Меню Рубрики

Надання допомоги при астме

  • Клінічний протокол надання медичннї допомоги хворим на бронхіальну астму.
    • Додаток до наказу МОЗ №128 від 19-03-2007
    • Тема, опис документа: Клінічний протокол
    • Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: не вказано
    • Напрямок медицини: Пульмонологія
    • Клінічний стан, патології: Бронхіальна астма

дипрофол цена

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом МОЗ України
від 19 березня 2007 р. N 128

Протокол
надання медичної допомоги хворим на бронхіальну астму

Ознаки та критерії діагностики захворювання

Бронхіальна астма (далі — БА) — хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запалення. Хронічне запалення поєднується з гіперреактивністю бронхів, що проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, ядухи, скованості у грудній клітці, кашлю, особливо вночі та рано вранці. Ці епізоди звичайно пов’язані з розповсюдженою, але варіабельною бронхообструкцією, яка зворотня спонтанно або під впливом терапії.

Діагноз БА встановлюється за наявності у хворого клінічних та функціональних проявів.

— епізодична задишка з утрудненням при видиху;

— кашель, більше вночі та при фізичному навантаженні;

— епізодичні свистячі хрипи в легенях;

— повторна скованість грудної клітини.

Прояви симптомів здебільшого посилюються вночі та в ранній ранковий час і пробуджують хворого; виникають або погіршуються при: фізичному навантаженні; вірусній інфекції; впливі алергенів; палінні; перепаді зовнішньої температури; сильних емоціях (плачу, сміху); дії хімічних аерозолів; прийманні деяких ліків (нестероїдні протизапальні препарати, b-блокатори).

Характерною є добова та сезонна варіабельність симптомів.

Критерії порушення функції зовнішнього дихання:

— значення пікової об’ємної швидкості видиху (далі — ПОШвид) та об’єму форсованого видиху за першу секунду (далі — ОФВ1) 12 % (або ³ 200 мл) за результатами фармакологічної проби з b2-агоністом короткої дії;

— добова варіабельність ПОШвид та ОФВ1 > 20 %.

Перелік та обсяг медичної допомоги на амбулаторно-поліклінічному етапі:

1. Функція зовнішнього дихання (далі — ФЗД) (ОФВ1, ПОШвид).

2. Алергологічне дослідження (алергологічний анамнез — наявність у хворого алергічного риніту, атонічного дерматиту або БА чи атонічних захворювань у членів його родини; позитивні шкіряні проби з алергенами; підвищений рівень загального та специфічного Ig E).

3. Визначення гіперреактивності бронхів (проводиться у хворих з клінічними симптомами, які характерні для БА, але за відсутності характерних порушень ФЗД; вимірюється за результатом провокаційних тестів з: гістаміном, метахоліном, фізичним навантаженням).

БА класифікують за ступенем тяжкості перебігу за результатами аналізу комплексу клінічних та функціональних ознак бронхіальної обструкції, відповіді на лікування в період між приступами. Оцінку змін функціональних показників для визначення тяжкості захворювання проводять в період відсутності епізодів експіраторної задишки. Класифікація БА згідно ступеня тяжкості особливо важлива при вирішенні питання ведення захворювання при первинній оцінці стану хворого.

Виділяють інтермітуючий (епізодичний) перебіг, персистуючий (постійний) перебіг: легкий, середньої тяжкості та тяжкий.

Інтермітуюча БА: симптоми (епізоди кашлю, свистячого дихання, задишки) короткотривалі, виникають рідше 1 разу на тиждень на протязі не менше як 3 місяці; короткотривалі загострення; нічні симптоми виникають не частіше 2 разів на місяць. Відсутність симптомів, нормальні значення показників ФЗД між загостреннями: ОФВ1 або ПОШвид ³ 80 % від належних; добові коливання ПОШвид або ОФВ1 30 %.

Тяжка персистуюча БА: наявність в значній мірі варіабельних тривалих симптомів, частих нічних симптомів, обмеження активності, тяжкі загострення. Незважаючи на лікування, що проводиться, відсутність належного контролю захворювання: постійна наявність тривалих денних симптомів; часті нічні симптоми; часті тяжкі загострення; обмеження фізичної активності, зумовлене БА. ОФВ1 або ПОШвид 30 %. Досягнення контролю БА може бути неможливим.

З метою визначення можливих, найкращих результатів лікування, відповіді на питання, як саме пацієнт повинен реагувати на призначену терапію, введено поняття контролю БА. Виділяють: контрольований перебіг (відсутність або мінімальні (£ 2/тиждень) денні симптоми, відсутність обмеження активності, нічних симптомів, відсутність або мінімальна (£ 2/тиждень) потреба в бронхолітиках за потребою для зняття симптомів, нормальні показники ФЗД, відсутність загострень); частковий контроль (будь-яка ознака може відмічатися у будь який тиждень) та неконтрольований перебіг (³ 3 ознаки часткового контролю наявні у будь який тиждень). Рівень контролю та об’єм лікування на даний момент визначають вибір відповідної тактики подальшої терапії.

Фармакотерапія хворих на БА.

Медикаментозну терапію хворих на БА проводять з використанням різних шляхів введення препаратів — інгаляційного, перорального та парентерального. Найбільшу перевагу має інгаляційний шлях, що забезпечує виражену місцеву дію лікарських засобів в легенях, не спричиняє їхньої небажаної системної дії, дає можливість прискорити позитивний ефект лікування за рахунок менших доз ліків.

Використовуються щоденно, базисно, на довготривалій основі, для досягнення і підтримання контролю персистуючої БА. Включають інгаляційні глюкокортикостероїди (далі — ГКС) (перший вибір), системні ГКС, кромони, модифікатори лейкотриєнів, бронхолітики пролонгованої дії (інгаляційні b2-агоністи пролонгованої дії, оральні b2-агоністи пролонгованої дії, ксантини пролонгованої дії) та системну стероїд-спарінг терапію.

ГКС системної дії (орально) можуть призначатися в якості базисної контролюючої терапії у деяких хворих тяжкою БА, однак їх використання має бути обмеженим, вважаючи на ризик розвитку значних побічних ефектів такої терапії. Довготривалу терапію пероральними ГКС варто призначати тільки у тому разі, коли виявляються неефективними інші методи лікування БА, у тому числі інгаляційні стероїди у високих дозах в поєднанні з бронхолітиками пролонгованої дії і продовжувати тільки тоді, коли вдається зменшити клінічну симптоматику, ступінь обструкції та частоту виникнення важких загострень захворювання. Рекомендують використовувати препарати короткої дії (преднізолон, метилпреднізолон), добову підтримуючу дозу приймати вранці і, якщо можливо, перейти на інтермітуючий спосіб лікування. Бажане використання мінімальних ефективних доз системних ГКС, а при можливості рекомендується зменшити їх дозу чи цілком припинити їх прийом, перейшовши на високі дози інгаляційних ГКС (2000 мкг/добу), комбінацію останніх і пролонгованої дії бронхолітиків.

Кромони можуть застосовуватись у якості контролюючої терапії при легкій персистуючій БА, хоча ефект їх значно менший ніж при застосуванні інгаляційних ГКС.

Ксантини мають відносно низький бронхолітичний ефект та ризик побічної дії при застосуванні в високих дозах і деяку протизапальну дію при призначенні низьких доз в довготривалій терапії БА.

b2-агоністи пролонгованої дії (сальметерол, формотерола фумарат) спричиняють довготривалий (на протязі більше 12 годин) бронхолітичний ефект та деяку протизапальну дію. Призначаються додатково (взамін підвищення дози інгаляційних ГКС), коли попередньо проведена базисна терапія стандартними дозами інгаляційних ГКС недостатня для досягнення контролю над захворюванням.

Застосування фіксованих комбінацій (флютиказона пропіонат + сальметерол, або будесонід + формотерола фумарат) робить можливим досягнення високого рівня контролю захворювання у більшості хворих середньої тяжкості, тяжкою персистуючою БА.

Фіксована комбінація будесонід + формотерола фумарат, завдяки швидкому початку дії (початок дії формотеролу — через 1 — 3 хвилини після інгаляції), може застосовуватись також «по потребі».

Симптоматична терапія: препарати «швидкої допомоги» застосовують для зняття гострого бронхоспазму та інших симптомів БА: насамперед b2-агоністи короткої дії (сальбутамола сульфат, фенотерола гідробромід); додатково холінолітик короткої дії (іпратропію бромід); комбіновані препарати — b2-агоністи короткої дії + холінолітик короткої дії (фенотерола гідробромід + іпратропію бромід, сальбутамола сульфат + іпратропію бромід).

Ступінчастий підхід до фармакотерапії хворих на БА.

Ступінь N 1 — Інтермітуюча БА

Лікування — симптоматичне, за потребою: інгаляційні b2-агоністи короткої дії у разі необхідності (за наявності симптомів) — перший вибір. Профілактичний прийом перед фізичним навантаженням або перед ймовірним впливом алергену. Інші бронхолітики: інгаляційні холінолітики короткої дії, оральні b2-агоністи короткої дії, ксантини короткої дії — мають більш повільний початок дії та/або більший ризик розвитку небажаних проявів.

Якщо є потреба в бронхолітиках більше 1 разу на тиждень на протязі більше 3-х місяців, або якщо ФЗД в періоди між загостреннями не повертається до норми — треба переглянути ступінь тяжкості, можливо у пацієнта легка персистуюча БА.

Ступінь N 2 — Легка персистуюча БА

Лікування — симптоматична терапія плюс один контролюючий засіб: щоденне регулярне лікування протизапальними засобами для досягнення і підтримання контролю БА. Перевагу надають призначенню інгаляційних ГКС в низьких добових дозах. Добова доза може бути призначена за 1 прийом для деяких з них.

Альтернативні контролюючі медикаменти: кромони, модифікатори лейкотриєнів — менш ефективні ніж інгаляційні ГКС; пролонгованої дії ксантини — мають слабку протизапальну дію, застосування пов’язано із значними побічними ефектами.

Ступінь N 3 — Середньої тяжкості персистуюча БА

Лікування — симтоматична терапія плюс один або два контролюючі засоби. Щоденне регулярне лікування протизапальними засобами для досягнення і підтримання контролю БА.

Рекомендується поєднаний прийом інгаляційних ГКС в низьких дозах та інгаляційних b2-агоністів пролонгованої дії, як в окремих доставкових пристроях, так і в фіксованій комбінації. Фіксована комбінація в одній лікарській формі інгаляційного ГКС і інгаляційного b2-агоністу пролонгованої дії покращує комплаєнс (зручний шлях доставки ліків, зазвичай кращі фармакоеномічні показники). Необхідно пам’ятати, що b2-агоністи пролонгованої дії в монотерапії, без інгаляційного ГКС не призначаються.

Інший вибір — призначення середніх — високих добових доз інгаляційних ГКС.

Інший вибір — комбінація інгаляційних ГКС в низьких дозах з модифікаторами лейкотриєнів; або з ксантинами пролонгованої дії (більший ризик розвитку побічних ефектів).

Ступінь N 4 — Тяжка персистуюча БА

Лікування — симптоматична терапія плюс два або більше контролюючі засоби. Переваги має поєднаний прийом інгаляційних ГКС у середніх — високих добових дозах в комбінації з інгаляційними b2-агоністами пролонгованої дії, можливо в одній лікарській формі.

При недостатній ефективності цієї комбінації додаткове призначення модифікаторів лейкотриєнів та/або ксантинів пролоногованої дії.

У разі необхідності при тяжкій неконтрольованій БА з щоденним обмеженням активності з частими загостреннями додатково довготривало призначають пероральні ГКС в мінімально можливих для досягнення ефекту дозах. Якщо пацієнтів переводять з прийому оральних ГКС на високі дози інгаляційних ГКС необхідно ретельно моніторувати ознаки надниркової недостатності.

При тяжкій БА з високим рівнем IgE ефективним є призначення препаратів рекомбінантних людських антитіл до IgE (анти-IgE) (за наявності реєстрації).

При низькому клініко-функціональному ефекті оральних ГКС, виражених системних побічних ефектах їх застосування, відсутності ефекту від інших препаратів, призначається спаринг-терапія із застосуванням імуносупресантів (метотрексат, циклоспорин А, препарати золота). При цьому оцінюється їх ефективність у пробному курсі. Однак, це лікування низько ефективне, а побічні ефекти, що виникають, можуть бути більш важкими, ніж при застосуванні стероїдів. Стероїд-спаринг терапія може застосовуватись тільки при чітко доведеній вигоді у лікуванні БА. Про співвідношення ризику і користі від проведення цього виду лікування необхідно інформувати хворого, а лікування проводити в центрах під спостереженням фахівців, що мають досвід і засоби контролю для проведення такої терапії, моніторингу загального стану хворого.

Необхідно пам’ятати, що важка для лікування персистуюча БА може бути вісником недіагностованих, небезпечних для життя захворювань (синдром Чарджа-Строса, інші форми системних васкулітів), які потребують відповідних схем лікування.

Кроки по досягненню і підтриманню контролю БА

источник

Спазми в бронхах, що супроводжуються виділенням слизу і створюють відчуття задухи, є ознаками такого захворювання, як бронхіальна астма. Сильний кашель і задишка можуть привести навіть до смерті людини, саме тому невідкладна допомога при бронхіальній астмі має дуже важливе значення для хворого, хоч для дорослого, хоч для дітей.

Причинами для такої реакції організму можуть послужити різні подразники:

  • Алергени;
  • Інфекції;
  • Холодне повітря;
  • Шкідливі промислові речовини.

    Часто захворювання може проявлятися в стресових ситуаціях. І дуже важливо в такий момент не розгубитися і надати ефективну допомогу при нападі бронхіальної астми.

    Загальновідомо, що загострення даного захворювання виникає несподівано і протікає дуже швидко. Супроводжується воно сильним кашлем, який швидко переходить у ядуху. Дані симптоми можуть бути у хворого пару миттєвостей, іноді кілька годин, а в складних випадках і кілька днів. Але кожен астматик може виділити певні симптоми, які є явними провісниками нападу. Зазвичай вони виникають за 30-40 хвилин і мають таку клініку:

  • Чхання і легке покашлювання;
  • Першіння в гортані;
  • Хрипи при диханні;
  • Сильний головний біль;
  • Водянисті виділення з носа;
  • Сверблячі відчуття.
    Читайте также:  Помогает ли лазолван при астме

    Якщо ж причиною не є алергени, то симптоми можуть бути трохи іншими. У стресових ситуаціях організм буде сигналізувати так:

  • Занепадом сил;
  • Сильним занепокоєнням;
  • Сумовитістю і пригніченістю;
  • Незначним запамороченням;
  • Безсонням.

    При перших же ознаках варто уважніше стежити за своїм станом здоров’я і не залишатися на самоті.

    Перша долікарська допомога при нападі астми, як і при будь-якому захворюванні, повинна надаватися вчасно. Перед цим необхідно точно переконатися, що напад дійсно бронхіальний. Він характеризується так:

  • Сильний кашель, який може супроводжуватися значними виділеннями мокротиння;
  • Видих сильно утруднений і триває в два рази довше вдиху;
  • Значно посилюється частота дихання;
  • Вдихи супроводжуються хрипами і свистом, при цьому в процесі активно задіяні м’язи преса і плечового пояса;
  • Блідість, а потім синюшність;
  • Значно збільшується частота серцевих скорочень;
  • Хворий приймає позу, при якій руки обов’язково повинні будь-що-небудь впертися;
  • Сильно зростає занепокоєння і утруднюється мова.

    По тяжкості перебігу астматичного нападу, розрізняють три його ступеня. Найнебезпечнішим же є астматичний статус, результатом якого дуже часто є смерть хворого.

    Важливо! Зумійте відрізнити напад бронхіальної астми від серцевої!

    Суміжних захворювання може бути саме серцева астма, але її характеристики трохи інші:

    Симптоми сильно різняться, і якщо уважно придивитися, то легко можна розпізнати захворювання. І вже потім надавати правильну допомогу хворому.

    Упевнившись в тому, що у людини дійсно бронхіальний напад, необхідно відразу ж надати йому якісну допомогу. Для цього варто застосувати саме цей алгоритм дій:

  • Першим кроком є ​​забезпечення повного спокою і постачання свіжим повітрям, якщо напад стався в приміщенні. Для цього варто відкрити вікна і двері, а ось переміщати його не варто. Краще допомогти йому прийняти положення сидячи, обов’язково з упором рук. Це значно покращить стан дихальних м’язів і сприятиме відходженню утворилася мокротиння.
  • Далі слід звільнити горло і верхню частину грудної клітки. Небажано, щоб одяг здавлювала її. Для цього потрібно розстебнути ґудзики коміра, розв’язати шарф.
  • Прибрати з приміщення, де знаходиться хворий все алергени і добре провітрити кімнату.
  • Розширити бронхи за допомогою лікарських препаратів з інгалятора. Бажано, щоб хворий зробив це сам. Адже йому краще знати, де знаходиться рятівний балончик з ліками.
  • Дати прописане доктором ліки необхідного дозування.
  • Викликати бригаду швидкої допомоги або дільничного лікаря.

    Даний алгоритм треба виконувати в строго описаної послідовності, не змінювати місцями і не пропускати жодного з пунктів. Адже від його виконання може залежати чиєсь життя.

    Після виклику медиків хворому, якому проводиться надання невідкладної допомоги, можна дати трохи теплої води. Це сприятливо позначиться на загальному стані і дасть можливість дещо послабити спазм.

    Важливо! З провітрюванням приміщення теж варто бути обережним. Якщо напад був викликаний квітучими деревами або садовими квітами, то категорично забороняється відкривати вікна і двері, це може згубно позначитися на самопочутті хворого.

    Якщо ж після закінчення 10 хвилин після застосування інгалятора ситуація не поліпшується, варто застосувати його повторно. Тільки не забувайте витримувати паузи в 20 хв після кожного використання.

    Невідкладна допомога при бронхіальній астмі у дітей мало чим відрізняється від допомоги дорослим. Різнитися буде тільки дозування ліків, що приймаються, але вона призначається тільки лікарем. Про це батьки повинні подбати заздалегідь.

    Важливо! Особлива відповідальність лежить на батьках дітей з таким захворюванням, вони зобов’язані навчити свою дитину користуватися інгалятором в екстрених ситуаціях.

    Дуже часто напад бронхіальної астми у дітей може трапитися в школі. Саме тому всі вчителі просто зобов’язані знати даний алгоритм і, в разі необхідності, своїм прикладом показати учням його застосування.

    Правильно надана долікарська допомога при бронхіальній астмі здатна врятувати життя хворому. Головне не панікувати і точно дотримуватися алгоритму.

    источник

    Напад бронхіальної астми являє собою гостре прояв захворювання. Для нього характерне відчуття задухи, виражені труднощі у здійсненні вдихів і видихів. Невідкладна допомога при бронхіальній астмі є основою догляду за хворими, що страждають на цю недугу.

    Напад розвивається внаслідок набряку і почервоніння слизового покриву бронхів, звуження просвіту між ними і активної роботи секреції бронхіальних залоз. Напади відрізняються по тяжкості і частотності – одиничні і часті. Обидва стани властиві загостреного хронічного перебігу хвороби.

    Особливо небезпечним для дорослого пацієнта і для дітей вважається астматичний статус. Загальні симптоми посилюються, напади йдуть практично постійно, що загрожує летальним результатом від задухи. У даній стадії захворювання найвища ступінь тяжкості. Вона здатна викликати набряк легенів та гостру серцеву недостатність. Також положення хворого при такій формі хвороби погіршується з кожним днем.

    Необхідно знати, якими бувають симптоми при виникненні спазмів, як вести себе при цьому і полегшити стан хворого.

    Перш ніж надавати допомогу при астмі необхідно виключити ймовірність нападів задухи, що виникають при серцево судинних порушень у дітей і дорослих. Даного захворювання характерні такі симптоми:

    • задишка;
    • проблеми Р· серцем;
    • відсутність провокаторів Р· Р±РѕРєСѓ дихальної системи.

    Сам по собі спазм у бронхах не виникає. Найчастіше це прояв вже утворилася бронхіальної астми, якій передував тривалий і інтенсивний кашель. У дітей захворювання частіше розвивається після низки респіраторних захворювань. Дорослі можуть зіткнутися з недугою, працюючи в несприятливих умовах або відчуваючи постійний стрес.

    Астму можуть викликати різні фактори, нерідко причиною захворювання стають алергени:

    • побутова С…С–РјС–СЏ;
    • квітковий пилок;
    • холодне повітря та інше.

    Але клінічна картина будь-якого пацієнта має індивідуальний генез. З визначення провокатора починається лікування, включаючи в себе алгоритм використання різних медикаментів.

    Симптоми хвороби потрібно знати, так як при кожному приступі вони повторюються. З особливою увагою треба ставитися до ознаками батькам дітей-астматиків. З посиленням тяжкості захворювання, симптоми можуть бути змінені та посилюватися. Напад астми виникає через спазми в бронхах, які порушують дихальні функції.

    Як проявляється напад бронхіальної астми:

    • розвивається раптово, С–РЅРѕРґС– заздалегідь відчувається Р№РѕРіРѕ наближення;
    • С…РІРѕСЂРёР№ відчуває занепокоєння, РЅРµ може Р№РѕРіРѕ РјРѕРІР°;
    • шкіра блідне, може стати синюшного;
    • С…РІРѕСЂРѕРјСѓ доводиться приймати вимушене сидяче положення, щоб полегшити роботу дихальних Рј’СЏР·С–РІ.
    • Сѓ вдихах С– выдохах чути шум С– СЃРІРёСЃС‚;
    • утруднення РІРёРґРёС…С–РІ виникає Р·-Р·Р° С…СЂРёРїРё, СЏРєС– чути РЅР° відстані;
    • симптоми включають стану нездужань Сѓ дітей або дорослих;
    • завдяки проведенню допоміжних РґС–Р№ напад закінчується, РїСЂРѕ що свідчить відділення мокротиння, склоподібної С– РІ’СЏР·РєРѕСЋ.

    Якщо перераховані симптоми мають місце, необхідно придбання інгалятора, щоб запобігти посилення тяжкості спазмів. Для бронхіальної астми поки не знайшли повноцінне лікування, але її можна успішно контролювати, для чого застосовують бронхорозширюючий препарат.

    Долікарська допомога відіграє істотну роль для хворого, особливо вона важлива, якщо потрібно зупинити напад астми у дітей. Після діагностування хвороби слід придбати інгаляційний препарат. Дитину слід навчити його використовувати, і якщо трапиться напад астми у дитини, він зможе зняти неприємні симптоми самостійно.

    Якщо невідкладна допомога при приступі бронхіальної астми потрібно не для дітей, а для дорослих, потрібно діяти так:

  • Спробувати заспокоїти астматика.
  • Запитати, чи страждає РІС–РЅ астмою С– чи С” Сѓ РЅСЊРѕРіРѕ лікарський препарат, що забезпечує купірування нападу бронхіальної астми. Такий препарат призначається лікарем виходячи Р· тяжкості С…РІРѕСЂРѕР±Рё С– особливостей організму.
  • Якщо кишенькового інгалятора Р· СЃРѕР±РѕСЋ немає, потрібно дізнатися Сѓ С…РІРѕСЂРѕРіРѕ, СЏРєСѓ РіСЂСѓРїСѓ медикаментів призначив Р№РѕРјСѓ лікар. Р’С–Рґ цього залежить алгоритм першої РґРѕРїРѕРјРѕРіРё. РџС–Рґ час нападу Сѓ дітей С– дорослих застосовують селективні медикаменти або глюкокортикоїдні РіРѕСЂРјРѕРЅРё. Будь-СЏРєРёР№ препарат Р· цих РіСЂСѓРї може бути включений РІ РѕСЃРЅРѕРІРЅРµ лікування. Однак слід упевнитися, що РІС–РЅ РЅРµ протипоказаний С…РІРѕСЂРѕРјСѓ.
  • Допомагає зняти напад розчин адреналіну С– подача РєРёСЃРЅСЋ через небулайзер. Таке надання першої РґРѕРїРѕРјРѕРіРё досить ефективно, якщо немає інгалятора.
  • Зняти спазми можна Р·Р° РґРѕРїРѕРјРѕРіРѕСЋ атропіну або теофедрин, ліки кладуть РїС–Рґ СЏР·РёРє. Кожен препарат СЃРїСЂРёСЏС” прискоренню терапевтичного ефекту, але протипоказаний Сѓ дитячому віці.
  • Зняття симптомів Р· РґРѕРїРѕРјРѕРіРѕСЋ кишенькового інгалятора проходить швидше РІСЃСЊРѕРіРѕ. Препарат ефективний РїСЂРё формах СЂС–Р·РЅРѕС— тяжкості, коли потрібна перша РґРѕРїРѕРјРѕРіР° РїСЂРё приступі бронхіальної астми.

    Бронхорозширюючий препарат повинен бути завжди під рукою, щоб надання допомоги здійснювалося вчасно. Сестринське втручання не буде настільки необхідним, якщо вчасно використовувати інгалятор:

    • зняти захисну кришку;
    • тримаючи препарат вертикально, ввести насадку глибоко РІ ротову порожнину;
    • впорснути ліки, вдихаючи Р№РѕРіРѕ.

    Симптоми проходять протягом однієї-двох хвилин. Інгалятор є найбільш зручним засобом, який забезпечує лікування бронхіальної астми. Він рідко буває протипоказаний і призначається навіть дітям.

    Для надання долікарської допомоги корисні й інші методи:

    • посадити С…РІРѕСЂРѕРіРѕ так, щоб РІС–РЅ РјС–Рі знайти РѕРїРѕСЂСѓ для СЂСѓРє С– розвести лікті;
    • допомогти позбавитися РІС–Рґ РѕРґСЏРіСѓ, СЏРєРёР№ заважає диханню (гольф, краватка);
    • відкрити РІС–РєРЅР°, щоб заходив свіже повітря;
    • невідкладне сестринська лікування може включати масаж кистей С– проведення теплих ванн для РЅС–Рі С– СЂСѓРє.

    Не можна відкладати сестринська лікування, якщо у хворого є при собі медикамент, який не протипоказаний.

    Неприпустимо залишати астматика одного під час нападу.

    Якщо трапився одиничний напад незначної тяжкості, лікарняне лікування необов’СЏР·РєРѕРІРѕ. РџСЂРё частих нападах, що тривають довше Рї’ятнадцяти хвилин, РЅРµ піддаються впливу ліків, невідкладна РґРѕРїРѕРјРѕРіР° РїСЂРё бронхіальній астмі має здійснюватися медпрацівниками. Такий стан свідчить РїСЂРѕ наявність форми недуги великої ваги, для СЏРєРѕС— необхідно лікарняне лікування.

    Перша допомога при бронхіальній астмі повинна надаватися негайно, а саме захворювання слід контролювати і тримати в стадії ремісії.

    источник

    Бронхіальна астма — це захворювання органів дихання, зокрема бронхів, що має алергічний характер. При цьому головною симптоматикою недуги є задуха. Саме при настанні загострення астми і прояві задухи виникає необхідність невідкладної допомоги при бронхіальній астмі. Крім того, в невідкладної реакції оточуючих потребують прояви астматичного статусу. Сама ж невідкладна допомога при кризі бронхіальної астми повинна бути спрямована на розширення просвіту бронхів. Після невідкладних заходів при астмі рекомендують використовувати препарати для базисного лікування.

    Приступ бронхіальної астми є активно розвивається задуха, яке утворюється через спазм бронхів і звуження бронхіального просвіту. Тривалість нападу залежить від багатьох факторів і може складати від 2-3 хвилин до 4-5 годин.

    Астматичний статус — це затяжний приступ бронхіальної астми, який не ліквідується раніше результативними лікарськими препаратами. Розрізняють 3 етапи цього особливого статусу, при протіканні яких стан пацієнта дестабілізується і виникає ризик летального результату.

    Астматичний статус, так само як і криз бронхіальної астми, вимагає надання невідкладної допомоги. Найчастіше життя індивіда залежить від того наскільки швидко і грамотно була здійснена перша невідкладна допомога при загостренні захворювання. Однак будь-які заходи при бронхіальній астмі до приїзду швидкої допомоги полегшать стан людини лише на короткий термін, а повністю позбавити від нападу зможуть тільки лікарі.

    Приступ бронхіальної астми може статися в будь-який момент і в будь-якому місці, тому до нього повинен бути готовий не тільки сам пацієнт, а й людина, яка в момент нападу буде знаходитися поруч. Адже саме йому доведеться надавати перші долікарські заходи актуальні для даного захворювання.

    Про початок нападу бронхіальної астми свідчить зміни кольору обличчя і рук хворого (вони набувають синього відтінку) і підвищене потовиділення. До основних ж ознаками нападузахворювання можна віднести:

    1. Чутні хрипи під час дихання.
    2. «Гавкаючий» кашель з мізерним відділенням мокротиння або без нього.
    3. Виділення мокротиння, після якого кашель стихає, а стан поліпшується. При цьому задишка зникає, і напад закінчується.

    ВАЖЛИВО! Вчені з Норвегії довели, що на розвиток і формування захворювання абсолютно не впливає пора року і регіон народження.

    Відповідь на питання, коли необхідно надавати першу допомогу при астмі, є однозначним: чим раніше, тим краще. Адже від якості невідкладних дій залежить стан здоров’я та життя пацієнта. Для сторонньої людини, який абсолютно не знає, що необхідно робити при загостренні бронхіальної астми, найкраще викликати швидку. При цьому до її приїзду варто докласти хоча б найменші зусилля для поліпшення стану хворого.

    Читайте также:  При астме когда принимают преднизолон

    Перше, що необхідно зробити, це не панікувати і постаратися заспокоїти хворого. У спокійному стані йому буде легше контролювати дихальний процес.

    При нападі бронхіальної астми є кілька основних правил надання долікарських заходів. Дотримання цих нескладних рекомендацій допоможе полегшити задишку і ядуху:

    1. Допоможіть людині прийняти правильне положення тіла. Хворий повинен сидіти, стояти, спираючись на що-небудь або лежати на боці, але ні в якому разі не лежати на спині. В описаних положеннях будуть задіяна допоміжна дихальна мускулатура.
    2. Голову краще нахилити на бік і притримувати. Так хворий не захлинеться мокротою.
    3. Усуньте будь-які речі, які заважають вільному диханню (краватка, хустка, щільні прикраси).
    4. По можливості усуньте речовини, які могли спровокувати звуження бронхів і саме загострення.
    5. Можна дати випити теплої води або при можливості зробити гарячу ванночку для кінцівок.
    6. Уникати маніпуляцій подібних до випадків з попаданням харчових продуктів в дихальний тракт.
    7. Для стимуляції нервових спазмів і провокування розширення легенів можна вдатися до больового шоку в район ліктьових або колінних суглобів.
    8. Використовувати кишеньковий інгалятор або інші лікарські препарати за призначенням, дотримуючись дозування. Повторювати використання аерозолі можна кожні 20-25 хвилин.
    9. Якщо напад почався, а кошти для швидкого його купірування немає, то надайте хворому положення згідно з пунктами 1-2 і попросіть викликати невідкладну допомогу.

    ВАЖЛИВО! Хворий, який точно знає свій діагноз, повинен завжди мати при собі аерозоль. Адже він сприяє самостійної ліквідації раптового загострення захворювання.

    Перше що необхідно зробити свідку нападу бронхіальної астми після приїзду медиків — це повідомити про ті препарати, які використовувалися пацієнтом при нападі.

    У свою чергу медична допомога при кризі астми теж має свій алгоритм:

    1. Обов’язкове використання препаратів, які допоможуть розширити бронхи. Найчастіше при загостренні бронхіальної астми працівники швидкої застосовують препарати на основі сальбутамолу.
    2. Якщо напад не був ліквідований, то відповідно до тяжкості нападу використовують інші медикаменти:
    • для легкого застосовують інгаляцію через небулайзер з сальбутамолом і Іпратропію, а при неефективності першої процедури її повторюють через 20 хвилин;
    • при середній тяжкості нападу до вищеперелічених засобів додають пульмікорт або будесонід;
    • при важкому приступі використовують ті ж медикаменти, що і при середньому, але роблять ін’єкцію з адреналіном.

    Якщо напад протікає дуже важко і є підозра на зупинку дихання, то пацієнту обов’язково вводять системні гормональні засоби та госпіталізують.

    Варто пам’ятати, що препарати для невідкладної допомоги в терміновому порядку ліквідують загострення, але не лікують саме захворювання. Тому хворому потрібно звернутися до досвідченого фахівця для призначення коректного курсу базисної терапії. Адже при невикористанні препаратів для базисного лікування зростає ризик розвитку важких нападів з особливим статусом.

    источник

    Бронхіальна астма (БА) – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запалення.

    Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України № 128 від 19.03.2007 р.

    Шифр МКХ-10: J45

    Хронічне запалення поєднується з гіперреактивністю бронхів, що проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, ядухи, скутості у грудній клітці, кашлю, особливо вночі та рано-вранці. Ці епізоди звичайно пов’язані з розповсюдженою, але варіабельною бронхообструкцією, яка зворотна спонтанно або під впливом терапії.

    Діагноз БА встановлюється за наявності у хворого клінічних та функціональних проявів.

    • епізодична задишка з утрудненням при видиху;
    • кашель, більше вночі та при фізичному навантаженні;
    • епізодичні свистячі хрипи в легенях;
    • повторна скутість грудної клітки.

    Прояви симптомів здебільшого посилюються вночі та в ранній ранковий час і пробуджують хворого; виникають або посилюються при фізичному навантаженні, вірусній інфекції, впливі алергенів, палінні, перепаді зовнішньої температури, сильних емоціях (плачу, сміху), дії хімічних аерозолів, застосуванні деяких ліків (нестероїдних протизапальних препаратів, β-адреноблокаторів).

    Характерною є добова та сезонна варіабельність симптомів.

    • значення пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШвид) та об’єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) 12% (або ≥200 мл) за результатами фармакологічної проби з β2-агоністом короткої дії;
    • добова варіабельність ПОШвид та ОФВ1 > 20%.
    1. Функція зовнішнього дихання [ФЗД] (ОФВ1, ПОШвид).
    2. Алергологічне дослідження (алергологічний анамнез – наявність у хворого алергічного риніту, атопічного дерматиту або БА чи атопічних захворювань у членів його родини; позитивні шкірні проби з алергенами; підвищений рівень загального та специфічного IgE).
    3. Визначення гіперреактивності бронхів (проводиться у хворих з клінічними симптомами, характерними для БА, але за відсутності типових порушень ФЗД; вимірюється за результатом провокаційних тестів з гістаміном, метахоліном, фізичним навантаженням).

    БА класифікують за ступенем тяжкості перебігу за результатами аналізу комплексу клінічних та функціональних ознак бронхіальної обструкції, відповіді на лікування в період між приступами. Оцінку змін функціональних показників для визначення тяжкості захворювання проводять у період відсутності епізодів експіраторної задишки. Класифікація БА за ступенем тяжкості особливо важлива при вирішенні питання ведення захворювання при первинній оцінці стану хворого.

    Виділяють інтермітуючий (епізодичний), персистуючий (постійний) перебіг: легкий, середньої тяжкості та тяжкий.

    Інтермітуюча БА: симптоми (епізоди кашлю, свистячого дихання, задишки) короткотривалі, виникають рідше 1 разу на тиждень протягом не менше 3 місяців; короткотривалі загострення; нічні симптоми виникають не частіше 2 разів на місяць. Відсутність симптомів, нормальні значення показників ФЗД між загостреннями: ОФВ1 або ПОШвид ≥ 80% від належних; добові коливання ПОШвид або ОФВ1 30%.

    Тяжка персистуюча БА: наявність значною мірою варіабельних тривалих симптомів, частих нічних симптомів, обмеження активності, тяжкі загострення. Незважаючи на лікування, що проводиться, відсутність належного контролю захворювання: постійна наявність тривалих денних симптомів; часті нічні симптоми; часті тяжкі загострення; обмеження фізичної активності, зумовлене БА. ОФВ1 або ПОШвид 30%. Досягнення контролю БА може бути неможливим.

    З метою визначення можливих, найкращих результатів лікування, відповіді на питання, як саме пацієнт повинен реагувати на призначену терапію, введено поняття контролю БА. Виділяють: контрольований перебіг (відсутні або мінімальні (≤2 на тиждень) денні симптоми, відсутність обмеження активності, нічних симптомів, відсутня або мінімальна (≤2 на тиждень) потреба у бронхолітиках за необхідності для зняття симптомів, нормальні показники ФЗД, відсутність загострень); частковий контроль (будь-яка ознака може відмічатися у будь-який тиждень) та неконтрольований перебіг (≥3 ознак часткового контролю наявні у будь-який тиждень). Рівень контролю та обсяг лікування визначають вибір відповідної тактики подальшої терапії.

    Медикаментозну терапію хворих на БА проводять із використанням різних шляхів уведення препаратів – інгаляційного, перорального та парентерального. Найбільшу перевагу має інгаляційний шлях, що забезпечує виражену місцеву дію лікарських засобів у легенях, не спричиняє їхньої небажаної системної дії, дає можливість прискорити позитивний ефект лікування за рахунок менших доз ліків.

    Використовуються щоденно, базисно, на довготривалій основі, для досягнення й підтримання контролю персистуючої БА. Включають інгаляційні глюкокортикостероїди [ГКС] (перший вибір), системні ГКС, кромони, модифікатори лейкотрієнів, бронхолітики пролонгованої дії (інгаляційні β2-агоністи пролонгованої дії, оральні β2-агоністи пролонгованої дії, ксантини пролонгованої дії) та системну стероїд-спаринг терапію.

    ГКС системної дії (орально) можуть призначатися у вигляді базисної контролюючої терапії у деяких хворих із тяжкою БА, однак їх використання має бути обмеженим з огляду на ризик розвитку значних побічних ефектів такої терапії. Довготривалу терапію пероральними ГКС варто призначати тільки у тому разі, коли виявляються неефективними інші методи лікування БА, у тому числі інгаляційні стероїди у високих дозах в поєднанні з бронхолітиками пролонгованої дії, і продовжувати тільки тоді, коли вдається зменшити клінічну симптоматику, ступінь обструкції та частоту виникнення тяжких загострень захворювання. Рекомендують використовувати препарати короткої дії (преднізолон, метилпреднізолон), добову підтримуючу дозу приймати вранці і, якщо можливо, переходити на інтермітуючий спосіб лікування. Бажане використання мінімальних ефективних доз системних ГКС, а за можливості рекомендується зменшити їхню дозу чи цілком припинити їх прийом, перейшовши на високі дози інгаляційних ГКС (2000 мкг/добу), комбінацію останніх і бронхолітиків пролонгованої дії.

    Кромони можуть застосовуватися у вигляді контролюючої терапії при легкій персистуючій БА, хоча їхній ефект значно менший, ніж при застосуванні інгаляційних ГКС.

    Ксантини мають відносно низький бронхолітичний ефект та ризик побічної дії при застосуванні у високих дозах і деяку протизапальну дію при призначенні низьких доз у довготривалій терапії БА.

    β2-агоністи пролонгованої дії (сальметерол, формотеролу фумарат) справляють довготривалий (протягом більше 12 год) бронхолітичний ефект та деяку протизапальну дію. Призначаються додатково (замість підвищення дози інгаляційних ГКС), коли попередньо проведена базисна терапія стандартними дозами інгаляційних ГКС недостатня для досягнення контролю над захворюванням.

    Застосування фіксованих комбінацій (флютиказону пропіонат + сальметерол або будесонід + формотеролу фумарат) робить можливим досягнення високого рівня контролю захворювання у більшості хворих з БА середньої тяжкості, тяжкою персистуючою БА.

    Фіксована комбінація будесонід + формотеролу фумарат завдяки швидкому початку дії (початок дії формотеролу – через 1-3 хв після інгаляції) може застосовуватись також за потреби.

    Симптоматична терапія: препарати «швидкої допомоги» застосовують для зняття гострого бронхоспазму та інших симптомів БА: насамперед β2-агоністи короткої дії (сальбутамолу сульфат, фенотеролу гідробромід); додатково холінолітик короткої дії (іпратропію бромід); комбіновані препарати – β2-агоністи короткої дії + холінолітик короткої дії (фенотеролу гідробромід + іпратропію бромід, сальбутамолу сульфат + іпратропію бромід).

    Лікування – симптоматичне, за потреби: інгаляційні β2-агоністи короткої дії у разі необхідності (за наявності симптомів) – перший вибір. Профілактичний прийом перед фізичним навантаженням або перед імовірним впливом алергену. Інші бронхолітики: інгаляційні холінолітики короткої дії, оральні β2-агоністи короткої дії, ксантини короткої дії – мають більш повільний початок дії і/або вищий ризик розвитку небажаних проявів.

    Якщо є потреба в бронхолітиках більше 1 разу на тиждень протягом більше 3 місяців або якщо ФЗД у періоди між загостреннями не повертається до норми, необхідно переглянути ступінь тяжкості (можливо, у пацієнта легка персистуюча БА).

    Лікування – симптоматична терапія плюс один контролюючий засіб: щоденне регулярне лікування протизапальними засобами для досягнення й підтримання контролю БА. Перевагу віддають призначенню інгаляційних ГКС у низьких добових дозах. Добова доза може бути призначена за 1 прийом для деяких із них.

    Альтернативні контролюючі медикаменти – кромони, модифікатори лейкотрієнів – менш ефективні, ніж інгаляційні ГКС; ксантини пролонгованої дії – мають слабку протизапальну дію, їх застосування пов’язано із значними побічними ефектами.

    Лікування – симптоматична терапія плюс один або два контролюючі засоби. Щоденне регулярне лікування протизапальними засобами для досягнення й підтримання контролю БА.

    Рекомендується поєднаний прийом інгаляційних ГКС у низьких дозах та інгаляційних β2-агоністів пролонгованої дії, як в окремих доставних пристроях, так і в фіксованій комбінації. Фіксована комбінація в одній лікарській формі інгаляційного ГКС та інгаляційного β2-агоністу пролонгованої дії покращує комплаєнс (зручний шлях доставки ліків, зазвичай кращі фармакоекономічні показники). Необхідно пам’ятати, що β2-агоністи пролонгованої дії в монотерапії, без інгаляційного ГКС не призначаються.

    Інший вибір – призначення середніх/високих добових доз інгаляційних ГКС.

    Інший вибір – комбінація інгаляційних ГКС у низьких дозах з модифікаторами лейкотрієнів або ксантинами пролонгованої дії (більший ризик розвитку побічних ефектів).

    Лікування – симптоматична терапія плюс два або більше контролюючих засобів. Переваги має поєднаний прийом інгаляційних ГКС у середніх/високих добових дозах у комбінації з інгаляційними β2-агоністами пролонгованої дії, можливо в одній лікарській формі.

    При недостатній ефективності цієї комбінації – додаткове призначення модифікаторів лейкотрієнів і/або ксантинів пролоногованої дії.

    У разі необхідності при тяжкій неконтрольованій БА із щоденним обмеженням активності з частими загостреннями додатково довготривало призначають пероральні ГКС у мінімально можливих для досягнення ефекту дозах. Якщо пацієнтів переводять із прийому оральних ГКС на високі дози інгаляційних ГКС, необхідно ретельно моніторувати ознаки надниркової недостатності.

    Читайте также:  Можно ли принимать синекод при бронхиальной астме

    При тяжкій БА з високим рівнем IgE ефективним є призначення препаратів рекомбінантних людських антитіл до IgE (анти-IgE) (за наявності реєстрації).

    При низькому клініко-функціональному ефекті оральних ГКС, виражених системних побічних ефектах їх застосування, відсутності ефекту від інших препаратів призначають спаринг-терапію із застосуванням імуносупресантів (метотрексат, циклоспорин А, препарати золота). При цьому оцінюється їхня ефективність у пробному курсі. Однак це лікування низькоефективне, а побічні ефекти, що виникають, можуть бути більш тяжкими, ніж при застосуванні стероїдів. Стероїд-спаринг терапія може застосовуватися тільки при чітко доведеній вигоді у лікуванні БА. Про співвідношення ризику й користі від проведення цього виду лікування необхідно інформувати хворого, а лікування проводити в центрах під наглядом фахівців, які мають досвід і засоби контролю для проведення такої терапії, моніторингу загального стану пацієнта.

    Необхідно пам’ятати, що важка для лікування персистуюча БА може бути провісником недіагностованих, небезпечних для життя захворювань (синдром Черджа–Строс, інші форми системних васкулітів), які потребують відповідних схем терапії.

    За наявності протягом 3 місяців контролю за перебігом захворювання від лікування за схемою, яка відповідала визначеному у хворого ступеню контролю БА, можна поступово ослабити підтримуючу терапію, обережно перейти до лікування за схемою більш низького ступеня, що дасть змогу визначити мінімальний необхідний для підтримання контролю обсяг терапії.

    Якщо в пацієнта за призначеного лікування не отримано належного контролю симптомів і функціональних порушень, слід перейти до лікування за схемою більш вищого класифікаційного ступеня, попередньо впевнитись у правильності виконання хворим призначень лікаря. Пацієнта необхідно інформувати про ранні симптоми загострення БА, навчити його контролювати свій стан, проводити пікфлоуметрію, виробити правила поведінки хворого, що може упередити небажані наслідки від їх порушень.

    Критерії ефективності лікування: досягнення контролю захворювання.

    Тривалість лікування: базисна терапія проводиться постійно.

    Загострення БА – епізоди прогресуючого утрудненого із скороченням дихання, кашлю, свистячого дихання, скутості грудної клітки або комбінація цих симптомів, характеризуються зменшенням потоку повітря на видиху (кількісно визначається при вимірюванні ОФВ1 та ПОШвид). Виділяють 4 ступені тяжкості загострення: легкий, середньої тяжкості, тяжкий та загрозу зупинки дихання.

    Легкої та середньої тяжкості захворювання можуть лікуватись амбулаторно. Якщо пацієнт відповідає на збільшення інтенсивності терапії, потреби в лікуванні у відділенні невідкладної допомоги немає, хворий залишається під наглядом дільничого лікаря. Рекомендуються навчання пацієнта, перегляд терапії, що проводиться.

    Тяжкі загострення потенційно загрожують життю хворого, їх лікування потребує ретельного медичного моніторингу. Більшість пацієнтів з тяжким загостренням повинні лікуватися в умовах стаціонару.

    Лікування та відповідь на нього необхідно безпосередньо моніторувати (клінічні симптоми, об’єктивні ознаки), поки функціональні показники (ОФВ1, ПОШвид) не повернуться до найкращих для пацієнта (в ідеалі) або не стабілізуються.

    На амбулаторному етапі початкова терапія: збільшення дози інгаляційних β2-агоністів – 2-4 вдихи кожні 20 хв упродовж першої години. Після 1 години необхідно переглянути дозу залежно від тяжкості загострення. Лікування необхідно коригувати з урахуванням також індивідуальної відповіді пацієнта. Рекомендується застосування дозованих інгаляторів через спейсер або, за можливості, розчинів бронхолітиків через небулайзер. Якщо відповідь пацієнта на бронхолітичну терапію повна (ПОШвид зростає > 80% від належного або кращого для хворого і триває 3-4 год), потреби у введенні інших ліків немає. При неповній відповіді: продовжити прийом інгаляційних β2-агоністів – 6-10 вдихів кожні 1-2 год; додати оральні ГКС (0,5-1 мг/кг преднізолону або еквівалентні дози інших оральних ГКС протягом 24 год, додати інгаляційні холінолітики; можливе застосування комбінованих форм: інгаляційні холінолітики + інгаляційні β2-агоністи; консультація лікаря).

    При низькому ефекті: продовжити прийом інгаляційних β2-агоністів – до 10 вдихів (краще через спейсер) або повну дозу через небулайзер з інтервалами менше години; додати інгаляційні холінолітики; можливе застосування комбінованих форм: інгаляційні холінолітики + інгаляційні β2-агоністи; додати пероральні ГКС; негайно звернутися за невідкладною допомогою, викликати «швидку допомогу».

    Тяжкі загострення загрожують життю хворого і потребують лікування у стаціонарі (відділенні невідкладної допомоги). Початкова терапія: киснетерапія, інгаляційні β2-агоністи швидкої дії постійно протягом 1 год (рекомендується через небулайзер); системні ГКС. Повторна оцінка через 1 год із коригуванням терапії: якщо загострення відповідає середньотяжкому ступеню – киснетерапія; інгаляційні β2-агоністи + холінолітики щогодини; оральні ГКС; продовжувати лікування впродовж 1-3 год до покращання стану.

    источник

    Бронхіальна астма — хронічне алергічнезахворювання, що характеризується нападами задишки або задухи. Недуга зустрічається як у дітей, так і у дорослих. З кожним роком число людей, які страждають від цієї патології, зростає. Багато країн, усвідомивши серйозність проблеми, щорічно виділяють значні суми на лікування і реабілітацію таких пацієнтів. Четвертого травня в усьому світі відзначається день боротьби з бронхіальною астмою.

    Бронхіальна астма у дорослих і у дітей — цеодин із проявів так званої атопії. Це означає, що організм хворого неадекватно реагує на звичні іншим людям подразники. Там, де здорова людина навіть не помітить алерген, астматик задихнеться від раптового нападу. Фахівцям досі не вдалося з’ясувати точну причину розвитку патології. Вважається, що атопические захворювання передаються у спадок (точніше, схильність до того чи іншого виду алергії). Відзначено також негативний вплив шкідливих факторів навколишнього середовища на розвиток бронхіальної астми.

    Залежно від причини, що викликала хворобу,бронхіальна астма розділяється на алергічну і неалергічний. У першому випадку джерелом проблеми може стати пилок рослин, шерсть домашніх тварин, незнайома їжа або прийом деяких лікарських препаратів. Загострення бронхіальної астми в цьому випадку чітко зав’язано на контакті з алергеном, і, як правило, вдається досить точно з’ясувати причину нападу.

    Неалергічна астма зазвичай розвивається на тліінших хронічних бронхолегеневих захворювань. В цьому випадку напади задухи розвиваються під час гострої інфекції, при стресі або будь-яких інших причинах, не пов’язаних з дією алергену. Невідкладна допомога при бронхіальній астмі в обох випадках включає в себе використання препаратів, що знімають спазм бронхів і повертають можливість пацієнту повноцінно дихати.

    Незалежно від причини, що викликала розвитокхвороби, виділяють 4 ступеня тяжкості бронхіальної астми. Знання цієї класифікації дозволяє правильно підібрати лікування і вчасно попередити розвиток нападів.

    1 ступінь — інтермітуюча. На першій стадії напади захворювання розвиваються не частіше 1 разу на тиждень вдень і 2 раз на місяць вночі. Загострення короткі, функції бронхолегеневої системи порушені незначно.

    2 ступінь — легка персистуюча. Напади виникають частіше ніж один раз на тиждень. Загострення захворювання більш тривалі, з порушенням загального стану, фізичної активності та сну.

    3 ступінь — персистуюча середньої тяжкості. Загострення астми трапляються щодня, приводячи доістотного погіршення якості життя. Нічні напади повторюються щотижня. Кожна ситуація вимагає обов’язкового використання препаратів, що розширюють бронхи.

    4 ступінь — важка персистуюча. Часті напади — кілька разів на день, некупируются звичайними негормональними препаратами. Фізична активність істотно знижена, порушений нічний сон.

    При контакті з алергеном або іншим дратівливимфактором насамперед з’являється задишка. Хворому стає важко дихати, неможливо вдихнути потрібну кількість повітря. Приєднується задуха, тяжкість у грудях, викликана бронхоспазмом. Через деякий час з’являються гучні хрипи, чутні на відстані. Виникає кашель, спочатку сухий, потім вологий, з в’язкою мокротою. Приєднання останнього симптому говорить про дозвіл нападу і виході пацієнта з цього стану.

    Сильне занепокоєння, страх і думки про смертьпереслідують хворого. Якщо невідкладна допомога при бронхіальній астмі не буде надана вчасно, розвиваються ускладнення, небезпечні для здоров’я і життя людини. Ось чому кожному хворому так важливо завжди мати при собі препарати, купирующие напад. Своєчасне вплив на бронхи дозволяє уникнути погіршення стану і обійтися без серйозних втручань.

    Цей стан є одним з найбільш частихускладнень бронхіальної астми. Стійкі спазми бронхів, некупируются препаратами, викликають напади задухи. Кашель стає непродуктивним, мокрота не відділяється. Хворий займає вимушене положення — сидячи або стоячи з нахилом тіла вперед. Така поза дозволяє дещо полегшити дихання і дочекатися приїзду бригади швидкої допомоги. При відсутності лікування хворий втрачає свідомість. У важких випадках астматичний статус може закінчитися зупинкою дихання і летальним результатом.

    У тому випадку, коли лікування не було проведено вчасно або ж виявилося неефективним, можливий розвиток таких станів:

    • гостра серцева недостатність;
    • гостра дихальна недостатність;
    • пневмоторакс

    Насамперед потрібно видалити алерген, що викликавнапад. Якщо джерело проблеми невідомий, слід прибрати від хворого все те, що може послужити причиною розвитку нападу. Навколо астматика не повинно бути багато людей. Якщо дозволяє стан, хворого слід перемістити в тихе спокійне приміщення, де він зможе перечекати напад або дочекатися приїзду швидкої допомоги.

    До прибуття спеціалістів слід скористатисяпрепаратами, що викликають розширення бронхів. Як правило, кожен астматик носить з собою інгалятори, що дозволяють швидко і ефективно зняти напад задухи. Якщо під рукою не виявилося потрібних ліків, слід посадити хворого в максимально зручну для нього позу (з ухилом тулуба вперед і з опорою на руки)

    Якщо причиною нападу стала їжа, що міститьалергени, на допомогу прийде активоване вугілля або інші сорбенти. Не завадять антигістамінні, а також різні заспокійливі препарати. Кілька полегшити стан допоможе тепла ванна для ніг.

    Препарати при бронхіальній астмі відрізняютьсявеликою різноманітністю. На етапі надання долікарської допомоги найчастіше використовуються інгалятори на основі сальбутамолу. Цей найпростіший блокатор b-адренових рецепторів допомагає зняти спазм і розширити бронхи, сприяючи виведенню в’язкого мокротиння з організму. Саме цей засіб має бути під рукою у кожного астматика, який знає про можливий розвиток нападу. При перших ознаках задухи робиться 1-2 вдиху. При необхідності через 5 хвилин інгаляцію можна повторити.

    Відмінний ефект дають глюкокортикостероїдніпрепарати. Вони випускаються у вигляді інгаляцій і призначаються пацієнтам, чий напад не купірується b-адреноблокаторами. Препарати при бронхіальній астмі широко представлені на фармакологічному ринку, і кожен астматик може вибрати відповідне для себе засіб після консультації фахівця. Відзначено, що у пацієнтів, які використовують інгаляційні глюкокортикоїди протягом двох років від початку захворювання, до значного покращення якості життя і знижується частота нападів ядухи.

    Невідкладна допомога при бронхіальній астмі такожвключає в себе застосування «Еуфіліну» — препарату, що розширює бронхи. Як правило, він використовується бригадою швидкої допомоги для купірування нападу в тому випадку, коли у пацієнта не виявилося з собою інгаляційних препаратів. «Еуфілін» вводиться внутрішньовенно, зазвичай поєднується з «Преднізолоном» або іншими гормональними засобами. У комплексі ці препарати знімають набряк, звужують бронхи і полегшують вихід мокротиння. У більшості випадків стан пацієнта значно поліпшується після використання «Еуфіліну».

    При появі астматичного статусу дозипрепаратів підвищуються, плюс додаються ін’єкції «Гепарину». У разі розвитку коми лікування проводиться в умовах реанімації. Для профілактики гіпоксії використовується увлаженной кисень через маску у вигляді інгаляцій.

    Ускладнення бронхіальної астми, як правило,вимагають госпіталізації в терапевтичне відділення. При розвитку серцево-легеневої недостатності може знадобитися перенесення пацієнта на ношах з підключенням апарату штучної вентиляції легенів. Госпіталізація також необхідна при розвитку приступу, що не знімається інгаляціями «сальбутамолу» або глюкокортикостероїдів, а також в разі астматичного статусу.

    На жаль, у багатьох випадках захворюванняпрогресує, призводячи до появи різних ускладнень. Хронічна бронхіальна астма — не рідкість серед дорослого населення. Розвиваючись в ранньому дитячому віці, вона супроводжується частими нападами, істотно погіршують якість життя хворого. Згодом утворюється емфізема легенів, що характеризується розширенням дистальних ділянок бронхів. Легенева тканина розтягується, виявляється не здатна забезпечити організм достатньою кількістю кисню. Від гіпоксії страждають всі органи, перш за все серце і головний мозок. Прогресуюча дихальна недостатність вимагає застосування все більш серйозних груп препаратів.

    На жаль, навіть при дотриманні всіх заходівпрофілактики неможливо гарантувати повну відсутність нападів. Хворим, які страждають на бронхіальну астму, слід завжди тримати при собі препарати сальбутамолу. Своєчасне надання допомоги допоможе не тільки позбутися від неприємних симптомів, але і запобігти розвитку різних ускладнень.

    источник

  • Добавить комментарий

    Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *