми БА потребує використання препаратiв мiсцевої дiї — iнгаляцiйних. Найб i льшого використання здобули β2 — агонiсти, холiнолiтики, комбiнованi препарати. Сучасн i β2- агонiсти володiють вибiрковою реакцiєю по вiдношенню до β2- рецепторiв i не блокують їх при тривалому використаннi. Вони запоб i гають бронхоконстрикцiї не залежно вiд типу бронхоспазму; видiленню iз опасистих клiтин гiстамiну, кiнiнiв, простогландинiв та лейкотрiєнiв.

Розр i зняють β2- агонiсти короткої (сальбутамол, вентолiн, фенотерол, беротек, бриканiл) та пролонгованої (сальматерол) дiї
Дiя препаратiв короткої дiї спостерiгається через 15-20 хвилин пiсля використання i утримується до 4-6 годин. Натом i сть ефект вiд застосування β2- агонiстiв пролонгованої дiї настає сповiльнено i триває до 12 годин.

Читайте также:  Ренген может показать астму

Використання в терап i ї загострення М-холiнолiтикiв обумовлено їх здатнiстю лiквiдувати холiнергiчний компонент бронхоспазму.

Метилксантини (теоф i лiни) — в терапiї БА мають обмежене використання, оскiльки не позбавленi множинних побiчних проявiв системної дiї. Однак покази до їх призначення розширилися з моменту апробацiї пролонгованих форм. Саме вони дають можлив i сть пiдтримувати концентрацiю препарата в кровi на терапевтичнiй дозi. Пролонгован i форми теофiлiну (теопек, спофiлiн, теоклiр, ретафiл, дурофiлiн, вентакс) широко використовуються в лiкуваннi середньотяжкої та тяжкої БА, що супроводжується нiчними приступами. Дозування пролонгованих форм — 10 мг/кг маси/добу. Багаторiчний досвiд застосування пролонгованих форм теофiлiну свiдчить про добру його переносимiсть та ефективнiсть в складi терапiї БА.

Особливiстю ведення комплексної терапiї БА є двi тактики: ступiнь вниз (stepping down) та ступiнь вверх (stepping up) . Ступiнь вниз означа є, що при досягненнi доброго клiнiчного ефекту та належних даних пiкфлоуметрiї, якi утримуються протягом 3 мiсяцiв, можна опуститись в ступеневiй терапiї на одну сходинку вниз (тобто до менш представницького i агресивного лiкування). У випадку, коли п i дiбрана базисна та невiдкладна терапiя не привела до зменшення частоти та тяжкостi приступiв БА, утримується порушене самопочуття та обмеження фiзичної активностi дитини, вiдсутнiсть позитивної динамiки показникiв пiкфлоуметрiї є необхiднiсть перейти до бiльш агресивного лiкування (сходинка вверх — терапiя складнiша) через 1 мiсяць.

Ступ i нчасте лiкування БА оговорює можливiсть додаткового використання iнших медикаментiв. Сл i д зауважити, що можна використовувати в залежностi вiд ситуацiї антагонiсти лейкотрiєнiв (аколат, монтелукаст, сингулар), стабiлiзатори мембран опасистих клiтин (кетотiфен), антигiстамiннi II-III поколiння.

Специф i чна алерговакцинацiя (САВ) . Проводиться лише лiкарем-алергологом в обладнаному для цього кабiнетi. Використовуються стандартизованi i стабiлiзованi препарати водно-сольових екстрактiв лiкувальних вакцин без домiшок баластних речовин. Починати САВ необхiдно в перiодi ремiсiї (через 3-4 тижнi пiсля закiнчення загострення хвороби). Враховується потенцiйна важкiсть атми, передбачуванi ефективнiсть, коштовнiсть, тривалiсть i зручнiсть САВ, ризик розвитку побiчних дiй, доступнiсть та якiсть екстрактiв алергенiв. САВ проводиться впродовж року (при алергiї до побутового пилу, клiщiв, епiдермальниих алергенiв), або передсезонно (при iнсектнiй i пилковiй алергiї) чи сезонно. САВ призначається тiльки пiсля того, як були прийнятi усi заходи щодо лiквiдацiї провокуючих факторiв з оточуючого середовища, а також в тому разi, якщо фармакотерапiя не призвела до повного контролю за перебiгом астми у конкретного хворого.

Диспансеризац i я хворих i з БА передбачає систематичний контроль л i каря-алерголога за тяжк i стю переб i гу БА та в i дпов i дн i стю призначеної терапії щоденну п i кфлоуметр i ю, а також заняття дитини та її батьк i в в астма-школ i , астма-клубах. Прогноз : у пубертатному перiодi у 49 % дiвчат iз БА регiструються погiршення перебiгу, а у 84 % хлопцiв полегшення перебiгу астми.

Проф i лактика БА полягає у наступному:

а) усунення професiйних шкiдливостей у мами пiд час вагiтностi;

в) рац i ональне харчування (гiпоалергени) вагiтної та матерi-годувальницi;

г) попередження гострих i нфекцiйних (особливо ГРВI) захворювань пiд час вагiтностi;

д )о бмеження призначення антибактерiальної терапiї пiд час вагiтностi.

Д i тям iз спадковою схильнiстю до атопiчних захворювань рекомендовано: гiпоалергенне харчування, санацiя житла, усунення палiння в сiм’ї, рацiональний догляд, раннє загартовування та фiзичнi методи оздоровлення. В бiльшостi європейських країн у пуповиннiй кровi новонародженої дитини з групи ризику визначають рiвень Ig Е , що визначає подальшу тактику.

источник

Найбільш частою причиною інвалідності у дітей пов`язаної безпосередньо з хронічними захворюваннями легенів, прийнято вважати бронхіальну астму, на яку припадає приблизно 70% інвалідностей.

Відповідно до нормативних правових документів, інвалідність встановлюється дітям тільки з тяжкою формою бронхіальної астми.

