Згідно з проведеним науковим дослідженням, люди старшого покоління, які страждають на астму, нерідко стикаються з серйозними ризиками для свого здоров’я. З якої причини це відбувається і чому саме бронхіальна астма в літньому віці може викликати чимало проблем?
Виявляється, бронхіальна астма особливо небезпечна не тільки для дітей. Якщо людина хворіє на астму після 65 років, йому часто доводиться пройти важку битву за власне здоров’я.
Число хворих на астму в світі рік від року зростає. В даний час кількість астматиків перевищила 300 мільйонів. Найчастіше астму хворіють діти. Крім того, зростання захворюваності відзначається серед людей у віці від 65 до 75 років. Раніше фахівці практично не звертали на це уваги. Однак зараз кількість людей, які в літньому віці вмирають від бронхіальної астми, збільшується.
Одна з причин, які викликають особливі труднощі, полягає в тому, що у дорослих астма часто неправильно діагностується. Якщо немолодий чоловік починає страждати задишкою, медики нерідко вважають це проявом віку або наслідком відхилень у роботі серця.
До того ж у похилому віці у багатьох людей накопичується чимало інших проблем зі здоров’ям, а це негативно відбивається на перебігу астми. До числа таких проблем відносяться, перш за все, серцево-судинні захворювання (стенокардія, аритмія, гіпертонія та ін) і хвороби шлунково-кишкового тракту. Посилює астму і її власний багаторічний стаж, так як пацієнтам частіше потрібне коригування дози препаратів, спостереження пульмонологів, терапевтів, кардіологів.
Причини захворювання
• Серцева недостатність.
• Хронічний перебіг обструктивної хвороби легень.
• Гострі респіраторні захворювання.
• Пневмонії.
• Ускладнення після прийому лікарських препаратів.
• Системні васкуліти.
Старіння — це неминучий процес, що характеризується розвитком функціональних обмежень резервів організму, всіх його органів і систем, у тому числі дихальної системи. З віком у людини змінюється кістково-м’язовий каркас грудної клітини, повітроносні шляхи, відбувається зниженням кашльового рефлексу, що порушує самоочищення дихальних шляхів. Подібні зміни сприяють розвиткові хронічних захворювань бронхо-легеневої системи.
При відсутності своєчасного і грамотного лікування бронхіальної астми в літньому віці, як правило, спостерігається різке погіршення стану хворого, нерідко виникають ускладнення.
Діагностика захворювання
Щоб поставити літньому пацієнтові діагноз бронхіальна астма, лікарю необхідно звернути увагу на наявність таких симптомів:
• задишка;
• свистяче дихання;
• частий кашель;
• відчуття обмеженості в грудях;
• напади задухи.
Фахівець повинен докладно розпитати пацієнта про симптоми, постаратися встановити можливі причини розвитку хвороби. Нерідко у людей старшого покоління бронхіальна астма виникає після перенесених гострих респіраторних інфекцій.
Важливою частиною діагностики є показники приросту обсягу форсованого видиху і швидкості видиху. При цьому лікар повинен враховувати, що літні пацієнти не завжди можуть з першого разу вірно виконати цей тест, іноді потрібні повторні спроби.
У ряді випадків для остаточного підтвердження діагнозу вдаються до цитологічного аналізу мокротиння, спонтанно виділеної або ж індукованої інгаляціями гіпертонічного розчину.
Лікування хвороби
Якщо у людини час від часу виникає відчуття утрудненості дихання і сорому у грудях, хрипи, то незалежно від віку йому варто проконсультуватися з фахівцем. Якщо літня людина, звернення до лікаря особливо важливо.
Головне завдання лікування бронхіальної астми в літньому віці — це контроль симптомів хвороби, а також підтримання нормальної функції легень, запобігання побічних ефектів прийому лікарських препаратів, а також загострень.
Способи лікування астми підбираються виходячи їх тяжкості хвороби. Люди старшого покоління щорічно повинні вакцинуватися проти грипу, оскільки вони входять у групу ризику внаслідок віку і наявності бронхіальної астми.
Лікування астми повинно бути раціональним і як можна більш щадним, враховувати вже наявні у пацієнта хвороби. Як правило, це вимагає додаткового прийому лікарських засобів.
На ранніх стадіях захворювання ефективна імунотерапія. Однак іноді існують протипоказання, причому чим старший пацієнт, тим вище йязицірність їх виникнення.
Найчастіше при бронхіальній астмі призначають комплексну терапію, яка включає протизапальні препарати та бронхоспазмолітичну кошти. Крім того, довготривалий контроль захворювання вимагає використання інгаляційних агоністів bb2-адренорецепторів пролонгованої дії. А щоб усунути або запобігти задишку, кашель, задуха, застосовуються інгаляційні b2-агоністи короткої дії.
Хворі астмою повинні пам’ятати, що це захворювання не є вироком. При своєчасному і грамотному лікуванні його можна з успіхом контролювати.
источник
За цьогорічними даними ВООЗ, близько 235 мільйонів людей у всьому світі страждають від астми і кількість таких людей постійно зростає. В Україні зареєстровано 210 тис хворих на бронхіальну астму (за статистикою 2015 року). Астма належить до тих захворювань, які найбільше впливають на показники смертності населення або суттєво знижують якість життя пацієнта і лікуються на амбулаторному рівні. Саме тому ліки від бронхіальної астми можна отримати безкоштовно або з незначною доплатою за програмою «Доступні ліки».
Астма – це хронічна хвороба, яка найчастіше проявляється періодичними нападами задишки та свистячими хрипами. Частота та ступінь важкості цих симптомів можуть бути різними. Наприклад, інтервал між нападами може коливатися від однієї години до одного дня. Як правило, напади відбуваються під час фізичної активності або вночі.
Бронхіальною астмою можуть хворіти люди усіх вікових груп, але найчастіше це діти та молодь. Такі тенденції є однаковими як в Україні, так і в інших країнах світу.
Бронхіальна астма розвивається як хронічне запалення дихальних шляхів, а саме бронхів, що призводить до підвищення чутливості нервових закінчень в дихальних шляхах та їх швидкого подразнення. Під час нападу збільшуються слизові оболонки бронхіол, внаслідок чого звужуються дихальні шляхи, людина не може нормально вдихнути повітря чи видихнути.
Коефіцієнт смертності від астми не є найвищим в категорії хронічних хвороб. Однак часті напади астми у більшості випадків значно погіршують якість життя, адже людина страждає від безсоння, втоми, низької активності.
Астма вважається невиліковною хворобою. Проте можна контролювати перебіг захворювання та прояв симптомів. Вченим й досі не вдалося точно визначити основні причини астми. Однак більшість експертів погоджуються, що генетична схильність в поєднанні з зовнішніми подразниками є найбільш поширеними факторами ризику розвитку астми.
Найбільш поширені причини бронхіальної астми:
- Алергени. Пацієнти, що страждають від алергічного риніту або атопічного дерматиту, мають в 3-5 разів вищий ризик захворіти на бронхіальну астму. І навпаки: бронхіальна астма може спровокувати алергією на певні подразники.
- Спадкова схильність. Якщо хтось із ваших родичів хворів на астму, то ви автоматично відноситесь до групи ризику.
- Шкідливі умови праці: вплив хімічних подразників, особливо на робочому місці.
- Низька вага при народженні та/або куріння матері під час вагітності.
- Часті респіраторні захворювання.
- Деякі медикаменти. Аспірин, група протизапальних і знеболюючих препаратів, ліки від тиску (бетаблокатори) також можуть стати причиною брохніальної астми.
- Ожиріння.
- Низька фізична активність.
Фактори, які сприяють розвитку бронхіальної астми, – це домашні алергени (пил і пилові кліщі, пліснява), домашні тварини (шерсть, пір’я, слина тощо), таргани і засоби побутової хімії.
Несприятливі погодні умови (холодне повітря), сильне емоційне (страх або гнів) та фізичне навантаження можуть викликати посилення симптомів або розвиток ускладнень астми.
Щоб зменшити ризики бронхіальної астми, підтримуйте чистоту в домі – регулярно прибирайте і провітрюйте приміщення. Стежте за рівнем сухості повітря в домі, за потреби зволожуйте і фільтруйте повітря спеціальними приладами.
При перших підозрах на алергію, зверніться до лікаря.
Профілактика бронхіальної астми – це обмеження хімікатів. Якщо не можете відмовитись від побутової хімії, то користуйтеся гумовими рукавичками і маскою.
Оскільки причиною астми можуть стати деякі препарати, не займайтесь самолікуванням, перед прийомом будь-яких ліків радьтеся з лікарем!
Навіть якщо ви не займаєтесь спортом, мотивуйте себе гуляти щодня за будь-якої погоди.
Астма є серйозним хронінчим захворюванням, тому вилікувати броніальну астму в домашніх умовах за тиждень чи місяць неможливо. Курс лікування має призначати лікар.Раннє лікування призводить до стійкої ремісії, а прийом базових препаратів спровільнює прогресування хвороби.
В Україні ліки від бронхіальної астми можна отримати безкоштовно або з незначною доплатою за програмою «Доступні ліки». Зверніться по свій рецепт до лікаря. Більше про програму тут: http://alpha.moz.gov.ua/dostupni-liki
Однак ліки – це не єдиний спосіб боротьби з астмою. Важливо також уникати можливих факторів ризику розвитку астми – подразників, які викликають запалення дихальних шляхів. Кожна людина повинна бути добре інформована про це, та знати, які саме фактори ризику найбільш небезпечні саме для неї.
Астма – це те захворювання, яке вимагає медичного контролю. Небезпечно його недооцінювати. Якщо ви не будете дотримуватись спеціального режиму лікування, то наслідки можуть бути трагічними.
источник
Причини, симптоми і методи лікування бронхіальної астми
Близько трьохсот мільйонів людей у всьому світі страждають від захворювання, яке називається бронхіальна астма. Нею хворіють люди незалежно від віку, статі та соціального статусу. Вона одно вражає небагатих людей, середній клас людей, що мають достаток багато вище середнього. Що ж це за хвороба?
Астма – запальне захворювання органів дихання хронічного перебігу, що характеризується надмірною чутливістю дихальних проток і невідповідною реакцією на будь-які подразники. У відповідь на вплив сильними запахами, алергенами, фізичним навантаженням та іншими факторами дихальні шляхи звужуються і виділяють слиз, що утруднює дихання і викликає кисневу недостатність.
В результаті набряку бронхів та виділення зайвої слизу виникає задишка, іноді навіть приступи ядухи, які заважають нормальній життєдіяльності людини. Іноді бронхіальна астма навіть стає причиною інвалідності.
Астма – невиліковне захворювання. Винятком є тільки бронхіальна астма у дітей (про нюанси можна прочитати в окремій статті), близько п’ятдесяти відсотків малюків з часом перестають відчувати незручності, пов’язані з задишкою, приступами ядухи, вони просто переростають хвороба. Астма ж в зрілому віці виліковується повністю вкрай рідко, тому тим, у кого діагностували це захворювання, варто навчитися з ним жити. Адекватна терапія повністю зніме або достатньою мірою полегшить симптоми хвороби, що дозволить хворому не відчувати незручностей від своєї недуги.
Основна небезпека бронхіальної астми у дорослих полягає в можливості розвитку так званого астматичного статусу. Цей стан вимагає радикальних методів лікування: введення внутрішньовенно глюкокортикоїдних протизапальних препаратів, фізіологічного розчину для компенсації зневоднення організму та бета-адреноміметиків. Також при терапії у разі астматичного статусу необхідно призначати препарати, що розріджують мокротиння. Внаслідок виділення великої кількості трудноотходящей слизу просвіт бронхів може повністю закупоритися вакуумній, і пацієнт може загинути від асфіксії.
Причин захворювання бронхіальною астмою дуже багато. Будь-який подразник може запустити механізм реагування дихальних шляхів.
За причинами виникнення бронхіальна астма підрозділяється на алергічну і неаллергическую. Захворювання з переважанням алергічного компонента може бути будь-яким з переліку поширених алергенів (пилок рослин, шерсть тварин, домашній пил і багато інших). Найчастіше така астма відрізняється сезонними загостреннями.
Неаллергический і алергічний типи цієї хвороби можна розділити на кілька видів відповідно до причин, що викликають напади:
Якщо потрібна більш повна інформація про види і типи астми – про це можна дізнатися зі статті класифікація бронхіальної астми.
Найпоширеніші ознаки і симптоми астми – частий кашель, іноді практично постійний, виснажливий пов’язаний з відчуттям закладеності в грудях, свистяче дихання, з’являється внаслідок суджених бронхіальних проток, задишка, причому труднощі виникають не на вдиху, а на видиху.
Останній симптом характерний саме астматичної задишці. Часто трапляється так, що астматики не можуть видихнути частина повітря, і він залишається в легенях, викликаючи їх роздутість. У молодих людей в таких випадках розвивається певні ознаки будови грудини. Вона розвивається неправильно і стає занадто опуклою. Цей дефект називають «голубина груди».
Це варто запам’ятати! Можливо жінкам, хворим на бронхіальну астму, успішно завагітніти і народити здорову дитину? Відповідь – так.
Насправді це може привести до поліпшення загального стану жінки, яка страждає цим захворюванням. Бронхіальна астма при вагітності – не вирок.
У процесі розвитку плоду в організмі жінки відбуваються суттєві зміни, пов’язані з трансформаціями гормонального фону. Виділяється велика кількість прогестерону, який не тільки викликає збільшення молочних залоз і сприяє інших змін репродуктивної системи жіночого організму, але і діє стимулюючим чином на дихальний центр в головному мозку. Причому при вагітності хлопчиком рівень прогестерону вище, ніж, якщо жінка чекає дівчинку. Тому на тлі вагітності хлопчиком стан жінок поліпшується більше, чим при вагітності дитиною жіночої статі.
Ведення вагітності при наявності у майбутньої матері бронхіальної астми має певні складності. Зміни гормонального фону, поліпшення або погіршення всмоктування та виведення лікарських препаратів – все це вимагає підвищеної уваги медиків, але в Росії щороку десятки тисяч жінок, хворих на бронхіальну астму, народжують здорових дітей без погіршення стану власного здоров’я.
Лікування астми – процес складний і відрізняється різними підходами з урахуванням стану, причин виникнення захворювання та інших факторів. Найчастіше воно полягає в полегшенні стану хворих і зняття симптомів. Для лікування бронхіальної астми використовуються препарати глюкокортикоїдів, бронхорозширюючі лікарські засоби та інші, здатні полегшити перебіг хвороби. Оскільки в переважній більшості випадків астма невиліковна, успішним лікуванням вважається те, при якому хворі можуть вести нормальне життя в соціумі, без постійно пригнічують їх проявів хвороби.
Увага! Окремий випадок – астматичний статус. У цій ситуації необхідно термінове купірування симптомів, тому що при відсутності своєчасної терапії астматичний статус може призвести до летального результату.
Окремо варто відзначити, що в стані поліпшення часто застосовуються альтернативні способи лікування – натуротерапія в самому широкому сенсі цього поняття: голковколювання і інші східні техніки, фітотерапія, лікування за допомогою ефірних масел і інші способи. Такі методи дозволяють запобігти напади на якомога довший термін.
Крім консервативного медикаментозного лікування, яке астматики повинні отримувати регулярно, а іноді протягом усього життя, і яке проводиться як в стаціонарі, так і в домашніх умовах, добрі результати дають альтернативні методи терапії. Вельми популярно лікування бронхіальної астми народними методами, про який можна прочитати детальніше.
До альтернативних методів належать:
Часто такі види лікування застосовуються комплексно з звичайними медикаментозними, що є досить вдалим підходом.
При нападі бронхіальної астми слід негайно надати хворому медичну допомогу.
Для цього потрібно насамперед забезпечити доступ свіжого повітря, якщо є можливість, проводиться оксигенотерапія. Також у таких випадках зазвичай практикується введення еуфіліну струминно.
При наявності серцевої астми, а також частоті серцевих скорочень більше дев’яноста ударів в хвилину використовують такі препарати, як строфантин або дигоксин.
Важливо! Перед введенням цих речовин необхідно уточнити, чи не приймав пацієнт інгалятори у великій кількості перед нападом, вони містять подібні діючі речовини, а передозування цих лікарських засобів може призвести до погіршення стану хворого.
У разі відсутності поліпшення пацієнтові вводять преднізолон і проводять оксигенотерапію. Якщо пацієнт перебуває вдома, його можна залишити до приходу дільничного лікаря, якщо ж хворий у громадському місці – необхідна термінова госпіталізація.
источник
Весь контент iLive перевіряється медичними експертами, щоб забезпечити максимально можливу точність і відповідність фактам.
У нас є строгі правила щодо вибору джерел інформації та ми посилаємося тільки на авторитетні сайти, академічні дослідницькі інститути і, по можливості, доведені медичні дослідження. Зверніть увагу, що цифри в дужках ([1], [2] і т. д.) є інтерактивними посиланнями на такі дослідження.
Якщо ви вважаєте, що який-небудь з наших матеріалів є неточним, застарілим або іншим чином сумнівним, виберіть його і натисніть Ctrl + Enter.
В останні роки захворюваність такою хворобою, як бронхіальна астма у літніх людей різко зросла. Це можна пов’язати з трьома основними факторами. По-перше, зросла алергічна реактивність. По-друге, у зв’язку з розвитком хімічної промисловості, забрудненням навколишнього середовища та іншими обставинами збільшується контакт з алергенами. По-третє, частішають хронічні хвороби дихальних шляхів, що створюють передумови до розвитку бронхіальної астми. Змінилася також вікова структура захворювання. В даний час лиця похилого та старечого віку становлять 44% від загального числа хворих цим захворюванням.
[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8]
У похилому і старечому віці зустрічається переважно інфекційно-алергічна форма захворювання. Бронхіальна астма у літніх людей виникає частіше в результаті запальних захворювань органів дихання (хронічна пневмонія, хронічний бронхіт і т. Д.). З цього інфекційного вогнища організм сенсибілізує продуктами розпаду власних тканин, бактеріями і токсинами. Бронхіальна астма у літніх людей може починатися одночасно з запальним процесом в легенях, частіше з бронхітом, бронхіолітом, пневмонією.
У більшості випадків бронхіальна астма у літніх людей має хронічний перебіг і характеризується постійним утрудненим свистячим диханням і задишкою, що підсилюється при фізичному навантаженні (що обумовлено розвитком обструктивної емфіземи легенів). Періодичні загострення проявляються виникненням нападів ядухи. Відзначається кашель з відділенням невеликої кількості світлої, густий, слизового мокротиння Найчастіше у виникненні нападів ядухи і загострення захворювання домінуючу роль відіграють інфекційно-запальні процеси в органах дихання
Приступ бронхіальної астми зазвичай починається вночі або рано вранці. Це пов’язано, перш за все, з накопиченням в бронхах під час сну секрету, який подразнює слизову оболонку, рецептори і призводить до виникнення нападу. Певну роль при цьому відіграє підвищення тонусу блукаючого нерва. Крім бронхоспазму, який є головним функціональним порушенням при астмі в будь-якому віці, у літніх і старих людей її протягом ускладнюється вікової емфіземою легенів. Внаслідок цього, до легеневої недостатності надалі швидко приєднується серцева.
Один раз виникла в молодому віці вона може зберегтися і у літніх людей. При цьому напади відрізняються менш гострим перебігом. У зв’язку з давністю захворювання спостерігаються виражені зміни легких (обструктивна емфізема, хронічний бронхіт, пневмосклероз) і серцево-судинної системи (cor pulmonale — легеневе серце).
Під час гострого нападу у хворого спостерігається свистяче дихання, задишка, кашель і ціаноз. Хворий сидить, нахилившись вперед, спираючись на руки. Всі м’язи, які беруть участь в акті дихання, напружені. На відміну від людей молодого віку під час нападу спостерігається прискорене дихання, обумовлене вираженою гіпоксією. При перкусії виявляється коробковий звук, вислуховуються у великій кількості звучні дзижчать, свистячі хрипи, можуть визначатися і вологі хрипи. На початку нападу кашель сухий, часто болісний. Після закінчення нападу з кашлем виділяється в невеликій кількості в’язка слизова харкотиння. Реакція на бронходилататори (наприклад, теофілін, изадрин) під час нападу у людей старшої вікової групи уповільнена, неповна.
Тони серця глухі, відзначається тахікардія. На висоті нападу може виникнути гостра серцева недостатність внаслідок рефлекторното спазму коронарних судин, підвищення тиску в системі легеневої артерії, зниженою скорочувальної здатності міокарда, а також у зв’язку з супутніми захворюваннями серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, атеросклеротичний кардіосклероз).
Для зняття бронхоспазму як під час нападу, так і в періоді між заслуговують на увагу пурини (еуфілін, діафіллін, діпрофілпін і ін.), Які можна вводити не тільки парентерально, а й у вигляді аерозолів. Перевага призначення цих препаратів перед адреналіном полягає в тому, що їх введення не протипоказане при гіпертонічній хворобі, серцевій астмі, ішемічній хворобі серця, атеросклерозі судин головного мозку. До того ж еуфілін і інші препарати з цієї групи покращують коронарний, нирковий кровообіг. Все це і обумовлює широке їх застосування в геріатричної практиці.
Незважаючи на те, що адреналін зазвичай забезпечує швидке зняття бронхоспазму і, тим самим, купірування нападу, призначати його літнім і старим людям необхідно обережно в зв’язку з їх підвищеною чутливістю до гормональних препаратів. Вдатися до подкожному або внутрішньом’язовому введенню адреналіну можна лише в тому випадку, якщо напад не вдається лікувати ніякими лікарськими засобами. Доза препарату не повинна перевищувати 0,2-0,3 мл 0,1% розчину. При відсутності ефекту введення адреналіну можна повторити в тій же дозі лише через 4 ч. Призначення ефедрину забезпечує менш швидкий, але більш тривалий ефект. Слід врахувати, що ефедрин протипоказаний при аденомі передміхурової залози.
Бронхолитическим властивістю володіють препарати изопропилнорадреналина (изадрин, орципреналіну сульфат, новодрин і ін.).
При застосуванні в аерозолях трипсину, хімотрипсину та інших засобів для поліпшення відходження мокроти, можливі алергічні реакції, пов’язані, головним чином, зі всмоктуванням продуктів протеолізу. Перед їх введенням і в процесі терапії слід призначати протигістамінні препарати. Для поліпшення прохідності бронхів застосовують бронхолітичні засоби.
Препаратами вибору є холінолітики. При непереносимості адреномиметиков (ізадріна, ефедрину), рясному відділенні мокроти і поєднанні з ІХС, що протікає з брадикардією, порушенням атріовентрикулярної провідності, призначаються холінолітики (атровент, тровентол, трувент, беродуал).
В комплексну терапію при бронхіальній астмі включають антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, дипразин, діазолін, тавегіл і ін.).
У деяких хворих сприятливу дію надає новокаїн: внутрішньовенно 5-10 мл 0,25-0,5% розчину або внутрішньом’язово 5 мл 2% розчину. Для купірування нападу з успіхом може бути використана одностороння новокаиновая вагосимпатическая блокада по А.В. Вишневському. Двостороння блокада нe рекомендується, так як вона часто викликає у таких хворих побічні явища (порушення мозкового кровообігу, дихання та ін.).
Гангліоблокатори лицям похилого віку не рекомендуються в зв’язку з виникненням гіпотензивної реакції.
Якщо бронхіальна астма у літніх людей поєднується зі стенокардією показана інгаляція закису азоту (70-75%) з киснем (25-30%) — зі швидкістю введення 8-12 л / хв.
Поряд з бронхолітичними засобами при нападі необхідно завжди застосовувати серцево-судинні препарати, так як напад може швидко вивести зі стану відносної компенсації серцево-судинну систему людини похилого віку.
Гормональна терапія (кортизон, гідрокортизон і їх похідні) дає хороший ефект, купируя гострий напад і попереджаючи його. Однак вводити глюкокортикостероїди в похилому і старечому віці слід в дозах, в 2-3 рази менших в порівнянні з вживаними для молодих людей. При лікуванні важливо встановити мінімально ефективну дозу. Гормональна терапія довше 3 тижнів небажана через можливість побічних явищ. Застосування глюкокортикостероїдів аж ніяк не виключає одночасного призначення бронхолітичних засобів, які, в ряді випадків, дозволяють знизити. Дозу гормональних препаратів. При вторинної інфекції, показані, поряд з кортикостероїдами, антибіотики. При лікуванні навіть малими дозами кортикостероїдів у літніх людей часто спостерігаються побічні явища. У зв’язку з цим глюкокортикоїди застосовують лише при наступних станах:
- важкий перебіг, що не подається лікуванню іншими засобами;
- астматичний стан;
- різке погіршення стану хворого на тлі інтеркурентних захворювання.
Значні перспективи має введення глюкокортикостероїдів у вигляді аерозолів, так як при меншій дозі препарату досягається клінічний ефект і тим самим зменшується частота побічних явищ. Дня купірування гострого нападу гормональні препарати можна вводити і внутрішньовенно.
Широке застосування при бронхіальній астмі знайшов кромолин-натрій (интал). Він гальмує дегрануляцію лаброцитов (огрядних клітин) і затримує вивільнення з них медіаторних речовин (брадикініну, гістаміну, і, так званої, повільно реагують субстанції), що сприяють бронхоспазму і запалення. Препарат має запобіжну дію до розвитку астматичного нападу. Интал застосовують в інгаляціях по 0,02 г 4 рази на добу. Після поліпшення стану кількість інгаляцій зменшують, підбираючи підтримуючу дозу. Ефект настає через 2-4 тижні. Лікування має бути тривалим.
При бронхіальній астмі в разі з’ясування алергену, відповідального за захворювання, його необхідний мо по можливості виключити і провести специфічну десенсибілізацію до цієї речовини. Хворі похилого віку менш чутливі до алергенів, тому правильна їх ідентифікація зустрічає великі труднощі. Крім того, вони полівалентно сенсибілізовані.
При розвитку серцевої недостатності призначають серцеві глікозиди, діуретики.
Для дуже неспокійних хворих можливе застосування транквілізаторів (триоксазин), похідних бензодіазепіну (хлордіазепоксид, діазепам, оксазепам), карбомінових ефірів пропандиола (мепробамат, ізопротан), похідних дифенилметана (аміни, метамізіл).
Як відхаркувальних і секретолітичними засобів найчастіше використовують бромгексин, ацетилцистеїн і фізіотерапію.
Призначення гірчичників, гарячих ванн для ніг приносить відомий ефект при гострому нападі. Бронхіальна астма у літніх людей повинна лікується також за допомогою лікувальної фізкультури, дихальної гімнастики. Тип і обсяг фізичних вправ визначаються індивідуально.
источник
Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке проявляється нападами задишки з кашлем, що часто закінчуються нападами задухи.
За статистикою ВООЗ кількість пацієнтів з бронхіальною астмою становить від 4 до 10% населення Землі.
Причини виникнення бронхіальної астми
• чинники з групи професійних шкідливостей;
• хронічний бронхіт та інфекції;
• якість вдихуваного повітря та екологічна обстановка;
• деякі лікарські препарати.
Хронічне запалення, яке спостерігається у хворих на бронхіальну астму, робить дихальні шляхи чутливими до алергенів, хімічних подразників, тютюнового диму і т.д. При їх дії виникають набряк та спазм бронхів. У цей момент бронхіальний слиз виробляється у великій кількості, що ускладнює нормальне проходження повітря по дихальних шляхах під час дихання.
Класифікація бронхіальної астми
• персистуюча легкого ступеня тяжкості;
• персистуюча середнього ступеня тяжкості;
• персистуюча тяжкого ступеня тяжкості.
Особливі форми бронхіальної астми
1. Атопічна бронхіальна астма (розвивається на тлі спадкового чинника).
2. Аспіринова бронхіальна астма (входить в аспіринову тріаду; пов’язана з особливою непереносимістю аспірину і багатьох інших протизапальних препаратів).
3. Рефлюкс-індукована бронхіальна астма (розвивається на тлі гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР), або потрапляння в дихальні шляхи (просвіт бронхіального дерева) вмісту шлунка).
4. Бронхіальна астма фізичного зусилля (хвороба розвивається на тлі фізичної активності, в основному після 5-10 хвилин руху/роботи; особливо напади активізуються після роботи на холодному повітрі; супроводжується переважно кашлем, який самостійно проходить через 30-45 хвилин).
5. Професійна астма (через роботу в забруднених місцях, або ж при роботі з речовинами, що мають сильний хімічний запах/випаровування).
6. Кашльова форма астми (характеризується особливим клінічним перебігом — присутній тільки кашель, інші симптоми відсутні, або ж присутні мінімально).
Клінічний перебіг бронхіальної астми
Перші симптоми бронхіальної астми:
• задишка, особливо після фізичного навантаження;
• почуття закладеності в грудях, задуха;
• кашель, спочатку сухий, далі з прозорою мокротою;
• прискорене поверхневе дихання з почуттям складності видиху;
• хрипіння при диханні, зі свистом;
• ортопное (вимушене положення, коли хворий, сидячи на ліжку або на стільці, міцно за нього тримається, ноги спущені на підлогу, таким чином йому простіше зробити повний видих).
Додаткові симптоми бронхіальної астми:
• загальна слабкість, нездужання;
• порушення ритму роботи серця (тахікардія) — пульс під час хвороби знаходиться в межах до 90 уд./хв., а під час нападу збільшується до 130 уд./хв.;
• хрипіння при диханні, зі свистом;
• почуття закладеності в грудях, задуха;
• головний біль, запаморочення;
• біль в нижній частині грудної клітини (при тривалих нападах).
Симптоми при тяжкому перебігу захворювання:
• акроціаноз та дифузна синюшність шкіри;
• ознаки емфіземи легенів — збільшення грудної клітки, ослаблення дихання;
• патологічні зміни в структурі нігтьової пластини — нігті тріскаються;
• розвиток другорядних захворювань — дерматити, екзема, псоріаз, нежить (риніт).
Діагностика бронхіальної астми
• спірометрія (дослідження функції зовнішнього дихання) — ОФВ1 (об’єм форсованого видиху за 1 секунду), ПШВ (пікова швидкість видиху), ФЖЄЛ (форсована життєва ємність легенів);
• дихальні проби з бронходилятаторами;
• дослідження на наявність в мокроті (бронхіальному секреті) і крові еозинофілів, кристалів Шарко-Лейдена та спіралі Куршмана;
• встановлення алергологічного статусу (шкірні, кон’юнктивальні, інгаляційні та назальні проби, визначення загального та специфічного IgE, радіоалергосорбентний тест);
• рентгенографія грудної клітки;
• добова pH-метрія при підозрі на рефлюксну природу бронхіальної астми;
Диференціальна діагностика бронхіальної астми проводиться з:
• ХОЗЛ (хронічними обструктивними захворюваннями легень);
• синдромальним бронхоспастичним синдромом при ДХСТ (дифузні хвороби сполучної тканини), васкулітах;
• трахеобронхиальною дискінезією (клапанна обструкція бронхів);
• ТЕЛА (тромбоемболія легеневої артерії) дрібних гілок;
• інтерстиціальним фіброзом легенів;
• іншими захворюваннями, зумовленими внутрішньоструктурною патологією (круп, дифтерія); обструкцією верхніх дихальних шляхів (чужорідне тіло, ларингоспазм, стеноз бронха, параліч голосових зв’язок) і нижніх дихальних шляхів (аспірація, істеричний напад); зовнішнім здавленням (пухлина середостіння, заглотковий абсцес); внутрібронхіальною аспірацією (чужорідні тіла), дегенеративними захворюваннями (саркоїдоз внаслідок утворення ендобронхіальних гранулем, пухлина).
Лікування бронхіальної астми
Медикаментозне лікування
Базисна терапія бронхіальної астми впливає на механізм захворювання, вона дозволяє його контролювати. До препаратів базисної терапії відносять: глюкокортикоїди (в т.ч. інгаляційні), кромони, антагоністи лейкотрієнових рецепторів та моноклональні антитіла.
Симптоматична терапія дозволяє впливати на гладку мускулатуру бронхіального дерева, а також знімати напади астми. До препаратів симптоматичної терапії відносять бронходилятатори: β2-адреноміметики та ксантіни.
Необхідні дозування та послідовність прийому ліків визначаються виключно лікарем. Самостійна корекція доз неприпустима. Хворі на бронхіальну астму зобов’язані при собі мати препарат швидкого реагування.
Кожен пацієнт повинен пам’ятати, що використання швидкодіючих інгаляторів більше 4-х разів на добу — неприпустимо. Зворотнє може викликати важкий напад задухи — астматичний статус.
Якщо хворий помітив зниження ефекту від призначених лікарем препаратів, необхідно терміново навідатися до лікарні.
Немедикаментозне лікування
1. Фізіотерапія (електрофорез, індуктотермія, вплив ультразвуком, ампліпульс, ультрафіолетове опромінення).
2. Гіпербарична оксигенація, лазерне або ультрафіолетове опромінення крові.
3. Еферентні методи (гемосорбція, плазмаферез, плазмацитоферез, засновані на пропусканні крові через спеціальні пристосування з метою зміни її якісного складу).
Ефект спелеотерапії пов’язаний з особливою взаємодією частинок солі (сухого аерозолю хлориду натрію) з поверхнею дихальних шляхів. При цьому зменшуються або зникають напади задухи, нормалізуються показники імунітету, полегшується відходження мокроти.
Згідно зі статистикою спелеотерапія дозволяє поліпшити стан: при бронхіальній астмі легкого перебігу — в 99%, при бронхіальній астмі середньої тяжкості — в 82%, при тяжкому перебігу — в 42,8% випадкiв. У переважної більшості, що пройшли спелеотерапію, стійкий позитивний ефект зберігається від 1 року і більше.
Позитивну дію затримок дихання на перебіг цілого ряду захворювань було помічено ще в давнину. Для хворих на бронхіальну астму розроблено велику кількість гіповентиляційних вправ, за допомогою яких можна ліквідувати легкі та середні за важкістю напади утрудненого дихання або нав’язливого сухого кашлю.
Для лікування бронхіальної астми широко застосовується цілий ряд лікарських рослин: чебрець, соснові бруньки, мати-й-мачуха звичайна, оман високий, дягель лікарський, материнка звичайна, першоцвіт лікарський, подорожник великий.
Правильне харчування відноситься до одного з базових елементів в боротьбі з бронхіальною астмою.
Профілактика виникнення бронхіальної астми
1. Своєчасне лікування всіх захворювань хронічного характеру верхніх та нижніх дихальних шляхів.
3. Дотримання певної дієти.
5. Уникнення контакту з подразниками (накурені, погано провітрені, запилені місця).
6. Постійний контроль за станом організму при наявності профшкідливості.
Прогноз при бронхіальнiй астмi
В цілому захворювання є хронічним та повільно прогресуючим, адекватне лікування може повністю усувати симптоми, але не впливає на причину їх виникнення. Прогноз для життя та працездатності при своєчасній діагностиці та адекватній терапії умовно сприятливий. Періоди ремісії можуть тривати протягом декількох років.
источник
Визначення: бронхіальна астма (БА) самостійне хронічне рецидивуюче захворювання, патогенетичним механізмом якого є змінена реактивність бронхів, зумовлена специфічними (імунологічними) і (або) неспецифічними (вродженими або набутими) механізмами, що супроводжуються зворотною бронхіальною обструкцією, а основною (обов’язковою) клінічною ознакою є приступ задухи або астматичний статус внаслідок бронхоспазму, гіперсекреції і набряку слизової оболонки бронхів(Г.Б. Федосєєв 1988р.).
Етіологія: Виділяють такі групи етіологічних факторів БА.
1) Неінфекційні (атопічні) алергени (пильові, виробничі, харчові, медикаментозні, алергени кліщів, тварин, комах інші).
2) Інфекційні алергени (віруси, мікоплазма, бактерії, гриби, нейсерії ).
3) Механічні і хімічні впливи (пари кислот, лугів, неорганічний пил).
4) Фізичні і метеорологічні фактори (зміна температури і вологості повітря, коливання атмосферного тиску, магнітного поля землі) .
5) Інтенсивні фізичні навантаження.
6) Нервово — психічні впливи.
Патогенез: У хворого БА розвивається сенсибілізація організму, яка лежить в основі алергічного пошкодження тканин бронхіального дерева. В більшості випадків важливу роль відіграють алергічні реакції І — типу (негайна, анафілаксія), зв’язані з реагіновими антитілами, які відносять до класу Ig E. Вони фіксуються на тучних клітинах. При попаданні з повітрям в бронхи алергенів, вони з’єднуються з фіксованими на тучних клітинах реагіновими антитілами, викликаючи вивільнення біологічно активних речовин — гістаміну, повільно-реагуючої субстанції анафлаксії, серотоніна, лейкотрієнів LTА 4, LTD 4, LTB 4, LTC 4. Під впливом медіаторів розвиваються гіперреактивність бронхів, що проявляється бронхоспазмом, набряком слизової оболонки бронхів, гіперкринією і дискринією.
Суттєві зміни при БА проходять у вегетативних нервових шляхах : порушується співвідношення між симпатичним і парасимпатичним її відділами в сторону переважання впливу останнього. Зменшується число (β2-адренорецепторів і підвищується тонус блукаючого нерва, а в результаті цього знижується поріг чутливості гілок блукаючого нерва, розміщених в підслизовому шарі і крупних бронхах. Тому дія на дихальні шляхи різних факторів зовнішнього середовища (холод, різкі запахи, запиленість) викликає їх подразнення і розвивається бронхоспазм.
Порушується співвідношення між циклічними нуклеотидами: зменшується вміст циклічного аденозинмонофосфата (ЦАМФ) і підвищується концентрація циклічного гуанозин монофосфату (ЦГМФ) .
В патогенезі бронхоспазму у хворих БА мають значення порушення у співвідношенні різних класів простагландинів — переважає синтез простагландинів класу А, які дають бронхоконстрікторний ефект (аспіринова астма).
У хворих БА, окрім того розвивається недостатність глюкокортикоїдної функції наднирників, вторинний гіперальдостеронізм.
Важливе значення у формуванні бронхоспазму у хворих БА надають порушенням метаболізму внутрішньоклітинного Са 2+ . Високий вміст іонів Са 2+ в гладком’язевих клітинах бронхів підвищує їх готовність до констрикції.
Патоморфологічні зміни: В бронхолегеневому апараті хворих БА виявляють – спазм і гіпертрофію головних м’язів бронхіального дерева, обтурацію просвіту бронхів і бронхіол венозним секретом з великим вмістом еозинофілів, набряк слизової оболонки з інфільтрацією тучними клітинами і еозинофілами.
В МКХ Х перегляду БА знаходиться в рубриці J 45.
J45.0 – Астма з переважанням алергічного компонента
Екзогенна алергічна астма
Ендогенна неалергічна астма
Згідно цієї класифікації виділяють такі клінічні форми БА: алергічна (з встановленим зовнішнім алергеном); неалергічна (зовнішній фактор неалергічної природи); змішана (алергічні та неалергічні фактори); невизначена (невизначені фактори та пізня астма).
На основі комплексу клінічних, функціональних показників, частоти застосування бронхорозширюючих препаратів виділяють 4 ступені важкості БА:
І ступінь захворювання: інтермітуючий перебіг – напади задухи або його еквіваленти рідше 1 на тиждень. Короткочасні, легкі. Нічні напади не частіше 2 на місяць. У період між нападами симптоми захворювання відсутні. Непостійне застосування інгаляційних бета-2-агоністів короткої дії, які швидко ліквідують напади задухи.
ІІ ступінь захворювання: легкий персистуючим перебіг, симптоми постійні, але короткочасні, від 1 на тиждень до 1 на день. Нічні симптоми 1-2 на місяць. Необхідність користування бета-2-агоністами короткої дії до 6-10 разів на тиждень. Переваги має призначення інгаляційних глюкокортикостероїдів.
ІІІ ступінь захворювання: середньоважкий персистуючим перебіг, щоденні симптоми астми, нічні симптоми частіше 1 на тиждень. Фізична активність обмежена. Нічний сон суттєво порушений. Необхідність щоденного багаторазового застосування бета-2-агоністів короткої дії. Переваги має поєднаний прийом інгаляційних глюкокортикостероїдів та інгаляційних пролонгованих бета-2-агоністів.
ІV ступінь: важкий персистуючим перебіг, постійні тривалі, денні та нічні симптоми астми. Виражена обмеженість фізичної активності. Часті загострення, що загрожують життю хворого. Збереження симптомів у період між нападами. Бета-2-агоністи короткої дії майже не поліпшують стану хворого. Призначаються високі дози інгаляційних глюкокртикостероїдів в поєднанні з інгаляційними пролонгованими бета-2-агоністами.
Загострення БА класифікується за анамнезом, важкістю клінічних симптомів і функціональними порушеннями дихання та кровообігу. Виділяють 4 ступені важкості загострення БА:
Легкий: хворі ходять, можуть лежати, можливе збудження, частота дихання підвищена, немає участі допоміжної мускулатури, дихання свистяче помірно, звичайно наприкінці видиху, пульс 60 мм рт. ст, РаСО2 120, РаО2 – 45 мм рт. ст.
Загроза зупинки дихання: свідомість сплутана, парадоксальне торакоабдомінальне дихання, відсутність свисту, брадикардія.
Приклади формування діагнозу.
Бронхіальна астма, важкий персистуючий перебіг, дифузний пневмосклероз, емфізема легень ІІ ступеня, ДН ІІ.
Бронхіальна астма, середньоважкий персистуючий перебіг, сегментарний пневмосклероз, емфізема легень ІІ ступеня, ДН ІІ.
Бронхіальна астма, легкий персистуючий перебіг, ДН 0.
Бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг ДН 0.
Клініка. В розвитку приступу БА розрізняють три періоди – передвісників, розпалу (задухи), зворотнього розвитку.
Період передвісників характеризується появою за декілька хвилин, годин іноді днів до приступу ряду симптомів: вазомоторних реакцій з боку слизових оболонок носа, що проявляєтсья чханням, свербінням очей і шкіри, надмірним діурезом, нерідко зміною настрою (подразливість, депресія, погані передчуття)
Період розпалу (задухи) має наступну симптоматику: появляється відчуття нестачі повітря, здавлення в грудях, виражена експіраторна задуха. Вдох стає коротким, видих повільний, в 2 – 4 рази довший вдоху, супроводжується голосними, тривалими свистячими хрипами, які чути на відстані. Хворий займає вимушене положення, сидить, нахилившись вниз, спираючись ліктем на коліна, край стола, ліжка. Мова майже неможлива, хворий неспокійний, наляканий. Обличчя бліде з синюшним відтінком, покрите холодним потом. Крила носа роздуваються на вдосі . Грудна клітка в положенні максимального вдоху, в диханні приймають участь м’язи плечового поясу, спини, черевної стінки, міжреберні м’язи і надключні ямки втягуються при вдосі. Шийні вени набухлі. Під час приступу спостерігаються кашель з в’язким, густим харкотинням, що важко виділяється. Після відходження харкотиння дихання стає більш легким. Над легенями перкуторно звук з тимпанічним відтінком, нижні границі легень опущені, рухомість легеневих країв обмежена, на фоні послабленого дихання чути багато сухих свистячих хрипів. Пульс прискорений, слабого наповнення, тони серця приглушені.
Період зворотнього розвитку приступу – різний по тривалості. У одних хворих він закінчується швидко і без ускладнень, в інших триває декілька годин або діб. Після приступу хворі відчувають слабість, недомагання.
Найбільш важка форма загострення БА – розвиток астматичного стану. Він характеризується стійкою і тривалою бронхіальною обструкцією, яка супроводжується наростаючою дихальною недостатністю, порушенням дренажної функції бронхів і формуванням резистентності до симпатоміметиків. Причиною астматичного стану може бути:
швидка відміна або зменшення дози глюкокортикоїдів;
новий контакт з масивною дозою алергену;
надмірне вживання снотворних і седативних засобів.
Розрізняють 3 стадії астматичного стану (Г.Б. Федосєєв 1984; 1988; А.Г. Чучалін 1985; Т.А. Сорокіна 1987).
Стадія І подібна до затяжного приступу задухи, але у хворого формується рефрактерність до симпатоміметиків, порушується дренажна функція бронхів (перестає відходити харкотиння, приступ задухи не вдається ліквідувати протягом 2 годин і більше. Газовий склад крові змінюється незначно : відмічається помірна гіпоксія ( РаО2— 70 – 80 мм рт. ст. ) і гіперкапнія (РаСО2 – 45 – 50 мм рт. ст. ) або , навпаки у зв’язку з гіпервентиляцією – гіпоксія (РаСО2 менше 35 мм рт. ст. ) і дихальний ацидоз.
Стадія ІІ астматичного стану характеризується порушенням дренажної функції бронхів, просвіт їх забито густим слизом, формується синдром “німої легені” . Газовий склад крові різко порушений : артеріальна гіпоксемія (РаО2 50 – 60 мм рт. ст. ) і (РаСО2 60 – 80 мм рт. ст. ) в основному за реакцією змішаного ацидозу . Стан хворого важкий, свідомість загальмована, ціаноз, тахікардія 120 в 1 хв, АТ має тенденцію до підвищення.
Стадія ІІІ. Характеризується різними порушеннями ЦНС з розвитком картини гіперкапнії і гіперкапнічної коми (РаСО2 більше 90 мм рт. ст. , РаО2 менше 40 мм рт. ст. )
Діагноз і диференціальний діагноз: встановленню діагнозу БА допомагає правильно зібраний алергічний, в тому числі і генетичний анамнез, наявність супутніх захворювань носоглотки — поліноз, викривлення носової перегородки, синусити, вазомоторні риніти. Необхідна ретельна оцінка функції шлунково–кишкового тракту, так як харчова алергія призводить до порушення його діяльності, захворювання органів травлення можуть посилювати прояви харчової алергії.
Для виявлення сенсибілізації до будь-якого алергену проводиться шкірне тестування, по результатах якого вирішується питання про проведення специфічної гіпосенсибілізації. При неінформативності шкірного тестування проводять інгаляційні провокаційні тести, які вважають достовірним методом специфічної діагностики.
В крові у хворих БА можна виявити еозинофілію, помірно знижене ШОЕ . В харкотинні – багато еозинофілів, іноді спіралі Куршмана, при вираженій активності запального процесу виявляють у великій кількості нейтрофільні лейкоцити, іноді »тільця Креоли’’ – круглі утворення, що складаються з епітеліальних клітин. Можливе збільшення рівня 2 — — глобулінів, сіалових кислот, серомукоїду, фібрину, гаптоглобіну, кількості імуноглобуліна, зниження активності Т – супресорів. Рентгенологічне обстеження – у хворих з атопічною астмою не виявлено змін в легенях поза приступом, а під час приступу виявляються ознаки гострої емфіземи легень. З часом, при приєднанні інфекційного фактору появляються ознаки хронічного бронхіту з перібронхіальним склерозом і емфіземою легень.
На ЕКГ хворих БА ознаки перевантаження правого передсердя, іноді часткова або повна блокада ніжки пучка Гіса, формування легеневого серця .
Спірографічне і пневмотахометричне дослідження показує порушення бронхіальної прохідності (зниження ОФВ, МВЛ, зниження швидкості видиху) , при частих загостреннях і розвитку емфіземи легень – зниження ЖЕЛ. Диференціальна діагностика БА проводиться з двома групами захворювань :
а) захворюваннями, які проявляються бронхоспастичним (бронхообструктивним) синдромом неалергічної природи; хронічним обструктивним бронхітом , ураженням серця з лівошлуночковою недостатністю, порушенням дихання, механічною закупоркою верхніх дихальних шляхів
б) хворобами алергічної природи (полінози,аспергільоз).
Зв’язок приступу задухи з психоемоційним фактором, і відсутність будь-яких патологічних ознак при фізичному обстеженні вказують на психогенну природу приступу .
Диференціальна діагностика хронічного обструктивного бронхіту і БА.
(А.А. Чіркін, А.Н. Окороков, І.І. Гончарик, 1993).
Хронічний обструктивний бронхіт
Наявність супутніх алергічних захворювань
Задишка і затруднене дихання
Постійно, немає приступів, посилюється після фізичного навантаження
Слизисто-гнійне, еозинофілії немає, кристали Шарко-Лейдена і спіралі Куршмана відсутні
Слизисте, багато еозинофілів, кристали Шарко-Лейдена, спіралі Куршмана
Рентгенологічні зміни в легенях
Перибронхіальна і периваскулярна інфільтрація, сітчатий пневмосклероз
Дифузне посилення легеневого рисунка, емфізема легень
Функція зовнішнього дихання
Обструктивні порушення вентиляції, проба з бронхолітиком від’ємна
Обструктивні порушення вентиляції, які можуть зникати в міжприступному періоді, проба з бронхолітиком позитивна
При загостренні – лейкоцитоз, прискорене ШОЕ
Шкірні проби з алергенами
Диференціальна діагностика бронхіальної і серцевої астми.
(А.А. Чіркін, А.Н. Окороков, І.І. Гончарик, 1993).
ХНЗЛ, повторні пневмонії, алергія
Органічні захворювання серцево-судинної системи
Вік, в якому починається захворювання
Переважно похилий або старечий
Інспіраторна, рідше змішана
В легенях розсіяні сухі свистячі хрипи, тони серця приглушені, ритмічні
Розсіяні вологі різнокаліберні, тахікардія, тони серця глухі, аритмія
Скудне, в’язке, скловидне, містить кристали Шарко-Лейдена, спіралі Куршмана, виділяється в кінці приступу
Піниста або рідко з домішками крові, містить клітини «серцевих вад»
Відхилення електричної осі серця вправо, перевантаження правого передсердя
Відхилення електричної осі серця вліво, гіпертрофія лівого шлуночка, ішемія міокарду, аритмії
“Обтураційна астма” – в основі її лежить механічне порушення прохідності крупних дихальних шляхів внаслідок пухлини, стороннього тіла або рубцевого стенозу . Задуха інспіраторна, хрипи в легенях не вислуховуються, а вислуховується стридорозне дихання в зоні трахеї і крупних бронхів.
Кон’юнктивітам характерна сезонність хвороби, маніфестує у період цвітіння рослин, стихає після припинення цвітіння.
Алергічний бронхолегеневий аспергільоз – характерний важкий бронхообструктивний синдром, рецидивуючі еозинофільні інфільтрати, а також значне підвищення вмісту IgE. Діагноз аспергільозу більш переконливий при встановленні сенсибілізації шкіри до алергенів аспергіл.
Лікування БА доцільно згрупувати в наступних розділах:
Лікування приступу БА, яке має метою ліквідацію пароксизмального спазму гладкої мускулатури бронхів і бронхіол ;
Лікування загострення БА, направлене на пригнічення алергічного запалення в бронхіальному дереві;
Лікування астматичного статусу, що вимагає невідкладних заходів по боротьбі з бронхоспазмом, алергічним запаленням в бронхах, гострою дихальною недостатністю, синдромом “рикошету” , гіперволемією і гіперкоагуляцією;
Лікування у фазі медикаментозної або нестійкої ремісії, яке направлене на корекцію дефектів імунної, гормональної і нервових систем для стабілізації стану пацієнтів, зниження доз лікувальних препаратів до мінімально можливих, аж до їх відміни.
Немедикаментозні методи – вдихання теплого повітря, краще зволоженого, гарячі ніжні ванни, вібраційний масаж, точковий масаж, голкорефлексотерапія, дихання за методом проф. К.П. Бутейко з затримкою дихання на вдосі.
Медикаментозне лікування приступу БА полягає у використанні препаратів трьох груп – метилксантинів, β2— адреноміметиків і холінолітиків.
Метилксантини. Використовують теофіліни швидкої та пролонгованої дії. Теофіліни швидкої дії – еуфілін–Н-200, 5 та 10 мл 2% р-ну в/в крапельно, еуфілін 2,4% 10 мл в/в в 20 мл 0,9% р-ну хлориду натрію, Теофіліни пролонгованої дії: Тео-Дур табл. 100, 200, 300 мг 2 рази на день; Вентакс капс. 100, 200, 300 мг на день; Теопек табл. 100, 200, 300 мг на день; Ретафіл капс. 300 мг 2 рази на добу; еуфілонг капс. 250, 350, 500 мг 1 раз на добу; Тео-24 капс. 1200-1500 мг 1 раз на добу.
Група симпатоміметиків: бета-2-агоністи швидкої та пролонгованої дії. Бета-2-агоністи швидкої дії: беротек 100 мкг 1-2 інгаляції 3 рази на день; беродуал 1-2 дози 3 рази на день; беродуал-форте інгаляції 3-4 рази на день; сальбутамол 100 мкг 4 рази на день, в табл. 0,002 4 рази на день; вентолін 100 мкг 3-4 рази на день, в табл. 0,002 4 рази на день; астмопент в табл. 20 мг 3-4 рази на день або інгаляції 0,75 мкг 1-2 рази. Бета-2-агоністи подовженої дії: серевент 50 мкг 1-2 рази на добу.
Холіноблокатори: атропін – 0,1% р-н 1 мл п/ш, платифілін 0,2% 1 мл п/ш, метацин 0,1% р-н 1 мл п/ш. Але бронхолітична дія їх слабша ніж у симпатоміметиків і ксантинів, вони погіршують мукоциліарний кліренс, що обмежує їх застосування. Появились нові препарати з холіноблокуючим ефектом: атровент інгаляції 20 мг 3-4 рази на день, травентол для інгаляції 40 мкг 3-4 рази на день.
Як правило, легкий приступ задухи знімається інгаляцією аерозоля симпатоміметика (беротек, вентолін, алупент, астмопент).
При недостатньому ефекті через 10 – 15хв. повторюють інгаляцію препарату або в\в повільно вводять 10 – 15 мл 2,4% розчину еуфіліну.
Лікування хворих з загостренням БА. При невираженому загостренні хвороби лікування може проводитись в поліклінічних умовах. В основі лікування лежить інгаляція симпатоміметиків у поєднанні з застосуванням еуфіліну (всередину і внутрівенно) . Певне значення для лікування загострень БА (поза приступом) в поліклінічних умовах має використання інталу (по одній капсулі 4-6 разів на день) або задітену (по 0,001г 2 рази на день), а у деяких хворих – і інгаляції бекотида (по 2-3 інгаляції 4 – 6 разів на день)
У випадку виражених приступів задухи, які протікають з дихальною недостатністю і не піддаються лікуванню в амбулаторно – поліклінічних умовах протягом 5 – 7 днів, при розвитку астматичного стану, а також при поєднанні БА і ІХС, гіпертонічної хвороби хворі підлягають госпіталізації.
При загостренні БА протягом 20 – 30 хв. вводять еуфілін в дозі 4 – 6 мг\кг маси тіла. Після досягнення вираженого терапевтичного ефекту ( звичайно для цього потрібно 3 – 4 дні) , кожні 4 – 6 год вводять всередину або внутрівенно еуфілін з розрахунку 2 – 3 мг\кг маси тіла. Для ліквідації загострення БА використовують і інші бронхолітики, в основному селективні 2— симпатоміметики (беротек , вентолін) , а у осіб похилого віку холіноблокатори (атровент, беродуал).
Для покращення дренажної функції бронхів показана активна муколітична терапія (мукалтин, бромгексин по 1-2 таблетки 3-4 рази на день). В якості відхаркуючих можуть бути використані термопсис, корінь алтея, листя мати-і-мачухи і ін.
Обов’язкове використання препаратів, мембраностабілізуючої дії: кромолін капс. 20 мг 4 рази на добу, інтал капс. 20 мг 3-4 рази на добу; тайлед по 2 інгаляції 3-4 рази на день; хромоген 5 мг 1 інгаляція 3-4 рази на день.
Виражений бронхообструктивний синдром, який перебігає з дихальною недостатністю, стійке загострення змушують почати терапію глюкокортикоїдними препаратами. Лікування глюкокортикоїдами використовуються в 2 варіантах: лікування інгаляційними формами глюкокортикоїдів – місцева глюкокортикоїдотерапія; застосування глюкокортикоїдів в середину або парантерально – системна глюкокортикоїдотерапія, переважно починають з застосування внутрівенно поряд з еуфіліном глюкокортикоїдів : преднізолон 60-90 мг 2-3 рази на день або інший препарат (гідрокортизон, метилпреднізолон). При відсутності ефекту протягом 2 – 3 днів до терапії доцільно додати пролонговані форми глюкокортикоїдів – однократно в\м вводять 80 мг метилпред–депо або кеналог – 40. В ряді випадків поряд з внутрівенним введенням глюкокортикоїдних препаратів доцільні ін’єкції бекотида ( бекломета ) , або інших — по 8 – 16 до 20 ін’єкцій за день.
При вираженому загостренні БА , які перебігають з важкими приступами задухи застосовують інгаляційні глюкокортикоїди. Інгаляційні глюкокортикоїди мають активну протизапальну дію і не дають побічних ефектів. Застосовують бекломет 50 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день, бекломат 200 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; беклазон 100 або 250 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; інгакорт 250 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; бекотид 50 мкг 1-2 інгаляції 4 рази на день; пульмікорт (будесоніт) – 50 мкг 1-2 інгаляції 4 рази на день; азмакорт 100 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день, беклофорт 250 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; альдецин 50 мкг 1-2 інгаляції 3-4 рази на день; фліксотид 25, 50, 125, 250 мкг в інгаляціях. При дуже важкому перебігу БА, відсутності ефекту від інших методів лікування глюкокортикоїди застосовують всередину або парентерально. Починають застосування внутрівенно поряд з еуфіліном, преднізолону 60-90 мг 2-3 рази на день, або інший препарат (гідрокортизон, метил преднізолон). При відсутності ефекту протягом 2-3 днів до терапії доцільно додати пролонговані форми глюкокортикоїдів – однократно в/м вводять 80 мг метилпред – депо. В ряді випадків поряд з в/в введенням глюкокортикоїдних препаратів доцільні ін’єкції бекотида (бекломеда), або інших – по 8-16 до 20 ін’єкцій на день.
При загостренні БА на фоні активізації хронічних вогнищ інфекції повинна проводитись антибактеріальна терапія. Ефективні макроліди (ерітроміцин по 1,2 – 1,6 г\добу) , аміноглікозиди (гентаміцин по 40 мг 2 рази на день), левоміцетин, нітрофуранові препарати.
З фізичних методів лікування широко використовують: інгаляції підігрітих мінеральних вод в поєднанні з масажем грудної клітки і дихальною гімнастикою, СВЧ — поля (дециметрові хвилі) на ділянку наднирників , стимулюють викид ендогенних глюкокортикоїдів.
Стандарти медикаментозного лікування БА залежно від ступеня важкості, характеру перебігу захворювання.
І ступінь. Інтермітуюча астма. За ідентифікації алергену рекомендують імунотерапію, за відсутності ефекту призначають медикаментозне лікування. Планове застосування мембраностабілізуючих препаратів типу інталу, кромоліну, недокромілу натрію. Бронходилятатори короткої дії за необхідності.
ІІ ступінь. Легка персистуюча астма.
Кромоглікат або недокроміл – самостійно, або + бета-2-агоністи пролонгованої дії або + теофіліни пролонгованої дії.
Інгаляційні кортикостероїди 200-500 мкг самостійно + бета-2-агоністи пролонгованої дії, або + теофіліни пролонгованої дії.
Інгаляційні кортикостероїди до 800 мкг самостійно + теофіліни пролонгованої дії.
За необхідності бета-2-агоністи короткої дії в інгаляціях або табл. чи сиропах за потребою.
ІІІ ступінь. Середньої важкості персистуюча астма.
Щоденно інгаляційні кортикостероїди більше 500 мкг і за необхідності інгаляційні бета-2-агоністи пролонгованої дії, або теофіліни пролонгованої дії, та/або бета-2-агоністи в табл. чи сиропі.
За необхідності, але не частіше 3-4 разів на день, інгаляційні бета-2-агоністи короткої дії
ІV ступінь. Важка персистуюча астма.
Інгаляційні кортикостероїди 800-1200 мкг і більше в комбінації з бронходілятаторами пролонгованої дії (бета-2-агоністи або теофіліни). За відсутності ефекту додаються пероральні глюкокортикоїди.
Останнім часом у комплексному лікування БА застосовуються антилейкотрієнові препарати. Синтезовані препарати – прямі інгібітори 5-ліпооксигенази (лілєутон, АВТ-76, ZD-2139); інгібітори активуючого протеїну (МК886, МК0591), антагоністи рецепторів сульфілопептидних лейкотрієнів (зафірлукаст, монтелукас та інші), антагоністи лейкотрієнів В-4 (U-75, 302).
Лікування астматичного стану. Хворий повинен бути госпіталізований, бажано у відділення інтенсивної терапії.
Комплекс місцевих заходів:
Протягом перших 20 – 30 хв в\в крапельно вводять еуфілін в дозі 4 – 6 мг\кг маси тіла, а потім до повної ліквідації астматичного стану продовжують введення еуфіліну з розрахунку 0,6 мг\кг кожну годину, або по 3 мг\кг кожні 4 – 6 год.
Глюкокортикоїди : преднізолон в\в струйно в дозі 60 – 90 мг кожні 3 – 4 год і одночасно всередину дають преднізолон в добовій дозі 20 – 30 мг.
Проводять інфузійну терапію направлену на поповнення дефіциту рідини в організмі. Вводять на добу до 2 – 3 л ізотонічного розчину хлориду натрію.
Для боротьби з ацидозом використовують 4% р-н гідрокарбонату натрію в дозі 100 – 150 мл 1 – 2 рази на добу .
При розвитку синдрому “німої легені” або гіперкапнічної коми хворого переводять на штучну вентиляцію легень.
Застосовують заходи, що відновлюють дренажну функцію бронхів: вібраційний масаж грудної клітки, інгаляції, муколітичні препарати.
Після ліквідації загострення БА переходять до виконання програми реабілітаційних заходів для хворого БА .
Вона передбачає виключення контакту хворого з алергеном, проведення специфічної десенсибілізації .
Неспецифічна десенсибілізація проводиться гістоглобуліном по 0,5 – 1 мл під шкіру з інтервалом 2 – 3 дні на курс по 5 – 10 ін’єкцій.
Підтримуюча терапія включає тривале застосування препаратів, які стабілізують мембрани тучних клітин (інтал, задітен, верапаміл, ніфеділін).
При неефективності перечислених методів лікування і неможливості досягнення ремісії показана підтримуюча терапія глюкокортикоїдами.
Застосовують бекотид по 2 інгаляції 2 – 4 рази на день, або тріаміцінолон, чи метилпреднізолон, які приймають всередину однократно або всю добову дозу зранку. В плані підтримуючої терапії можуть проводитись повторні сеанси голкорефлексотерапії, розвантажувально–дієтична терапія. Серед лікувально – профілактичних заходів суттєве місце займає санаторно – курортне лікування (південний берег Криму), а також лікування в соляних печерах.
Диспансеризація хворих БА здійснюється дільничним терапевтом під контролем пульмонолога і алерголога.
При важкому перебігу БА і постійному застосуванні гормональних препаратів в дозах більше 10 – 15 мг преднізолона на добу огляд хворого лікарем здійснюється не рідше 1 раз на 3 тижні. В інших випадках хворий відвідує лікаря кожні 3 місяці. Крім того 2 рази на рік він оглядається ЛОР – спеціалістом і стоматологом. Хворим, які постійно приймають глюкокортикоїди всередину необхідно 1 раз в рік проводити рентгенологічне обстеження шлунку (стероїдні виразки), а також 2 рази на рік – рентгенологічне дослідження органів грудної клітки (стероїдний туберкульоз).
Інструкцію про діагностику, клінічну класифікацію та лікування бронхіальної астми (Наказ МОЗ України від 28.10.03. №499) див. у додатку.
источник