Важка форма бронхіальної астми укладає значні обмеження життєдіяльності і соціальної активності, що призводить до погіршення якості життя дитини. Обмеження фізичної, моральної та соціальної активності, пропуски шкільних занять — все це згубно позначається на розвитку дитини. Інвалідність, частіше за все, за результатами проведеного діагностичного обстеження, ставиться на 2 роки з подальшим умови наступного періодичного огляду. Якщо бронхіальна астма є гормонозалежної і вимагає постійного застосування медикаментів, то в даній ситуації, інвалідність встановлюється відразу на термін до досягнення дитиною 16-ти років. Наявність інвалідності передбачає соціальну допомогу і захист дитини з боку держави. Тимчасова інвалідність вважається етапом відновлення, за допомогою медикаментозних препаратів і соціальних заходів, повноцінності дитини. Бронхіальна астма, яка взяла свій початок ще в дитячому віці, є однією з причин інвалідизації старшого покоління, 50-70% інвалідностей за коштами бронхіальної астми, взяли свій початок ще в дитячому віці. В ході реабілітації та всілякого лікування, необхідно якомога раніше прийняти ряд заходів, щоб не викликати всілякі подальші ускладнення.

зміст:механізм розвитку причини астмиознаки астмиСимптоми серцевої астмидіагностикалікування астмимеханізм…

Погана екологія і шкідливі впливи навколишнього середовища дуже часто провокують погіршення здоров`я людей, спадкові та…

Відео: Бронхіальна астма (опис, причини, класифікація) | медична анімаціяВ принципі, кашлевая астма загрожує практично…

Відео: Лікарська алергія — Школа доктора Комаровського — ІнтерВ результаті розвитку промисловості, в тому числі і…

Відео: Ліки при бронхіальній астмі?Бронхіальна астма — це хронічне захворювання дихальних шляхів за участю…

Відео: Реабілітація після інфаркту міокардаІнфарктом міокарда позначають обмежений некроз серцевого м`яза, який в…

ПЛАЗБУЛІН-20фармакологічна група Є препаратом людського альбуміну.дія препарату Препарат підвищує об`єм циркулюючої…

Концентрація теофіліну в сироватці при застосуванні в терапевтичних дозах становить 8-20 мкг / л (44-111 мкмоль / л).…

Бронхіальною астмою страждає до 10% населення по всій планеті. Хвороба має важкі симптоми і не обходить стороною навіть…

При алергічній астмі, яка на сьогоднішній день стала однією з найпоширеніших форм алергії, специфічні субстанції при…

Відео: Секс з Інвалідами-Можливо або Ні-відповідь для Ніфёдова Андрія (Блог про Життя) +18Важко говорити про секс і про…

При розвитку спадкових захворювань генна мутація обумовлює початок хвороби практично незалежно від впливу факторів…

Астма легких — захворювання, пов`язане з порушенням дихання. Для астми характерні повторювані періодично випадки…

Відео: Кашель у дитини до року Кашель у дітей може супроводжувати безлічі захворювань, як…

зміст:Чому виникає бронхіальна астма у дітей?Симптоми бронхіальної астмидіагностикаЛікування бронхіальної астми у…

Астма — це дуже серйозне захворювання імуно-алергічного походження, яке розвивається внаслідок неінфекційного запалення…

зміст:Що таке бронхіальна астма (БА)?Причини виникнення астмиЯк виникає астматичний…

Бронхіальною астмою називають хронічне запальне рецидивуюче захворювання органів дихання. Його патогенетична сутність…

Розвиток бронхіальної астми відображає результат впливу генетичних факторів і умов зовнішнього середовища. Спадкову…

Відео: Симптоми і причини бронхіальної астми. Перша допомога при нападі ядухиОстаннім часом йде збільшення кількості…

Відео: ДИТЯЧІ ХВОРОБИ, звідки? Марва Оганян рве лікарів: гній, алергія, астма онкологія. ДИВИТИСЯ ВСІМ!!Побудова…

источник

Бронхіальна астма — хронічне алергічне запальне захворювання дихальних шляхів, в якому беруть участь багато клітин і клітинні елементи. Хронічне запалення обумовлює розвиток бронхіальної гіперреактивності, яка призводить до повторних епізодів свистячих хрипів, задишки, почуття закладеності в грудях і кашлю, особливо вночі або рано вранці. Під час цих епізодів зазвичай відзначають дифузну, вариабельную бронхіальну обструкцію, оборотну спонтанно або під дією лікування.

  • J45.0 Астма з переважанням алергічного компонента.
  • J45.1 Неалергічна астма.
  • J45.9 Астма не вказана.
  • J46 Астматичний статус [status asthmaticus].

Епізоди важкого загострення бронхіальної астми, що тривають більше 24 год, традиційно визначаються як астматичний статус (status asthmaticus), в сучасних посібниках з респіраторної медицині позначають термінами: гостра важка астма (acute severe asthma), жизнеугрожающая астма (life threatening asthma), астма, близька до фатальної (near-fatal asthma). У всі визначення вкладений єдиний сенс — незвичайна тяжкість і резистентність до звичайного Бронходілатірующій лікуванню, а не тільки тривалість розвитку нападу.

Поширеність бронхіальної астми у дітей варіює в різних країнах і популяціях, однак серед хронічної патології органів дихання вона займає провідне місце. Результати великих епідеміологічних досліджень свідчать, що своєчасна діагностика бронхіальної астми запізнюється, так, наприклад, тривалість періоду між першими симптомами хвороби і встановленням діагнозу в середньому перевищує 4 роки. Така ситуація може бути обумовлена в першу чергу незнанням практичними лікарями чітких критеріїв діагностики бронхіальної астми, небажанням реєстрації хвороби через острах погіршити звітні показники, негативним ставленням батьків дитини до даного діагнозу і ін.

За даними DB Coultas і JM Saniet (1993), поширеність астми варіює в популяції в залежності від статево-вікових характеристик. Встановлено, що в ранньому віці частіше хворіють хлопчики, ніж дівчатка (6% в порівнянні з 3,7%), проте в пубертатному періоді частота захворювання однакова у осіб обох статей.

Більш висока поширеність бронхіальної астми у дітей характерна для екологічно неблагополучних промислових районів міст. У жителів міста бронхіальна астма реєструють частіше, ніж у жителів села (7,1 і 5,7% відповідно). У дослідженнях, виконаних в різних країнах, показана велика поширеність бронхіальної астми в регіонах з вологим і теплим кліматом і менша — в високогірних районах, що пов’язано з різним рівнем насиченості повітря аероаллергенам. Незважаючи на безліч існуючих гіпотез, жодна з них не пояснює повною мірою зростання частоти бронхіальної астми та інших алергічних хвороб.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8]

Бронхіальна астма може бути інфекційно-алергічної і алергічної природи. У дітей частіше відзначають інфекційно-алергічну форму. Серед антигенних факторів основну роль грають алергени їжі, шерсть тварин, домашній пил, пилок рослин, медикаменти, сироватки. Алергени реалізують бронхообструктивні дію за імунними механізмами. Алерген, з’єднуючись з фіксованими на мембрані гладкої клітини антитілами (переважно IgЕ), утворює імунний комплекс. Імунні комплекси активують мембранні ферменти огрядних клітин, підвищується їх проникність, звільняються медіатори анафілаксії (гістамін, серотонін та ін.), Які реалізують тріаду синдрому бронхіальної обструкції набряк, гіперкапнія і бронхоспазм.

Для бронхіальної астми характерні дратівливість, зниження апетиту, пітливість, гіперемія склер, спрага і поліурія, неглибокий сон. Основні симптоми — кашель, напади задухи (частіше вночі), утруднення видиху. В акті дихання бере участь вся допоміжна мускулатура, екскурсія грудної клітини різко знижена, дихання зі свистом чутно на відстані. Лице синіє, губи набрякають, повіки набрякають, дитина сідає, спираючись ліктями. З розвитком нападу наростає гіперкапнія. Найбільш небезпечно розвиток астматичного статусу.

Астматичний статус — затяжний приступ бронхіальної астми, купіруемий одноразовим введенням бронхолітиків. В основі АС лежить рефрактерность бета 2 -адренорецепторів.

[9], [10], [11], [12], [13], [14], [15], [16], [17], [18]

В аналізі крові під час нападу виявляють лейкопенію, тромбоцитопенію і підвищення ШОЕ. Найчастіше діагноз заснований на клінічній картині. Іноді наявність вологих хрипів на вдиху і видиху дозволяє помилково запідозрити дрібновогнищевий пневмонія. Диференціальну діагностику проводять з наступними захворюваннями:

  • дисфункція голосових зв’язок,
  • бронхіоліт,
  • аспірація сторонніх тіл,
  • муковісцидоз,
  • трахео- або бронхомаляція,
  • бронхолегеневі дисплазія,
  • облітеруючий бронхіоліт,
  • стеноз дихальних шляхів внаслідок гемангіом або інших пухлин.

[19], [20], [21], [22], [23], [24]

Показання до госпіталізації у відділення реанімації та інтенсивної терапії:

  • Утруднене дихання в спокої, вимушене положення, збудження, сонливість або сплутаність свідомості, брадикардія і задишка.
  • Наявність гучних свистячих хрипів.
  • ЧСС більше 120-160 в хв.
  • Відсутність швидкої та явною реакції на бронхолитик.
  • Відсутність поліпшення після початку лікування глюкокортикоїдами протягом 2-6 ч.
  • Подальше погіршення стану.

Препарати для лікування броніхіальной астми вводять всередину, парентерально і інгаляційно.

  • кромогліціевая кислота,
  • не закінчила це

Кромогліціевой кислоту і недокромил застосовують для лікування легкої, интермиттирующей і персистуючої бронхіальної астми. Недокроміл дозволяє зменшити тяжкість і тривалість бронхоконстрикции.

Терапевтичний ефект кромогліціевой кислоти пов’язаний зі здатністю попереджати розвиток ранньої фази алергічної відповіді за допомогою блокування вивільнення медіаторів алергії із стовбурових клітин і базофілів. Кромогліціевая кислота зменшує проникність слизових оболонок і знижує бронхіальну гіперреактивність. Препарат призначають при легкій і среднетяжелой формах броніхіальной астми по 1-2 інгаляції на добу протягом не менше 1,5-2 міс. Тривале застосування кромогліціевой кислоти забезпечує стійку ремісію.

Недокроміл пригнічує як ранню, так і пізню фазу алергічного запалення шляхом пригнічення вивільнення з клітин слизової оболонки дихальних шляхів гістаміну, лейкотрієну С4, простогландина Б, хемотаксичних факторів. Володіє в 6-8 разів більш вираженою, порівняно з кромогліціевой кислотою, протизапальну активність. Призначають по 2 інгаляції 2 рази на день, курс лікування не менше 2 міс.

Читайте также:  Лечение можжевельником при астме

Серед препаратів, здатних пригнічувати вивільнення медіаторів алергічного запалення і викликати блокаду Н1-рецепторів гістаміну, слід зазначити кетотифен, який застосовують в основному у дітей раннього віку. В даний час вивчають новий клас протиастматичних засобів — антілейкотріеновие препарати монтелукост і зафирлукаст.

Найефективніші в даний час препарати для контролю бронхіальної астми. У дітей шкільного віку підтримуюча терапія інгаляційними глюкокортикоїдами дозволяє зменшити частоту загострень і кількість госпіталізацій, підвищує якість життя, покращує функцію зовнішнього дихання, знижує гіперреактивність бронхів і зменшує бронхоконстрикцию при фізичних навантаженнях. Інгаляційні глюкокортикоїди надають хороший ефект і у дітей дошкільного віку. Інгаляційні глюкокортикоїди — єдині препарати базисної терапії для дітей віком до 3 років. У педіатричній практиці застосовують такі інгаляційні глюкокортикоїди беклометазон, флутиказон, будесонід. Застосування інгаляційних глюкокортикоїдів в дозі 100-200 мкг / добу не чинить клінічно значущих побічних ефектів, однак застосування високих доз (800 мкг / добу) призводить до гальмування процесів утворення і деградації кістки. Лікування інгаляційними глюкокортикоїдами в дозі менше 400 мкг / сут зазвичай не супроводжується значним пригніченням гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи і не підвищує частоти розвитку катаракти.

Перевагу віддають ингаляционному способу введення. Його основні переваги:

  • безпосереднє надходження лікарських засобів в дихальні шляхи,
  • швидкий початок дії,
  • зниження системної біодоступності, що зводить до мінімуму побічні ефекти.

У разі недостатньої ефективності інгаляційних глюкокортикоїдів призначають глюкокортикоїди всередину або парентерально. За тривалістю дії глюкокортикоїди поділяють на препарати короткої (гідрокортизон, преднізолон, метилпреднізолон), середнього (триамцинолон) і тривалого (бетаметазон, дексаметазон) дії. Ефект від препаратів короткої дії триває 24-36 год, середнього — 36-48 год, тривалого — понад 48 год. Бронхолитические препарати.

За тривалістю дії симпатомиметики під-поділяють на препарати короткої та пролонгованої дії. Бета 2 Адреноміметики короткої дії (сальбутамол, тербуталін, фенотерол, кленбутерол) використовують для надання екстреної допомоги. Серед Бета2-адреноміметиків пролонгованої дії виділяють два типи препаратів:

  1. 12-годинні форми на основі солі гідроксінафтойной кислоти сальметеролу (серетид),
  2. препарати з контрольованим виходом лікарської речовини на основі сальбутамолу сульфату (сальтос).

[25], [26], [27], [28], [29], [30]

Теофілін покращує функції легенів навіть у дозах нижче зазвичай рекомендованого терапевтичного діапазону. Фармакологічна дія теофіліном засноване на пригніченні фосфодіестерази і збільшенні вмісту циклічного аденозинмонофосфату, який має здатність зменшувати скоротливу активність гладкої мускулатури бронхів, судин мозку, шкіри і нирок. Виділяють препарати короткої та пролонгованої дії. Теофілін короткої дії (амінофілін) використовують для лікування гострих нападів бронхоспазму. При важких приступах аминофиллин застосовують внутрішньовенно в добовій дозі 5-10 мг / кг у дітей до 3 років і 10-15 мг / кг у дітей від 3 до 15 років.

Амінофіллін — препарат пролонгованої дії, вводиться з розрахунку 5-6 мг / кг протягом 20 хв (при необхідності введення можна повторити через 6 ч) Максимальна добова доза — 20 мг / кг.

Препарати вибору для лікування гострого бронхоспазму — бета2-адреноміметики швидкої дії (сальбутомол, фенотерол), амінофілін.

Важливе місце в лікуванні нападу бронхообструкції займає внутрішньовенне застосування глюкокортикоїдів (1-2 мг / кг по преднізолону), які відновлюють чутливість бета 2 -адренорецепторів до адреномиметикам.

При відсутності ефекту вводять 0,1% розчин адреналіну (не більше 0,015 мг / кг). Використання малих доз адреналіну обгрунтоване виборчої чутливістю до нього бета 2 -адренорецепторів бронхів і дозволяє розраховувати на лікувальний ефект з мінімальним ризиком ускладнень з боку серцево-судинної системи. Після купірування нападу продовжують внутрішньовенне крапельне введення адреналіну зі швидкістю 0,5-1 мкг / (кгхч).

У відділення реанімації хворі поступають з вираженими ознаками дихальної недостатності. Клінічний досвід показує, що пацієнти легше переносять гиперкапнию, ніж гіпоксемію.

В останні роки змінилося ставлення до раннього перекладу хворих на ШВЛ. Це обумовлено застосуванням жорстких умов вентиляції, які призводять до тяжких ускладнень. Покращення оксигенації досягають шляхом проведення неінвазивної вентиляції легенів з підтримкою тиском. Хороший ефект при купировании астматичного статусу надають інгаляційні анестетики є повідомлення про успішне застосування кетаміну в дозі 1-2 мг / кг.

[31], [32], [33], [34], [35], [36], [37], [38], [39], [40]

источник

Бронхиальная астма является очень серьезным заболеванием, которое способно привести пациента к инвалидности. Детям, к сожалению, также приходится сталкиваться с тяжелым течением данного недуга.

Тяжесть большинства заболеваний легких и бронхов устанавливается на основе наличия или отсутствия дыхательной недостаточности. Именно этот фактор чаще всего является определяющим для специалистов медицинской экспертизы во время определения степени тяжести заболевания для предоставления инвалидности ребенку или взрослому.

В настоящее время выделяют 4 степени дыхательной недостаточности:

  1. ДН0 – частота дыхания в пределах нормы (до 20 дыхательных движений в минуту).
  2. ДН1 – наблюдается легкая одышка, возникающая и усиливающаяся при незначительной физической нагрузке (частота дыхания от 20 до 25 в минуту).
  3. ДН2 – имеет место выраженная одышка, присутствующая и в покое (частота дыхания от 26 до 30 в минуту).
  4. ДН3 – наблюдается резко выраженная одышка, беспокоящая пациента даже в вынужденном положении с наклоном грудной клетке вперед и упором на вытянутые руки (частота дыхания составляет более 30 в минуту).

Отсутствие дыхательной недостаточности, а также легкая одышка не являются показанием к предоставлению инвалидности.

Что касается показателей ДН2 и ДН3, то их наличие при астме чаще всего говорит о том, что у ребенка действительно имеются ограничения жизнедеятельности.

Помимо этого определяющего фактора, имеются еще и несколько дополнительных, которые также влияют на экспертное решение при установлении группы инвалидности.

Основными среди них являются следующие:

  1. Частота приступов бронхиальной астмы.
  2. Тяжесть приступов.
  3. Уровень контроля за течением заболевания.

Каждый из этих факторов оценивается не со слов пациентов, а на основании установленных и официально задокументированных фактов.

Если приступы удушья беспокоят маленького пациента не чаще нескольких раз в неделю, то ребенок вряд ли будет признан инвалидом. Такой показатель будет иметь значение только в том случае, когда ему приходится практически ежедневно использовать ингалятор для улучшения проходимости бронхов.

Легкое удушье, которое снимается использованием обычных базовых препаратов, не является признаком инвалидности. Данный показатель приводит к ограничению жизнедеятельности, если для купирования приступа приходится вызывать бригаду скорой медицинской помощи. При этом оценивается не только количество вызовов, но и их качество.

Если медикам удается снять приступ ребенку обычными ингаляторами, то это также не является признаком инвалидности. Фактом, свидетельствующим о возможном наличии ограничений жизнедеятельности, является использование медицинскими работниками гормональных препаратов или Эуфиллина для снятия приступа бронхиальной астмы.

Для подтверждения тяжести заболевания вместе с документами, направляемыми на медицинскую экспертную комиссию, лечащий врач обязательно должен приложить результаты спирографии со специальной пробой. В рамках такого исследования удается уточнить, насколько хорошо помогают пациенту простые, используемые в повседневной жизни астматика, лекарственные средства.

Следующим фактором, влияющим на решение комиссии, можно считать уровень контроля течения заболевания. Данный показатель во многом перекликается с двумя предыдущими.

Он свидетельствует о том, насколько долго пациента не беспокоят приступы бронхиальной астмы. При контролируемом и частично контролируемом течении данного заболевания группа инвалидности в большинстве случаев не устанавливается.

Многие родители интересуются, дают ли какие-нибудь льготы несовершеннолетним пациентам с бронхиальной астмой. При наличии ограничений жизнедеятельности, спровоцированных данным заболеванием, пациенту могут быть предоставлены следующие льготы:

  1. Бесплатное обеспечение всеми препаратами, которые входят в реестр основных лекарственных средств. Речь идет не только о тех лекарствах, которые необходимы для борьбы с бронхиальной астмой, но и для терапии сопутствующих заболеваний. Такие препараты дети могут получать на бесплатной основе и без инвалидности. В этом случае достаточно будет заключения лечащего врача.
  2. Возможность посещения специализированных санаториев (к примеру, проводящих лечение в соляных пещерах) при отсутствии противопоказаний.
  3. Возможность претендовать на выделение более просторного жилого помещения. На больного бронхиальной астмой должно приходиться больше жилой площади, чем на здорового человека.
  4. Родителям выплачивается пособие по уходу за ребенком-инвалидом.
  5. При прогрессировании заболевания ребенку могут дать бесплатно различные технические средства реабилитации (например, небулайзер). Они выделяются согласно решению врачебной консультативной комиссии согласно существующему официальному перечню.

В случае, когда у ребенка с бронхиальной астмой наблюдаются серьезные ограничения жизнедеятельности, лечащий врач самостоятельно должен предложить его родителям собрать документы в медицинскую экспертную комиссию. При этом придется выполнить следующие действия:

    Взять направление на прием к пульмонологу. Дело в том, что установление инвалидности при бронхиальной астме у детей и взрослых невозможно без его консультативного заключения.

При наличии сопутствующих серьезных заболеваний необходимо посетить узких специалистов согласно профилю имеющейся патологии.

Наличие дополнительных недугов, ограничивающих жизнедеятельность ребенка, повышает шанс положительного решения медицинской экспертной комиссии.

  • Предоставить лечащему врачу все собранные консультативные заключения, сдать необходимые анализы и пройти некоторые инструментальные методы обследования (спирография, электрокардиография, рентгенография органов грудной клетки и другие при наличии сопутствующей патологии).
  • Оформить обращение в МСЭ и дождаться вызова.
  • На основании всей документации, в том числе выписок из стационара, карт вызовов скорой медицинской помощи, консультативных заключений специалисты медицинской экспертной комиссии определят, давать или нет группу инвалидности пациенту. Помимо решения по поводу наличия показаний к получению инвалидности, данная комиссия предоставляет рекомендации к дальнейшему обучению ребенка (в школе или на дому).

    После установления инвалидности ребенку придется периодически проходить переосвидетельствование в медицинской экспертной комиссии. В 14-15 лет ему нужно посетить специалистов для дальнейшего определения безопасной для него трудовой ориентации.

    Это позволит несовершеннолетнему уточнить, к выполнению каких работ он будет годен в последующем. При достижении 18 лет такой пациент вновь направляется на медицинскую экспертную комиссию. Если у больного устанавливается нетрудоспособность, то ему выдается соответствующее удостоверение. Инвалидам без выраженных ограничений жизнедеятельности экспертная комиссия рекомендует выполнять определенные виды работ. При этом зачастую ограничивается продолжительность трудового дня.

    источник

    Бронхіальна астма ‑ це самостійне хронічне захворювання, обов’язковим патогенетичним механізмом якого є хронічний запальний процес і пов’язана з ним гіперреактивність бронхів, зумовлені специфічними імунологічними чи неспецифічними механізмами, а основною клінічною ознакою є приступ ядухи внаслідок

    набряку слизової оболонки бронхів,

    гіперсекреції ( Ласиця О.І.,1992 ).

    Причини виникнення та розвитку бронхіальної астми

    Пропонується окремо виділяти дві групи факторів:

    перша ‑ фактори, які зумовлюють виникнення астми;

    друга ‑ фактори ризику (тригери), які призводять до розвитку загострення захворювання.

    Серед факторів, які зумовлюють виникнення астми виділяють:

    Фактори схильності ‑ генетично детермінована здатність до алергічних захворювань.

    Причинні фактори (алергени) ‑ сенсибілізують дихальні шляхи і викликають початок захворювання.

    Сприятливі фактори ‑ підвищують ризик виникнення хвороби на фоні впливу причинних факторів:

    забруднення навколишнього середовища,

    респіраторні вірусні інфекції,

    шкідливі антинатальні фактори і перинатальна патологія.

    Факторами ризику (тригерами), які викликають повторні загострення хвороби, є:

    респіраторні вірусні інфекції,

    надмірні емоційні навантаження — стреси.

    Спостереження останніх років свідчать про те, що серед дітей, хворих на БА, переважає атопічна форма захворювань(70% ‑ 90% випадків), патогенез якої описаний вище ( див. патогенез алергічного ринту).

    Клініка бронхіальної астми

    Про бронхіальну астму слід подумати при наявності таких ознак:

    періодичність виникнення симптомів (ядуха, свистяче дихання, приступоподібний кашель), які найчастіше підсилюються вночі і під ранок;

    сезонна варіабельність симптомів і виникнення загострень, спровокованих дією алергенів і фізичним навантаженням.

    Найтиповішим проявом бронхіальної астми є приступ ядухи.

    Приступний період нерідко починається з передвісників. Дитина стає дратівливою, збудженою, порушується сон, іноді спостерігаються біль голови, втома. Характерними є зміни настрою, які найчастіше виявляються в депресії і тривожних передчуттях. У певної групи пацієнтів підсилюються невротичні симптоми: тики, логоневрози. Виникають різні за характером і інтенсивністю прояви риносинусопатії (чхання, “алергічний салют”, серозні виділення з носа). Іноді дитина скаржиться на свербіння і печію в горлі, покашлювання, яке часто переростає у приступоподібний кашель. Нерідко спостерігається свербіння очей і шкіри.

    Період передвісників може тривати від декількох хвилин, годин до кількох днів, після чого розвивається типовий приступ ядухи з вираженою експіраторною задишкою. Видих супроводжується свистячими хрипами, які чути на відстані. Намагаючись полегшити дихання, дитина займає вимушене положення. Вона сидить, нахилившись уперед, і, опираючись на руки, намагається зафіксувати плечовий пояс і видихнути. Мова затруднена. Хворий вимовляє короткі окремі фрази. Дитина неспокійна, перелякана.

    Читайте также:  Рекомендации ребенка при бронхиальной астме

    Лице бліде з ціанотичним віддінком. В акті дихання бере участь допоміжна мускулатура плечового поясу, спини, черевної стінки, роздуваються крила носа, втягуються на вдиху міжреберні проміжки і надключичні ямки. Спостерігається сухий кашель, під час якого майже не виділяється харкотиння. Дихання сповільнюється. При перкусії – над легенями визначається коробковий звук. Аускультація легень дозволяє виявити дихання з подовженим видихом, масу сухих свистячих хрипів. Пульс слабкого наповнення, прискорений. При рентгенологічному дослідженні реєструються підвищена прозорість легеневих полів, низьке стояння діафрагми. Ребра розміщенні горизонтально, міжреберні проміжки широкі. Легеневий рисунок підсилений, корені легень розширені.

    На фоні бронхолітичної терапії (або і без неї – самовільно) поступово сухий кашель стає продуктивним, виділяється густе, в’зке харкотиння, в легенях починають вислуховуватися вологі хрипи. Відбувається зворотній розвиток (розрішення) приступу.

    У більшості хворих приступи виникають вночі або під ранок.

    Після кожного приступу обов’язково спостерігаються явища післяприступного бронхіту, які тривають від 1-3 днів до 1-3 тижнів і довше.

    Астма в дітей не завжди перебігає типово. Іноді вона виявляється в періодичних приступах сухого кашлю або свистячого видиху (wheezing) без вираженої задишки. Такий варіант перебігу у вітчизняній педіатрії трактується як “астматичний бронхіт”. Він діагностується переважно в дітей молодшого віку.

    Іноді приступ бронхіальної астми затягується, бронхолітична терапія не дає бажаного ефекту і розвивається важкий стан, який характеризується формуванням стійкої обструкції дихальних шляхів, що зумовлює вентиляційно-перфузійні порушення. Останні призводять до розвитку гіпоксемії, гіперкапнії, зміни кислотно-основного стану крові. Такий стан може розвинутися у дітей дуже швидко. Важкий приступ бронхіальної астми, який триває більше шести годин на фоні резистентності до бронхолітичної терапії донедавна трактували як астматичний стан. Сьогодні не рекомендують користуватися цим терміном.

    Для діагностики бронхіальної астми обов’язковим є дослідження функцій органів зовнішнього дихання у дітей, вік яких дозволяє провести це тестування (діти старше 5 років). Існує широкий діапазон різних методів для оцінки ступеня бронхіальної обструкції, але лише два методи здобули широке визнання. Це:

    вимірювання об’єму форсованого видиху за 1с (ОФВ1) і пов’язане з ним вимірювання життєвої емності легень (ЖЄЛ);

    визначення максимальної (пікової) швидкості видиху (ПШВ) .

    Дані показники залежать від природи бронхіальної обструкції і прямо корелюють з величиною просвіту дихальних шляхів.

    Вимірювання пікової швидкості видиху (ПШВ) проводиться за допомогою пікфлоуметрів – невеликих і легких приладів, які дозволяють проводити дослідження в будь-який час і в різних умовах: вдома, в школі, на прогулянці тощо. Щоденний домашній моніторинг ПШВ дозволяє виявити ранні ознаки загострення хвороби, оскільки цей показник починає зменшуватися задовго до відчуття дитиною перших симтомів погіршення свого стану .

    Нормативні показники ПШВ залежать від статі, віку і зросту дитини. До кожного приладу додається детальна інструкція щодо використання і його нормативні показники пікфлоуметрії. ПШВ вважається задовільною якщо вона становить ³ 80% від належних величин.

    Щоденне проведення пікфлоуметрії дозволяє слідкувати за перебігом хвороби і контролювати лікування. Для оцінки важкості перебігу бронхіальної астми важливо визначити не лише показник ступеня бронхообструкції, але й його добові коливання. Тому пікфлоуметрію треба проводити двічі на день: зранку, перед сніданком, коли показники є найнижчими (найгіршими) і ввечері, перед сном, коли вони найвижчі (найкращі). Якщо хворий протягом доби приймав бронхолітичний препарат, слід провести пікфлоуметрію до і після вживання медикаменту.

    Коливання значень ПШВ протягом дня реєструється на підставі визначення різниці між ранковими і вечірніми показниками у співвідношеннні з середнім денним значенням ПШВ і виражається у відсотках.

    1/2(ПШВ ввечері + ПШВ зранку)

    Добові коливання показників пікфлоуметрії вище 20% є діагностичними критеріями астми, оскільки величина відхилень прямопропорційна важкості захворювання.

    Для діагностики бронхіальної астми також використовується бронхолітичний тест. Він проводиться всім дітям з показниками пікфлоуметрії нижче 80% від належних величин. Суть дослідження полягає у визначенні показників функцій зовнішнього дихання (ПШВ, ОФВ1) до і після вдихання бронхолітичного препарату. Якщо через 15 хв після інгаляції приріст ПШВ становить 15% і вище, то він свідчить про наявність у дитини прихованого бронхоспазму, який є діагностичним критерієм бронхіальной астми.

    Атопічний анамнез, типова клініка захворювання, показники функцій органів зовнішнього дихання і результати бронхолітичного тесту дозволяють встановити діагноз бронхіальної астми. Однак, на цьому діагностичний пошук не закінчується. Наступим етапом є визначення причин цього захворювання у кожної дитини. Це завдання вирішує специфічна алергодіагностика, яка включає такі обстеження:

    методи специфічної алергодіагностики in vitro.

    Бувають випадки, коли прояви захворювання нетипові, а причини незавжди відомі. В такій ситуації для встановлення діагнозу потрібні додаткові дослідження: рентгенографія органів грудної клітки і приносових пазух, реакція Манту, бронхоскопія, імунологічне обстеження тощо.

    Класифікація бронхіальної астми

    Багаторічна історія вивчення бронхіальної астми постійно супроводжувалася спробами класифікувати дану патологію. Пропонувався поділ астми за етіологічним і патогенетичним принципами, клінічними ознаками. Однак, усі ці спроби не дозволили поки що сформувати єдину, загальновизнану класифікацію.

    Найбільш практичною слід вважати класифікацію, яка бере за основу визначення ступеня важкості хвороби.

    Астму поділяють на два варіанти : інтермітуюча ( епізодична) і персистуюча ( хронічна).

    Згідно цієї класифікації інтермітуюча- це легка астма (1 ст), важкість персистуючої бронхіальної астми ( 2-4 ст) визначається:

    тривалістю приступів астми,

    реакцією на терапію бронходилятаторами,

    станом хворого в міжприступному періоді.

    Таким чином існує якби 4 ступені важкості БА. Не можна вважати такий розподіл бездоганним, проте заснована на визначені ступеня важкості захворювання класифікація дозволяє вибрати найоптимальнішу тактику лікування.

    В 2006 році запропонований поділ астми на контрольовану, частково контрольовану і неконтрольовану.

    Таким чином приклад діагнозу мав би виглядати таким чином: Бронхіальна астма, персистуюча II, частково контрольована, ДН0.

    Лікування бронхіальної астми

    елімінація тригерних факторів;

    Суттєву ефективність при бронхіальній астмі мають три групи препаратів:

    протизапальні препарати які припиняють хронічний запальний процес і пов’язану з ним гіперчутливість бронхів;

    бронхолітики, які використовуються для зняття бронхіальної обструкції;

    муколітичні і відхаркувальні засоби, які поліпшують дренажну функцію бронхів.

    Основу лікувальної стратегії при бронхіальній астмі складають:

    базисна терапія ‑ скерована на ліквідацію хронічного запального процесу, відновлення прохідності бронхів, запобігання розвиткові повторних загострень хвороби і досягнення ремісії;

    терапевтичні заходи, скеровані на ліквідацію загострення хвороби.

    Основу базисної терапії складають

    протизапальні препарати: натрію кромоглікат (інтал), натрію недокроміл (тайлед), кортикостероїди

    пролонговані бронхолітики ( пролонговані b2-агоністи, теофіліни)

    В Україні сьогодні представлені такі інгаляційні стероїди:

    бекламетазону дипропіонат (бекотид, беклазон)

    мометазону фуроат (асманекс)

    Основу бронхолітичної терапії складають.

    симпатоміметики (найчастіше b2-агоністи короткої дії);

    препарати метилксантинового ряду;

    комбіновані препарати, до складу яких входять бронходилятатори різних груп.

    источник

    Бронхіальна астма відноситься до ряду найбільш розповсюджених захворювань на планеті. Вона зустрічається часто і не піддається лікуванню, тому питання, дають інвалідність при бронхіальній астмі, не втрачає актуальності.

    Захворювання вимагає від хворого спеціальних умов життя і праці. Йому необхідно підтримувати хвороба в стадії ремісії, щоб він не заважав життєдіяльності і не прогресував. Тим з дітей, які зіткнулися з астмою в ранньому віці, доводиться організовувати своє життя так, щоб не мучитися від хвороби у дорослому віці.

    Навіть при відсутніх загостреннях хвороба заважає повноцінної працездатності та впливає на самопочуття. Тому законодавством передбачено, що астматики мають право на оформлення інвалідності.

    Призначається при легкій і середній формі захворювання. Прийом гормонального ліки не заважає оформлення статусу. Дають його в наступних ситуаціях:

    • Якщо розвивається дихальна недостатність. Перші симптоми можна відзначити РїСЂРё звичайному фізичному навантаженні.
    • Заняття звичної трудовою діяльністю стає неможливим.
    • РЈ самообслуговуванні С– самостійному пересуванні відзначаються деякі обмеження.
    • Р„ потреба Сѓ коригуванні праці, РїРѕРІРЅРѕРјСѓ Р№РѕРіРѕ Р·РјС–РЅСѓ або зниження Р№РѕРіРѕ кількості.

    Цю групу можна отримати при бронхіальній астмі другого і третього ступеня. Ускладнені стадії виявляють себе наступним чином:

    • Порушення дихальної системи помітно виражені. Проблеми Р· диханням відзначаються навіть РїСЂРё невеликому фізичному навантаженні.
    • Виникають проблеми Р· серцем.
    • РЈ периферичному РєСЂРѕРІРѕРѕР±С–РіСѓ відзначаються порушення.
    • Гормональні ліки можуть вплинути РЅР° розвиток цукрового діабету С– розлад органів ендокринної системи.
    • Самообслуговування С– самостійного пересування СЂС–Р·РєРѕ обмежуються.
    • Виконання трудових завдань стає неможливим.
    • Робоча діяльність можлива лише РІ спеціальних умовах, Сѓ тому числі Р№ домашніх.

    Незважаючи на вживані ліки і гормональну терапію, недуга не перестає прогресувати. Таку інвалідність дають при бронхіальній астмі важкої стадії. Суттєві ускладнення в самопочутті астматика є вагомою причиною для
    оформлення інвалідності:

    • Перебіг С…РІРѕСЂРѕР±Рё РЅРµ піддається терапевтичній РґС–С— С– продовжує посилюватися.
    • Проблеми Р· диханням відзначаються навіть Сѓ стані СЃРїРѕРєРѕСЋ. Має місце постійна задишка та емфізема легенів.
    • Діагностуються проблеми Р· роботою серця.
    • Внутрішні органи зазнають серйозні ускладнення.
    • РҐРІРѕСЂРёР№ РЅРµ може самостійно пересуватися та обслуговувати себе, С—Р№ потрібен постійний догляд.
    • РџРѕРІРЅР° непрацездатність.

    Така ступінь тяжкості зустрічається рідко, особливою дітей. Вона розвивається, якщо не дотримуються терапевтичні умови при астмі.

    Щоб оформити інвалідність і отримувати пільги, знадобиться ряд документів:

    • паспорт;
    • поліс РѕР±РѕРІ’СЏР·РєРѕРІРѕРіРѕ медичного страхування;
    • документ, спрямований РЅР° медичну експертизу;
    • лікарняна картка або інші документи, що описують стан Р·РґРѕСЂРѕРІ’СЏ С– ліки, СЏРєС– приймав пацієнт.

    Перш ніж оформити інвалідність, слід проаналізувати своє самопочуття і розвиток хвороби. Про посилення недуги і труднощі в життєдіяльності необхідно проконсультуватися з лікарем.

    Лікар може відмовляти оформляти РіСЂСѓРїСѓ, пропонуючи інші варіанти лікування, однак Р·Р° законом РІС–РЅ Р·РѕР±РѕРІ’язаний видати направлення РЅР° медичну експертизу.

    Навіть якщо захворювання діагностується у дітей, пацієнтів ставлять на облік у поліклініці. З плином часу відзначають поліпшення або погіршення стану астматиків. Ця інформація повинна бути зафіксована в документах, що свідчать про перебіг бронхіальної астми.

    РЈ поліклініці проходять медичну РєРѕРјС–СЃС–СЋ. Лікуючий лікар Р·РѕР±РѕРІ’язаний видати бланк Р· переліком докторів С– лабораторних аналізів, СЏРєС– потрібно пройти С– здати.

    Щоб отримувати пільги, здають такі дослідження:

    • загальний, біохімічний аналіз РєСЂРѕРІС– РЅР° цукор;
    • РїРѕСЃС–РІ С– загальний аналіз мокротиння;
    • аналіз сечі;
    • проходять спірографію;
    • роблять рентген легенів С– електрокардіограму серця.

    Після проходження всіх аналізів лікар направляє хворого на бронхіальну астму на медико-соціальну експертизу. У напрямку він може вказати власні рекомендації для проходження комісії або посилатися на побажання хворого.

    Після отримання всіх документів з поліклініки, бажаючим оформити пільги, слід записатися за місцем проживання в Бюро медико-соціальної експертизи. Вам призначать день, коли можна буде прийти на медичний огляд. З собою слід взяти документи, перераховані вище.

    Експерти комісії проаналізують історію хвороби, запитають про самопочуття при бронхіальній астмі, особливостях праці та життєдіяльності. Згідно з підсумками МСЕ хворому призначать групу або відмовлять у цьому. Оскаржити результати експертизи можна в Головному регіональному бюро. Якщо і там не виходить оформити пільги, звертаються до суду.

    При легкій і середній бронхіальній астмі у дітей інвалідність не призначають. У ранньому віці висока ймовірність того, що хвороба пройде самостійно. Тому пільги призначають, якщо захворювання має важку форму.

    При оформленні направлення на медико-соціальну експертизу хворий може зіткнутися з несправедливістю і деякими професійними пастками. Часто лікарі в діагнозі вказують – алергічна бронхіальна астма, що є вагомою причиною для відмови у інвалідності. Якщо поставлений такий діагноз, варто додатково відвідати алерголога і здати алергопроби, щоб виключити ймовірність алергії.

    Якщо напади трапляються часто і доводиться викликати швидку допомогу, необхідно брати у медпрацівників довідку про виклик — вона допоможе в оформленні статусу.

    Бажаючим отримувати пільги Р·Р° станом Р·РґРѕСЂРѕРІ’СЏ, необхідно бути готовими РґРѕ того, що РЅР° шляху оформлення чекає РґРѕРІРіР° С– виснажлива боротьба. Р—РіС–РґРЅРѕ «Правилам визнання РѕСЃРѕР±Рё інвалідом» (Постановлених РЈСЂСЏРґРѕРј Р РѕСЃС–Р№СЃСЊРєРѕС— Федерації 7 квітня 2008 СЂРѕРєСѓ в„–257) вам РЅРµ мають права відмовити Сѓ інвалідності, якщо С” проблеми Р·С– Р·РґРѕСЂРѕРІ’СЏРј, що обмежують життєдіяльність.

    источник

    Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *