- Протокол діагностики та лікування бронхіальної астми у дітей
- Додаток до наказу МОЗ №767 від 27-12-2005
- Тема, опис документа: Протокол діагностики та лікування
- Вид допомоги: амбулаторний, стаціонарний, цільова група: діти
- Напрямок медицини: Дитяча алергологія
- Клінічний стан, патології: Бронхіальна астма
этол форт
ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ
J45.0 Астма з перевагою алергічного компонента.
Бронхіальна астма – хронічне запалення дихальних шляхів з поширеною, але варіабельною, зворотньою обструкцією і зростаючою гіперреактивністю до різних стимулів, зумовлене специфічними імунними (сенсибілізацією та алергією) або неспецифічними механізмами, головними клінічними ознаками якого є повторні епізоди свистячих хрипів, ядухи, відчуття стиснення в грудях і кашлю, особливо в нічний і вранішній час за рахунок бронхоспазму, гіперсекреції слизу і набряку слизової оболонки бронхів.
— атопічна (екзогенна, J45.0), яка виникає під впливом неінфекційних інгаляційних алергенів (алергенів тваринного і рослинного походження, а також деяких простих хімічних сполук) у дітей з атопічною конституцією;
— інфекційно-алергійна (ендогенна, J45.1), при якій тригером початку і наступних загострень хвороби виступають антигени збудників гострих, рецидивних і хронічних інфекцій респіраторного тракту;
— змішана (J45.8), при якій розвиток і подальший перебіг захворювання відбувається як під дією інфекційних, так і неінфекційних факторів.
2.2. За перебігом захворювання:
— інтермітуючий (епізодичний) перебіг;
— персистуючий (постійний) перебіг.
2.3. За ступенем важкості перебігу захворювання (оцінюється перед початком лікування):
Ступінь 1 — інтермітуюча бронхіальна астма:
короткотривалі симптоми виникають рідше 1 разу на тиждень,
короткотривалі загострення (від декількох годин до декількох днів),
нічні симптоми виникають не частіше 2 разів на місяць,
нормальні значення показників функції зовнішнього дихання (ФЗД) між загостреннями,
об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) або пікова об’ємна швидкість видиху (ПОШВ) ? 80 % від належної величини,
добові коливання ПОШВ або ОФВ1 30 %.
Ступінь 4 — важка персистуюча бронхіальна астма:
постійна наявність денних симптомів,
обмеження фізичної активності, зумовлене астмою,
2.4. За періодом захворювання:
2.5. За ускладненнями захворювання:
— легеневе серце (гостре, підгостре, хронічне);
— сегментарний або полісегментарний ателектаз легень;
— інтерстиціальна, медіастинальна або підшкірна емфізема;
— астматичний стан (J46) та асфіксичний синдром;
— неврологічні ускладнення (беталепсія – епізоди короткочасної втрати свідомості на висоті кашлю або приступу при важкій астмі; судомний синдром, гіпоксична кома);
— ендокринні розлади (затримка і відставання фізичного і статевого розвитку; при гормонозалежній астмі при тривалій системній терапії ГКС – синдром Іценка-Кушинга, трофічні порушення, міопатичний синдром, остеопороз, осалгії, стероїдний діабет тощо).
3.1. Основні діагностичні критерії:
типові повторні напади ядухи, переважно у нічний та вранішній час — утруднений видих і сухі свистячі хрипи над усією поверхнею грудної клітки, частіше дистанційні, які чути на відстані;
клінічні еквіваленти типового приступу ядухи — епізоди утрудненого свистячого дихання з подовженим видихом (wheezing) i напади спазматичного cухого кашлю, які призводять до гострого здуття легень і утруднення видиху; у дітей раннього віку – 3 і більше на рік рецидивів бронхообструктивного синдрому, або синдрому псевдокрупу, чи wheezing, або немотивованого нападоподібного кашлю;
експіраторна задишка, у дітей раннього віку – змішана з переважанням експіраторного компоненту;
симетричне здуття грудної клітки, особливо у верхніх відділах, втяжіння міжреберних проміжків, у тяжких випадках – трахео-стернальна ретракція;
коробковий відтінок перкуторного тону, або коробковий тон;
дифузні сухі свистячі хрипи на тлі жорсткого або послабленого дихання, у дітей раннього віку – поєднання дифузних сухих свистячих і різнокаліберних вологих малозвучних хрипів;
висока ефективність пробної бронхолітичної і протиастматичної протизапальної терапії;
періодичність виникнення астматичних симптомів, часто сезонний характер загострень астми;
розвиток проявів астми переважно у нічний і вранішній час, у дітей раннього віку зв’язок виникнення ознак астми з часом доби часто відсутній;
почуття стиснення у грудній клітці;
поява вище зазначених ознак під час перебування в атмосфері аероалергенів, полютантів, на тлі респіраторних інфекцій, після фізичного або психо-емоційного навантаження, а також дії інших чинників, зникнення симптомів астми після припинення контакту з причинно-значущим алергеном;
супутні прояви атопії (алергійна риніт, атопічний дерматит, дермореспіраторний синдром, харчова алергія), які задовго передують початковим ознакам астми;
обтяжений по атопії сімейний анамнез.
1) рентгенологічні критерії:
під час приступу — ознаки гострої емфіземи: підвищена прозорість обох легень, фіксація грудної клітки в інспіраторній позиції, горизонтальне розташування ребер, розширення міжреберних проміжків, низьке стояння, сплощення і мала рухомість діафрагми;
в період ремісії — ознаки хронічного бронхіту: дифузне посилення легеневого малюнка, збільшення, посилення і неструктурованість коренів легень; при прогресуванні процесу — прояви хронічної емфіземи: грудна клітка бочкоподібної форми з розширенням переднього середостіння і зменшенням серцевої тіні; при легкому перебігу будь-які рентгенологічні зміни часто відсутні;
2) функціональні критерії (враховуються у дітей, частіше понад 5 років, що спроможні правильно виконати стандартні інструкції дослідника):
обструктивний тип вентиляційних порушень за показниками ФЗД (спірометрії – форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) і ОФВ1 більше 80%, ОФВ1/ФЖЄЛ (індекс Тиффно) більше 80%, ПОШВ більше 80%; пікфлоуметрії – ПОШВ більше 80% від належних величин);
зворотність порушень бронхіальної прохідності (ОФВ1) у бронхомоторному тесті — не менше ніж 12-15% після однієї інгаляції b2-агоніста або після 3-тижневого курсу пробної терапії ІГКС;
добові коливання (денний розкид) величин ПОШВ більше 20%;
наявність гіперреактивності бронхів за даними спірометрії, пневмотахометрії, пікфлоуметрії, велоергометрії з використанням провокаційних проб з бронхоконстрикторами (гістамін, метахолін, ацетилхолін, гіпертонічний розчин натрія хлориду) або з фізичним навантаженням (тільки за умов стаціонару у дітей з нормальною функцією легень);
підвищений рівень еозинофілії крові;
підвищений рівень еозинофілів у мокротинні та носовому слизу;
підвищений рівень загального імуноглобуліну Е (IgE) у сироватці крові (лише деякою мірою посередньо вказує на наявність атопічного статусу);
позитивні результати скарифікаційних шкірних проб (прик-тестів) у дітей віком старше 5 років (свідчать про атопічний статус, для діагностики бронхіальної астми малоінформативні, але допомагають визначити фактори ризику і тригери, що використовують для рекомендацій по контролю за факторами оточуючого середовища; можливі хибні позитивні і негативні результати);
підвищені рівні алергенспецифічних IgE у сироватці крові (проводиться у дітей будь-якого віку, за інформативністю не перевищують шкірні тести).
3.3. Критерії важкості нападу бронхіальної астми у дітей
Сидить, нахилившись уперед
Не змінена, або дещо збуджена, апетит збережений
Частіше збуджена, труднощі при годуванні
Дитина схвильована, злякана, збуджена, відмовляється їсти
Звичайна, розмовляє реченнями
Розмовляє окремими фразами
Мовчить, або вимовляє окремі слова
Немає у спокої, або незначна при ходьбі
Немає у спокої, або незначна при ходьбі
Є у спокої, при розмові експіраторна задишка
Різка експіраторна задишка у спокої, дихальна “паніка”
Участь в акті дихання допоміжної мускулатури
слабке втяжіння міжреберних проміжків
Немає, або слабке втяжіння міжреберних проміжків
Втяжіння міжреберних проміжків, яремної ямки та грудини
Важка міжреберна і трахеостернальна ретракція, напружен-ня крил носу.
Збільшена у межах до 30% від належних вікових величин
Збільшена у межах до 30% від належних вікових величин
Збільшена у межах 20-30% від належних вікових величин
Збільшена в межах більше 30% від належних вікових величин
Частота серцевих скорочень**
Нормальна або збільшена на 20% від належних вікових величин
Збільшена в межах 20-30% від належних вікових величин
Збільшена в межах більше 30% від належних вікових величин
Wheezing у кінці видиху, свистячі хрипи на фоні жорсткого дихання
Wheezing на вдиху і види-ху, гучні свистячі хрипи на фоні жорсткого дихан-ня з послабленням його у нижніх відділах легень
Можливе щезнення дихальних звуків
Немає або менше 10 мм рт. ст. від належних величин
Може бути 10 – 25 мм рт. ст.
Частіше є, в межах 20-40 мм рт. ст.
ПОШВ після першого вве-дення бронхолітика у % від належної або кращого у хворого індивідуального значення
РаО 2 (при диханні повітрям)
Нормальний рівень, аналіз не потрібний
Менше 60 мм рт. ст., можливий ціаноз
РаСО 2 (при диханні повітрям): гіперкапнія частіше розвивається у маленьких дітей, ніж у підлітків і дорослих
Більше 45 мм рт. ст., можлива дихальна недостатність
SatO 2 (при диханні повітрям) ****
Примітка: Важкість приступів характеризується наявністю декількох параметрів, але не обов’язково усіх.
* Нормальна частота дихання у дітей у стані неспання:
2 (Сатурація О 2 ) – насичення крові киснем.
Терапія бронхіальної астми складається з лікування загострення і заходів в період ремісії.
Лікування загострення проводиться залежно від його важкості, під контролем показників важкості стану, моніторингу ПОШВ (у дітей старше 5 років), частоти дихання і серцевих скорочень. Терапія гострого періоду незалежно від ступеню важкості починається з повторних інгаляцій b 2 -агоністів швидкої дії за допомогою дозованого аерозольного інгалятора (бажано через спейсер).
4.1. Ведення хворих дітей із загостренням бронхіальної астми.
Пацієнти з високим ризиком смерті від бронхіальної астми обов?язково повинні бути оглянуті лікарем після первинного лікування. Може знадобитися додаткова терапія.
Початкова оцінка: ПОШВ 70%, якщо немає відповіді на введення брохолітика.
Клінічні ознаки: кашель, задишка, свистячі хрипи, почуття стиснення у грудях, участь допоміжної мускулатури в акті дихання, западіння надключичних ямок
Початкова терапія:iІнгаляційний b 2 -агоніст швидкої дії до 3 разів за 1 год
Якщо ПОШВ перевищує 80% від
Відповідь на b2-агоніст зберігається протягом 4 год:
· можна продовжувати викорис-
тання b2-агоніста кожні 3-4 год
Загострення середньої важкості
Якщо ПОШВ складає 60-80% від належного або найкращого індивідуального значення:
· додати пероральний кортикостероїд;
· додати інгаляційний холінолітик;
· продовжувати використання b2-агоніста;
· проконсультуватися у лікаря.
Режим і дозування інгаляційних глюкокортикостероїдів у дітей залежно від віку і важкості перебігу бронхіальної астми
Перебіг персистуючої астми
150 мкг х 4 рази і більше
200 мкг х 4 рази і більше
Вибір доставкового пристрою для інгаляцій у дітей. Заснований на ефективності доставки ліків, економічній ефективності та зручності використання. Стаціонарне лікування показане у випадках, якщо:
— дитина з групи високого ризику летального кінця від бронхіальної астми,
— загострення є важким (якщо після використання інгаляційних b2-агоністів швидкої дії ПОШВ залишається менше 60% від належного або найкращого індивідуального значення),
— немає швидкої і стабільної протягом не менше 3 годин реакції на бронхолітик,
— немає поліпшення в межах 2-6 годин після початку лікування глюкокортикостероїдами,
— спостерігається подальше погіршення стану хворої дитини.
Пристрій, якому надається перевага
Дозований аерозольний інгалятор і відповідний спейсер з маскою на обличчя
Небулайзер з маскою на обличчя
Дозований аерозольний інгалятор і відповідний спейсер з мундштуком
Небулайзер з маскою на обличчя
Дозований сухопорошковий інгалятор або дозований аерозольний інгалятор, які активуються диханням, або дозований аерозольний інгалятор зі спейсером
4.2. Лікування загострення бронхіальної астми у стаціонарі.
Перевага надається лікуванню інгаляційними b 2 -агоністами у високих дозах і системними глюкокортикостероїдами. Якщо інгаляційних b 2 -агоністів немає, слід вводити внутрішньовенно теофілін.
Початкова оцінка (див. критерії важкості нападу бронхіальної астми)
Анамнез, фізикальне обстежння (аускультація, участь допоміжних м?язів у диханні, частота серцевих скорочень, частота дихання, ПОШВ або ОФВ 1 , SatO 2 , у вкрай важких хворих — гази артеріальної крові, за показанням — інші аналізи).
iІнгаляційний b 2 -агоніст швидкої дії, бажано через небулайзер, одна доза кожні 20 хвилин протягом 1 год.
iІнгаляція кисню до досягнення SatO 2 > 90%
iПри відсутності негайної відповіді, або якщо пацієнт нещодавно приймав пероральні глюкокортикостероїди, або якщо є важкий приступ – системні глюкокортикостероїди.
iПри загостренні седативна терапія протипоказана.
Повторити оцінку важкості: ПОШВ, SatO 2 , за необхідності інші аналізи
Приступ середньої важкості
iПОШВ 60-80% ві належного або найкращого індивідуального значення.
iФізикальне обстеження: симптоми помірно виражені, в диханні приймають участь допоміжні м?язи.
i Інгаляційний b2-агоніст і інгаляційний холінолітик кожні 60 хвилин.
i Обговорити питання про призначення глюкокортикостероїди.
i При наявності поліпшення продовжувати лікування протягом 1-3 год
iПоліпшення зберігається протягом 60 хвилин після останнього введення препаратів.
iФізикальне обстеження: норма.
Неповна відповідь в межах 1-2 год
iОцінка анамнеза: пацієнт з групи високого ризику.
iФізикальне обстеження: симптоми від слабко виражених до помірних. i ПОШВ 2 не поліпшується.
Незадовільна відповідь в межах 1 год.
i Оцінка анамнеза: пацієнт з групи високого ризику. i Фізикальне обстеження: симптоми різко виражені, сонливість, сплутана свідомість. i ПОШВ 2 >45 мм рт.ст.
· Продовження лікування інгаляційним b 2 -агоністом.
· У більшості випадків – обговорити питання про призначення пероральних глюкокортикостероїдів.
· Освіта хворого: правильний прийом препаратів, перегляд плана лікування, ретельний нагляд лікаря.
Продовження лікування в стаціонарі
· Інгаляційний b 2 -агоніст± інгаляційний холінолітик.
· Можливе внутрішньовенне введення метилксантинів.
· Моніторинг ПОШВ, SatО 2 , пульса.
Перевід у відділення реанімації / інтенсивної терапії
· Інгаляційний b 2 -агоніст + інгаляційний холінолітик.
· Можливе підшкірне, внутрішньом’язовв або внутрішньовенне введення b 2 -агоніста.
· Можливе внутрішньовенне введення метилксантинів.
· Можлива інтубація і штучна вентиляція легень.
· Якщо ПОШВ > 60% від належних або найкращих індивідуальних значень і зберігається при проведенні пероральної і інгаляційної терапії.
Переведення до відділення реанімації/інтенсивної терапії
· Якщо через 6-12 год. поліпшення немає.
препарати магнезії (магнія сульфат внутрішньовенно крапельно одноразово) при загостренні астми можуть вводитися додатково, якщо попередня терапія неефективна за клінічними даними і ПОШВ не підвищується більше 60% від належного значення після першої години лікування;
при загостренні астми заборонено застосування седативної терапії у зв’язку з пригніченням функції дихального центру;
муколітики при важких загостреннях краще вводити дрібними порціями внутрішньовенно, якщо у дитини багато мокротиння (особливо у дітей раннього віку);
антибіотики (у випадках пневмонії, гнійного синуситу або лихоманки з гнійним мокротинням);
інфузійна терапія проводиться для підтримки балансу рідини в організмі, при ознаках ексикозу у зв’язку з розвитком значного зневоднення, а також для швидкого потраплення медикаментів до мікроциркуляторного русла.
4.4. Задовільний (прийнятний) контроль за перебігом бронхіальної астми у дітей визначають за такими критеріями:
· мінімальна виразність або відсутність хронічних симптомів захворювання, включаючи нічні,
· мінімальні (не часті) загострення,
· мінімальне застосування b 2 -агоністів швидкої дії “за потреби” або відсутність потреби у засобах невідкладної допомоги,
· нормальні або близькі до них показники ПОШВ,
· добові коливання ПОШВ менше 20%,
· мінімальні прояви або відсутність небажаних ефектів медикаментозної терапії.
Але головною метою базисної терапії є досягнення повного контролю за перебігом астми. Критерії повного контролю:
• повна відсутність денних і нічних симпомів та загострень хвороби,
• ПОШВ > 80% від належної величини щодня,
• відсутність невідкладних станів та звернень по швидку допомогу впродовж щонайменше 7 із 8 послідовних тижнів,
• відсутність побічних ефектів лікування та зумовленої ними зміни терапії.
Контроль за перебігом астми і покращанням якості життя дитини досягається за рахунок:
— елімінації тригерних факторів з оточуючого дитину середовища,
— оптимальної фармакотерапії загострень і періоду ремісії (базисна терапія),
— проведення специфічної алерговакцинації (САВ, специфічної імунотерапії — СІТ).
При лікуванні кожного хворого терапія повинна бути спрямована на досягнення повного контролю за перебігом астми.
4.5. Засоби, які забезпечують контроль за перебігом бронхіальної астми ( базисна терапія)
Препарати, які контролюють перебіг бронхіальної астми (синоніми — профілактичні, превентивні, підтримуючі) включають протизапальні засоби і бронхолітики тривалої дії.
Інгаляційні глюкокортикостероїди (ІГКС) є препаратами вибору в терапії дітей з персистуючою астмою будь-якого ступеню важкості.
Системні глюкокортикостероїди – СГКС (препарати вибору – преднізолон, метилпреднізолон) використовуються для купування середньоважких і важких приступів астми та для контроля найбільш важкої астми (ІV ступінь) подовженими курсами (один раз на добу щоденно або через день). В останньому випадку якомога раніше здійснюється відміна СГКС і перехід на ІГКС.
Інгаляційні b 2 -агоністи тривалої дії (салметерол) використовуються в терапії середньоважкої (ІІІ) персистуючої астми і для профілактики бронхоспазму, спричиненого фізичним навантаженням.
Комбіновані інгаляційні препарати b 2 -агоністів тривалої дії (салметерол) і ГКС (флютиказона пропіонат) — препарат Серетид. Терапія фіксованою комбінацією є найбільш ефективною у досягненні повного контролю за перебігом астми незалежно від важкості перебігу.
Метилксантини (теофілін, амінофілін, еуфілін) — для контроля за астмою (особливо нічних симптомів), застосовують перорально теофілін сповільненого вивільнення (тривалої дії). Його використовують також як додатковий бронхолітик у хворих на важку астму. Малі дози теофіліну можна призначати пацієнтам з легко астмою і в якості додаткової терапії до низьких і середніх доз ІГКС. У зв’язку з ризиком побічних дій теофілін вважається препаратом резерву для випадків недостатньої ефективності ІГКС та інгаляційних b 2 -агоністів тривалої дії.
Пероральні b 2 -агоністи тривалої дії (салметерол, тербуталін тривалої дії, бамбутерол) корисні для контроля нічних симптомів астми та як додаток до ІГКС при недостатній ефективності останніх.
Антилейкотриєнові пероральні препарати (антагоністи рецепторів до цистеїніл-лейкотриєну – монтелукаст, пранлукаст, зафірлукаст) менш ефективні, ніж ІГКС та інгаляційні b 2 -агоністи тривалої дії; можуть бути додатком до базисної терапії ІГКС у хворих на середню і важку астму.
Базисна терапія проводиться щоденно, тривалим курсом, етапно, залежно від ступеню важкості астми, індивідуальних особливостей дитини, ефективності і переносимості медикаментів, а також із застосуванням ступеневого підходу – “сходинка вверх” і “сходинка вниз”. “Сходинка вверх” — такий варіант базисної терапії, який відповідає ступеню важкості на початку лікування . В разі її неефективності протягом 2-3 тижнів збільшують добову дозу препарату або замінюють його на більш міцний. “Сходинка вниз” передбачає відразу призначення медикаментів більш інтенсивної дії для досягнення швидкого ефекту з поступовим зниженням дози і в період стійкої ремісії заміною препарату на більш заощадливий. Перехід на наступний ступінь показаний, якщо контроль за перебігом астми не досягається і є впевненість щодо правильного використання препарату.
Метою ступеневого підходу є досягнення повного контролю від застосування найменшої кількості медикаментів. В цьому плані комбіновані препарати ІГКС з інгаляційними b 2 -агоністами тривалої дії (Серетид) у дітей з середньоважкою і важкою астмою (III і IV ступеню) є препаратами вибору для досягнення повного контролю за астмою . При легкій персистуючій астмі (ІІ ступеню) їх використання є альтернативою подвоєння дози ІГКС.
Ступеневий підхід до тривалого (базисного) лікування бронхіальної астми у дітей
источник
Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування, проф ілактика.
2. Етіопатогенез захворювання
6. Принципи контролю над захворюванням
Актуальн i сть проблеми бронх i альної астми для пед i атричної практики визначається поширен i стю, значною часткою i нвал i дизац i ї, певним р i внем смертност i д i тей з ц i єю патолог i єю. Сл i д в i дм i тити, що за останн i 20-25 рок i в нам i тився неухильний р i ст бронх i альної астми серед жител i в Земної кул i , в т.ч. серед дитячого населення. В той же час, м i жнародний Консенсус з питань бронхiальної астми (1992) визначив єдинi пiдходи до дiагностики та запропонував ступiнчасту терапiю хвороби. А тому, в сучасних умовах бронх i альну астму необхiдно розглядати, як керовану патологiю.
Бронх i альна астма — хрон i чне запальне захворювання дихальних шлях i в, яке характеризується вар i абельною зворотньою бронхообструкц i єю та г i перреактивн i стю бронх i в.
Поширенiсть бронхiальної астми серед дiтей в середньому 5-22%; серед жителiв України близьк 2 ,5 мiльйони хворих астмою.
Ет i опатогенез бронхiальної астми (БА) розглядають iз позицiй трьох основних компонентiв: хронiчне алергiчне запалення, бронхообструкцiя, гiперреактивнiсть бронхiв. Вище згадан i складовi астми в значної кiлькостi хворих є спадково обумовлена. БА є добрим прикладом атопiчного захворювання, доказом чого було вiдкриття близько 20 генiв, що вiдповiдають за реалiзацiю алергiї. Успадкування БА пов’язують iз 5,6,11,14 парами хромосом, однак хвороба є генетично гетерогенною . З позицiй механiзмiв контролюючих формування хвороби за участю iмунної системи, то серед них переважають Ig Е- залежнi реакцiї (76,0 % випадкiв).
Етіологія і патогенез бронхіальної астми
І. Генетична схильність – спадковий імунодефіцит: дефект b -адренергічних рецепторів ® підвищена чутливість слизової бронхів до БАР ® до бронхіальної гіперреактивності;
ІІ. Сенсибілізація організму екзогенними (неінфекційні – інфекційні) і ендогенними алергенами;
ІІІ. Алергічні реакції – три послідовні фази: імунологічна, патохімічна, патофізіологічна;
Бронх i альна г i перреактивн i сть (БГ) — п i двищена чутлив i сть бронх i ального дерева до специф i чних та неспециф i чних стимул i в, що проявляється бронхоспазмом, кашлем або утрудненим «свистячим» диханням. БГ в сучасному баченн i розглядають як об’єктивну та суб’єктивну характеристику БА. Однак, БГ не є обов’язковою при БА, частiше вона притаманна дiтям раннього вiку.
У патогенез i БА вiдiграють центральну роль алергени, що iнгаляцiйним шляхом потрапляють до органiзму дитини. Розр i зняють: тваринного (домашня пилюка, клiщi, волосся та лупа людини, шерсть та лупа тварин, пiр’я птицi, комахи) та рослинного (пилок, спори грибiв, мука) походження. Насл i дком їх взаємодiї iз змiненою iмунологiчною рiвновагою органiзму є формування алергiчного запалення.
І. Клініко-патогенетичні варіанти: атопічна форма –
дошкільний, молодший шкільний вік; атопічний діатез (в анамнезі);
(-) фізичних та функціон. змін в ремісії; високий р івень Ig E ; висока ефективність бронхоспазмолітиків;
— інфекційно-залежна форма – зв ’ язок з інфекційними захворюваннями;
ІІ. Тяжкість перебігу: інтермітуючий (епізодичний) — (І ступінь), персистуючий (постійний):
— легкий перебіг (ІІ ступінь)
— середній перебіг (ІІІ ступінь)
— тяжкий перебіг (І V ступінь)
ІІІ. Період захворювання: загострення ; ремісія;
Кл i нiка БА залежить вiд вiку дитини. Зокрема, у д i тей раннього вiку приступ обумовлений в бiльшiй мiрi набряком слизової та гiперсекрецiєю слизу слизовою бронхiв, а нiж спазмом гладкої мускулатури. А тому у цiєї категорiї пацiєнтiв задишка може мати змiшаний характер, при аускультацiї — велика кiлькiсть вологих хрипiв. Тяжк i сть стану в значнiй мiрi обумовлена вiрусною iнфекцiєю (близько 3/4 хворих), а тому i супроводжується пiдвищеною температурою тiла. Для дiтей д о- та шкiльного вiку характерна провiдна роль спазму гладкої мускулатури при приступi БА. При цьому картина приступу бiльш типова i проявляється повторними пароксизмами утрудненого дихання. Часто розвитку приступу передують симптоми, як i в кожної дитини можуть бути в рiзних комбiнацiях. А саме, порушується повед i нка (дратливiсть, нервознiсть), знижується апетит, тривожний сон, iнколи головнi болi. У дiтей молодшого вiку iз-за наявних анатомо-фiзiологiчних особливостей передвiсники обумовленi вираженими набряком i гiперсекрецiєю слизової оболонки: чхання, свербiння кiнчика носа, водянистi видiлення з носа, iнколи свербiж очей та сльозотеча; а далi покашлювання, сухий нав’язливий кашель, що переходить у приступ. Приступ ядухи проявляється наступним: виникає здебiльшого вночi, задишка експiраторного характеру з участю допомiжної мускулатури. Дитина здебiльшого займає вимушене положення (сидить на лiжку, фiксуючи грудну клiтку руками, що впираються) грудна клiтка вздута , наявний перiоральний цiаноз, шумне свистяче дихання (wheezing), що доноситься на вiдстанi, сухий кашель. Перкуторно визначається коробковий звук на всьому протязi, при аускультацiї — з обох сторiн велика кiлькiсть сухих свистячих хрипiв. В мiру згасання приступу кашель зволожується, харкотиння в’язкого характеру видiляється в невеликiй кiлькостi, при аускультацiї вислуховуються рiзнокалiбернi вологi хрипи.
Дiагностика БА грунтується на детально зiбраних скаргах (нiчнi приступи сухого кашлю або експiраторної задишки), особливостях анамнезу життя: обтяжений алергологiчний i (чи) спадковий анамнези; зв’язок появи бронхообструкцiї iз перенесеною гострою респiраторною вiрусною iнфекцiєю, або контактом iз ймовiрним алергеном; типовiй клiнiчнiй картинi ядухи та методах параклiнiчних методiв дослiдження. Останнi передбачають перед усiм алергодiагностику: шкiрнi (скарифiкацiйнi, прик-тести, внутрiшньошкiрнi, аплiкацiйнi), iнгаляцiйнi тести; визначення вмiсту загального та алергенспецифiчного Ig E; дослiдження харкотиння (характерними є: спiралi Куршмана, кристали Шарко-Лейдена, еозинофiли, тiльця Креола) та методи дослiдження функцiї зовнiшнього дихання. Слiд наголосити, що проведення шкiрних алергопроб є особливо цiнним на першому роцi хвороби коли ймовiрнiсть виявити причин о- значимий алерген найвища. Алергод i агностику проводить лiкар-алерголог, однак сiмейний лiкар зобов’язаний грамотно проводити пiдбiр пацiєнтiв.
Вона дає можлив i сть визначати пiкову об’ємну швидкiсть видиху (ПОШв), яка характерна саме для експiраторної недостатностi. Монiторинг пiкфлоуметрiї у дитини дозволя є : уточнити дiагноз, пiдiбрати адекватне лiкування, тактику ведення хворого, проводити контроль над астмою, виявити ймовiрнi пусковi механiзми ядухи, а також об’єктивно оцiнити тяжкiсть перебiгу ядухи. Окр i м того, проводиться проба на зворотнiсть бронхообструкцiї iз використанням β2 — агонiстiв (сальбутамол, вентолiн) короткої дiї .
Дiагностичнi клiнiчнi критерiї: епiзоди свистячого дихання з утрудненим видихом; нiчний сухий кашель; сухий кашель, що виникає пiсля фiзичного навантаження; повторна скутнiсть грудної клiтки; коробковий вiдтiнок перкуторного звуку; повторнi епiзоди сухих свистячих хрипiв в легенях при аускультацiї; у дiтей раннього вiку — поєднання дифузних сухих свистячих i рiзнокалiберних вологих хрипiв; поява вище згаданих симптомiв бiльш вночi та пробудження хворого зi сну; залежнiсть згаданих симптомiв вiд фiзичного навантаження, перенесених гострих респiраторно вiрусних iнфекцiй, палiння, сильних емоцiй, змiни метеоситуацiї; висока ефективнiсть бронхолiтичної протизапальної терапiї.
Класиф i кацiя БА була переглянута в 1992 роцi групою мiжнародних експертiв, а в 1995 роцi — створений мiжнародний консенсус з дiагностики та лiкування астми (GINA). Прийнят i рекомендацiї щодо дiагностики та лiкування в переважнiй бiльшостi об’єднали зусилля алергологiв, якi грунтуються на загально визнаних позицiях розумiння причини та механiзмiв БА. Вiтчизняний консенсус з питань БА узгоджений iз мiжнародним, прийнятий у 1998 роцi; а наприкiнцi 1999 року вийшов вiдповiдний наказ МОЗ України (наказ № 311 вiд 30.12.1999 р.), у 2003 р. наказ МОЗ України № 499 , що визначають провiднi робочi моменти у веденнi хворого iз БА. Протокол д i агностики i лiкування бронхiальної астми у дiтей був затверджений 27.12.2005 р. (наказ МОЗ України № 767), що i визначає робочу класифiкацiю.
Прийнята класифiкацiя визначається ступiнчастим пiдходом до тяжкостi перебiгу БА та адекватної терапiї.
Розрiзняють: iнтермiтуючу та персистуючу астму; персистуюча має легкий, середньо-тяжкий, тяжкий перебiг, перiоди хвороби : ремiсiя, загострення.
Форми: атоп i чну, iнфекцiйно-алергiчну, змiшану . Тяжк i сть загострення може бути рiзною: легкою, середньої тяжкостi, тяжка, загроза зупинки дихання.
В основу класиф i кац i ї покладен i : тяжк i сть та частота денних/н i чних приступ i в, ф i зична активн i сть, показники функц i ї зовн i шнього дихання, склад та дозування бронхол i тик i в
Окр i м того розр i зняють наступн i ускладнення:
— легеневе серце;
— хрон i чна емф i зема легень;
— пневмосклероз;
— сегментарний або пол i сегментарний ателектаз легень;
— спонтанний пневмоторакс;
— астматичний стан та асф i ксичний синдром;
— невролог i чн i ускладнення;
— ендокринн i розлади (затримка i в i дставання ф i зичного i статевого розвитку, синдром Іценко-Кушинга, троф i чн i порушення, м i опатичний синдром, остеопороз, осалг i я, стероїдний д i абет тощо).
Вар i абельн i сть бронхообструкц i ї при БА потребує оц i нки тяжкост i загострення що грунтується на сукупност i кл i н i чних та паракл i н i чних критер i їв.
Л i кування БА у д i тей передбачає п i дб i р i ндив i дуального комплексу, що узгоджується i з тяжк i стю переб i гу хвороби, тобто д i є ступ i нчастий п i дх i д в i д дозованого використання i нгаляц i йних бронхол i тик i в короткої д i ї до представницької та агресивної (в т.ч. глюкокортикоїдної) терап i ї. Сучасна терап i я представлена базисною (протизапальною), бронходилятацiйною та невiдкладною (перiод загострення). Суттєвим є акцент на використанн i iнгаляцiйних форм медикаментiв, що запобiгає виникненню системних ускладнень.
Базисна терап i я нацiлена на хронiчне алергiчне запалення дихальних шляхiв при БА. Базисна терап i я призначається в залежностi вiд тяжкостi захворювання, до досягнення стiйкої клiнiчної ремiсiї, не менш нiж 6 мiсяцiв (необхiдних для регресу морфологiчних змiн), перевага надається iнгаляцiйнiй терапiї, необхiдний монiторинг лiкування за допомогою пiкфлоуметра (починаючи з 4-5 рiчного вiку). Протизапальна терап i я в залежностi вiд тяжкостi БА проводиться кромонами (I ступiнь) або iнгаляцiйними кортикостероїдами (II-IV ступiнь).
Нестероїднi протизапальнi препарати представленi кромонами, а саме: натрiю кромоглiкат (iнтал, кромоген) та недокромiл натрiю (тайлед, тайлед мiнт ) . Дiя натрiю кромоглiкату полягає у впливi на проникнiсть iонiв С a ++ через слизову оболонку бронхiв, пригнiчує синтез бiологiчно активних речовин iз опасистих клiтин, базофiлiв, макрофагiв, еозинофiлiв, володiє антагонiстичними властивостями до бронхоконстрикцiї, бронхiальної гiперреактивностi, запалення; пригнiчує неiмунологiчнi механiзми нейрофiзiологiчного походження.
Недокром i л натрiя (тайлед) — препарат протизапальна, протиалергiчна дiя якого вища, а нiж у iнталу. Пров i дним механiзмом дiї тайледу є блокада хлорiонних каналiв мембран клiтин та пригнiчення активностi та вивiльнення медiаторiв iз великої кiлькостi клiтин запалення. Дозування кромонiв залежить вiд вiку дитини та форми випуску
Б i льш потужною протизапальною д i єю волод i ють глюкокортикоїди (ГКС), як i давно використовуються в л i куванн i БА. Сучасне бачення про доц i льн i сть використання глюкокортикоїдної протизапальної терап i ї в пед i атр i ї в i дм i нне в i д такого у патолог i ї дорослих. Перед ус i м, призначення ГКС визначається виважен i стю, стриман i стю, безпечн i стю, а також л i кар повинен керуватися тяжк i стю переб i гу БА i пам’ятати про згубн i сть поб i чних прояв i в на орган i зм дитини, що продовжує рости. Зважаючи на це, потреба у протизапальн i й терапiї ГКС iснує при тяжкiй персистуючiй БА. Не вдаючись до деталей фармакологiчної дiї ГКС, слiд вiдмiтити, що вони володiють потужною протизапальною дiєю, оскiльки блокують усi молекулярнi механiзми запалення на основi регуляцiї роботи геному клiтини, посиленням транскрипцiї протизапальних генiв.
З метою запобiгання побiчної дiї системних ГКС на органiзм, перевага надається iнгаляцiйним формам iз використанням спецiальних камер (небулайзери, бебiхалери, спейсери (рис.4,5,6). Б i одоступнiсть iнгаляцiйних ГКС складає 1-20 %, а системних — 70 -80 %. Вибiр доставкового пристрою для iнгаляцiй у дiтей, заснований на ефективностi доставки лiкiв, економiчнiй ефективностi та зручностi використання
Терапiя загострення у сучасному баченнi проблеми БА потребує використання препаратiв мiсцевої дiї — iнгаляцiйних. Найб i льшого використання здобули β2 — агонiсти, холiнолiтики, комбiнованi препарати. Сучасн i β2- агонiсти володiють вибiрковою реакцiєю по вiдношенню до β2- рецепторiв i не блокують їх при тривалому використаннi. Вони запоб i гають бронхоконстрикцiї не залежно вiд типу бронхоспазму; видiленню iз опасистих клiтин гiстамiну, кiнiнiв, простогландинiв та лейкотрiєнiв.
Розр i зняють β2- агонiсти короткої (сальбутамол, вентолiн, фенотерол, беротек, бриканiл) та пролонгованої (сальматерол) дiї
Дiя препаратiв короткої дiї спостерiгається через 15-20 хвилин пiсля використання i утримується до 4-6 годин. Натом i сть ефект вiд застосування β2- агонiстiв пролонгованої дiї настає сповiльнено i триває до 12 годин.
Використання в терап i ї загострення М-холiнолiтикiв обумовлено їх здатнiстю лiквiдувати холiнергiчний компонент бронхоспазму.
Метилксантини (теоф i лiни) — в терапiї БА мають обмежене використання, оскiльки не позбавленi множинних побiчних проявiв системної дiї. Однак покази до їх призначення розширилися з моменту апробацiї пролонгованих форм. Саме вони дають можлив i сть пiдтримувати концентрацiю препарата в кровi на терапевтичнiй дозi. Пролонгован i форми теофiлiну (теопек, спофiлiн, теоклiр, ретафiл, дурофiлiн, вентакс) широко використовуються в лiкуваннi середньотяжкої та тяжкої БА, що супроводжується нiчними приступами. Дозування пролонгованих форм — 10 мг/кг маси/добу. Багаторiчний досвiд застосування пролонгованих форм теофiлiну свiдчить про добру його переносимiсть та ефективнiсть в складi терапiї БА.
Особливiстю ведення комплексної терапiї БА є двi тактики: ступiнь вниз (stepping down) та ступiнь вверх (stepping up) . Ступiнь вниз означа є, що при досягненнi доброго клiнiчного ефекту та належних даних пiкфлоуметрiї, якi утримуються протягом 3 мiсяцiв, можна опуститись в ступеневiй терапiї на одну сходинку вниз (тобто до менш представницького i агресивного лiкування). У випадку, коли п i дiбрана базисна та невiдкладна терапiя не привела до зменшення частоти та тяжкостi приступiв БА, утримується порушене самопочуття та обмеження фiзичної активностi дитини, вiдсутнiсть позитивної динамiки показникiв пiкфлоуметрiї є необхiднiсть перейти до бiльш агресивного лiкування (сходинка вверх — терапiя складнiша) через 1 мiсяць.
Ступ i нчасте лiкування БА оговорює можливiсть додаткового використання iнших медикаментiв. Сл i д зауважити, що можна використовувати в залежностi вiд ситуацiї антагонiсти лейкотрiєнiв (аколат, монтелукаст, сингулар), стабiлiзатори мембран опасистих клiтин (кетотiфен), антигiстамiннi II-III поколiння.
Специф i чна алерговакцинацiя (САВ) . Проводиться лише лiкарем-алергологом в обладнаному для цього кабiнетi. Використовуються стандартизованi i стабiлiзованi препарати водно-сольових екстрактiв лiкувальних вакцин без домiшок баластних речовин. Починати САВ необхiдно в перiодi ремiсiї (через 3-4 тижнi пiсля закiнчення загострення хвороби). Враховується потенцiйна важкiсть атми, передбачуванi ефективнiсть, коштовнiсть, тривалiсть i зручнiсть САВ, ризик розвитку побiчних дiй, доступнiсть та якiсть екстрактiв алергенiв. САВ проводиться впродовж року (при алергiї до побутового пилу, клiщiв, епiдермальниих алергенiв), або передсезонно (при iнсектнiй i пилковiй алергiї) чи сезонно. САВ призначається тiльки пiсля того, як були прийнятi усi заходи щодо лiквiдацiї провокуючих факторiв з оточуючого середовища, а також в тому разi, якщо фармакотерапiя не призвела до повного контролю за перебiгом астми у конкретного хворого.
Диспансеризац i я хворих i з БА передбачає систематичний контроль л i каря-алерголога за тяжк i стю переб i гу БА та в i дпов i дн i стю призначеної терапії щоденну п i кфлоуметр i ю, а також заняття дитини та її батьк i в в астма-школ i , астма-клубах. Прогноз : у пубертатному перiодi у 49 % дiвчат iз БА регiструються погiршення перебiгу, а у 84 % хлопцiв полегшення перебiгу астми.
Проф i лактика БА полягає у наступному:
а) усунення професiйних шкiдливостей у мами пiд час вагiтностi;
в) рац i ональне харчування (гiпоалергени) вагiтної та матерi-годувальницi;
г) попередження гострих i нфекцiйних (особливо ГРВI) захворювань пiд час вагiтностi;
д )о бмеження призначення антибактерiальної терапiї пiд час вагiтностi.
Д i тям iз спадковою схильнiстю до атопiчних захворювань рекомендовано: гiпоалергенне харчування, санацiя житла, усунення палiння в сiм’ї, рацiональний догляд, раннє загартовування та фiзичнi методи оздоровлення. В бiльшостi європейських країн у пуповиннiй кровi новонародженої дитини з групи ризику визначають рiвень Ig Е , що визначає подальшу тактику.
источник
Останнім часом випадки захворюваності на астму серед дитячої вікової групи все більш частішають. За статистикою, до 10% дітей у всьому світі страждають на цю недугу. При цьому у 50% хворих явні симптоми хвороби проявляються вже у віці до 2 років, у 80% – трохи пізніше, до 5-8 років. Бронхіальна астма – це хронічне захворювання, що супроводжується запаленням дихальних шляхів. В результаті відбувається спазм бронхів, вони починають у великій кількості виділяти слиз – і тоді повітря вже не може нормально проходити по дихальних шляхах. У дитини з’являються напади кашлю, свистячі хрипи, відчуття здавлювання в грудях.
Бронхіальна астма у дітей
Астматичні напади у дитини здатні викликати різноманітні фактори навколишнього середовища і особливості дитячого організму.
Які ж причини виникнення астми у дітей?
Перш за все, це промислові алергени – складові елементи індустріального смогу. Крім того, сьогодні більшість продукції рясніє різними барвниками, консервантами, ароматизаторами для поліпшення смакових якостей. Все це відбивається на організмі малюка з перших днів життя – він вже має алергічну схильність.
Не менш істотний вплив роблять і побутові алергени:
- аміак, сірководень, окисли вуглецю і азоту;
- хімічні сполуки, що утворюються при роботі кухонних плит, печей, камінів;
- компоненти будматеріалів (лаки, клеї і т. д.);
- миючі засоби;
- домашній пил, в якому виявлено понад 50 видів кліщів.
Серед інших причин, здатних дати поштовх розвитку бронхіальної астми, називаються такі фактори:
- патологічна вагітність;
- штучне вигодовування;
- порушення правил вакцинації;
- нераціональне застосування антибіотиків;
- часті вірусні інфекції (риновіруси особливо);
- атопічний дерматит;
- дисбактеріоз та інші патології у малюка, які не лікуються належним чином;
- вплив тютюнового диму (пасивне куріння).
Якщо дитина вже страждає на цю недугу, то спровокувати його загострення здатні:
- повторне контактування з алергенами (для кожної дитини вони індивідуальні);
- присутність у навколишньому середовищі речовин з різким запахом;
- раптові зміни погоди;
- фізичне або емоційне перенапруження.
У дітей будь-якого віку клінічні ознаки бронхіальної астми практично однакові. Спочатку з’являється шкірна алергія у вигляді дерматиту. Потім вона начебто зникає, але насправді хвороба переходить у другу стадію: у дитини частішають гострі бронхіти. Коли відбувається спазм бронхів, в них накопичується слиз і не може вийти назовні. Це ще не астма, але якщо подібні бронхіти почастішали, то треба терміново звертатися до лікаря.
Ознаки астми у дітей такі:
- сонливість, слабкість, пригнічений настрій, незрозумілий страх;
- зворотні реакції: підвищена збудливість, безпричинний сміх, піднесений настрій;
- блідість або почервоніння обличчя, ознаки тахікардії або аритмії, іноді болі в животі, блювота;
- першіння в носі і горлі, сльозотеча, закладений ніс, відчуття тяжкості в грудях.
Після цього підступає напад. Його симптоми:
- починається вночі;
- дитина кидається в ліжку, сон неспокійний;
- всі податливі місця грудної клітини втягуються;
- хворий шумно дихає, у нього утруднений видих;
- приклавши вухо до грудної клітки, можна почути сильні сухі хрипи.
Застосовуючи певне лікування, можна поступово зняти напад, відновити дихання.
У діточок цього віку бронхіальна астма протікає особливо важко. До того ж, через особливості організму такого малюка лікар може не відразу поставити діагноз. В результаті лікування починається досить пізно, що нерідко призводить до того, що дитина згодом стає інвалідом.
Бронхіальна астма у немовлят виникає, в основному, через харчові і медикаментозні алергени. Багато що також залежить від того, як у мами протікала вагітність. Імовірність розвитку в майбутньому астми у дитини залежить від багатьох чинників:
- які прояви токсикозу спостерігалися в період виношування;
- чи була внутрішньоутробна гіпоксія плода ;
- якими хронічними захворюваннями страждає мама;
- хронічні стреси;
- куріння мами (воно сприяє тому, що імунітет малюка «ламається»).
Все це відбивається на стані організму майбутньої дитини, в результаті впливу цих факторів імунна система крихти стає дуже чутливою до алергенів. Будь-які гострі інфекції, перенесені жінкою під час вагітності (ГРВІ, бронхіти, тонзиліт, пневмонія), можуть в майбутньому стати причиною астматичного компонента у її дитини.
Бронхіальна астма може проявитися у дитини в перші ж місяці життя. Однак часті напади задишки у малюка педіатр приймає за одне з ускладнень ГРВІ. Справа в тому, що у новонародженого дуже маленький об’єм легенів. Це призводить до звуження бронхів, вони швидко набрякають. В результаті утворюється закупорка мокротою просвіту бронхів, що порушує їх прохідність.
У цей період спостерігається хвилеподібний перебіг хвороби: загострення змінюється ремісією.
Загострення бронхіальної астми у дітей до року має такі симптоми:
- вранці у малюка спостерігається рідкісний сухий кашель, нежить;
- ввечері кашель стає вологим і посилюється, досягаючи апогею вночі;
- у дитини відходить в’язке, густе, слизове харкотиння;
- хворий не може лежати;
- на видиху виникає задишка, набухають вени шиї, роздуваються крила носа;
- дихання хворого гучне, свистяче;
- з’являється синюшність навколо рота.
Тижні, місяці у дитини спостерігається помірне утруднене, свистяче дихання, кашель. Можуть з’являтися характерні приступи астми.
Сьогодні в світі не існує фармацевтичних препаратів, які здатні повністю вилікувати хронічну астму. Ті ліки, що призначає лікар-пульмонолог, можуть лише, блокувати напад, звільнити організм від алергену.
Астма у дітей лікується поетапно: лікуючу речовина збільшують невеликими дозами. Потім лікар визначає: призупинити лікування або зменшити (збільшити) дозу.
При бактеріальному запаленні за призначенням лікаря треба давати хворому антибіотики, на тлі вірусної інфекції – інтерферон, при загостренні для зняття важкого нападу використовуються глюкокортикостероїди (ГКС).
Щоб зняти бронхоспазм, застосовують бронхолітики груп: бета-2-антагоністи, холінолітики, Метилксантиновий і комбіновані препарати.
Діти-астматики користуються аерозолем Інтал: протягом 6 тижнів по 2 вдиху 4 рази на добу. Таке лікування може тривати протягом декількох місяців, року і більше.
Застосовують також протизапальний препарат Тайлед. Призначають по 2 інгаляції 2 або 4 рази на добу. Подібна терапія може тривати від 3 місяців до декількох років.
Крім того, в дитячій пульмонології передбачений комплекс дихальної гімнастики, а також застосовуються медикаменти для профілактики або зняття нападів.
Народне лікування спрямоване на зменшення чутливості дитини до алергенів, зниження частоти бронхіальних спазмів і набряків слизової оболонки, а також усунення запалення і зміцнення імунітету.
Зняти запалення допоможуть такі трави: шавлія, деревій, ромашка, медунка, солодка і ін.
Зміцнять імунітет трави:
- сильної дії (при загостренні їх використовувати не можна): молочай Палласа, червоний корінь, астрагал перетинчастий, левзея сафроловидна;
- м’якої дії (їх застосовують у всіх випадках): чистотіл, ехінацея, багно, хвощ, листя суниці та ін ..
Трави з спазмолітичні властивості: кмин, кріп, фенхель, ромашка, багульник, чебрець, звіробій і т. Д.
Розріджують мокротиння і полегшують відхаркування: кропива, мати-й-мачуха, хрін, багульник, термопсис та т. Д.
Сечогінні трави: мучниця, хвощ, брусничний лист, спориш. З цих трав можна робити настоянки та відвари окремо або в зборах.
Корисно також застосовувати ванни з екстрактами хвої, дихати повітрям хвойного лісу. Морське повітря також піде на користь хворій астмою дитині – зміцнить дихальну систему.
Лікарі-гомеопати здатні підібрати відповідні дитині препарати виключно з натуральними складовими. Серед них Ipecacuanha (блювотний корінь), Sambucus (бузина чорна), Moschus (мускус). Втім, не забувайте, що рослинні інгредієнти – ті ж алергени, тому перед тим, як давати ці ліки дитині, потрібно переконатися, що в їх складі відсутні речовини, на які у нього алергія.
Можна також застосовувати гомеопатичні засоби в домашніх умовах. Це просто: включити в раціон малюка деякі продукти, які значно поліпшать його стан. Це вершкове масло, м’ясо, молочні продукти, овочі, фрукти, соки, ягоди. Їх можна поєднувати з лікарськими гомеопатичними препаратами. Викликати алергію здатні риба, ікра, яйця, іноді м’ясо.
Сприятливо діятимуть на хворого на астму малюка корінь імбиру (він розширює судини і попереджає напади хвороби); масло чайного дерева (очищає повітря, нормалізує дихання); мед (пом’якшує кашель, запобігає задишку).
Напад астми щоразу викликає у дітей сильний стрес. Тому невідкладна допомога тут має свою специфіку. Мама з татом повинні тримати себе в руках і не показувати дитині своєї тривоги.
Якщо у малюка трапився напад сухого кашлю – перш за все, заспокойте його. Постарайтеся припинити контакт з алергеном. Давайте йому рясне пиття – 50-60 мл на 1 кг маси тіла (через рот і підшкірно, вливаючи внутрішньовенно). Можна покласти на грудну клітку і ікри дитини гірчичники.
Швидко і легко можна зняти напад, якщо малюк вже знайомий з інгаляторами. З трьох років можна застосовувати Беродуал: за один раз необхідно вдихнути дві дози, повторити інгаляцію через п’ять хвилин. З півтора років дітям показаний Сальбутамол: під час нападу дітлахам до шести років можна подати одну дозу, після шести – дві.
Корисні відволікаючі заходи. Зробіть дитині масаж грудної клітини, опустіть ноги в теплу воду (t ° 38-40). Забезпечте доступ свіжого повітря, зніміть тісний одяг, виключіть вплив алергену. Замість аерозолів можна застосовувати для вдихання через небулайзер розчини бронхорозширяючих препаратів (особливо це показано для малюків до двох років). Дозування розчину: одна крапля на кілограм ваги. Розчин вдихають через маску.
Головна мета лікування астми – навчитися контролювати хворобу і як можна довше підтримувати період ремісії. Починається терапія з оцінки вираженості захворювання на поточний момент. План лікування весь час переглядається, тому стан здоров’я вдається тримати під контролем.
Догляд за дитиною при бронхіальній астмі передбачає також дотримання важливих медичних рекомендацій:
- використання для постільних речей непроникних чохлів, щоб шкіра дитини не стикалася з алергенами (пилом, пухом, кліщами і т. д.);
- прання постільної білизни при високій температурі;
- усунення м’яких іграшок або їх ретельне прання (як варіант – заморожування);
- позбавлення від тварин в будинку, де живе дитина-астматик.
источник
Бронхіальна астма — хронічне алергічне захворювання дихальних шляхів, що супроводжується запаленням та зміною реактивності бронхів, а також виникає на цьому тлі бронхіальної обструкції. Бронхіальна астма в дитини протікає з явищами експіраторної задишки, свистячими хрипами, нападоподібним кашлем, епізодами задухи. Діагноз бронхіальної астми встановлюється з врахуванням алергологічного анамнезу, проведення спірометрії, рентгенографії органів грудної клітки, шкірних аллергопроб, визначення IgE, газового складу крові, дослідження мокротиння. Лікування бронхіальної астми в дітей передбачає елімінацію алергенів, використання аерозольних бронхолітиків та протизапальних препаратів, антигістамінних засобів, проведення специфічної імунотерапії.
Бронхіальна астма у дітей – це хронічний алергічний або інфекційно-алергійний запальний процес в бронхах, що призводить до оборотного порушення бронхіальної прохідності. Це захворювання зустрічається в дітей різних географічних регіонів в 5-10% випадків. Бронхіальна астма в дитини найчастіше розвивається в дошкільному віці (80% випадків). Нерідко перші напади виникають вже на першому році життя дитини. Вивчення особливостей виникнення, перебігу, діагностики та лікування бронхіальної астми вимагає міждисциплінарної взаємодії педіатрії, дитячої пульмонології та алергології-імунології.
Бронхіальна астма в дитини виникає за участю генетичної схильності і факторів навколишнього середовища. У більшості дітей бронхіальна астма обтяжена спадковими алергічними захворюваннями — полінозом, атопічним дерматитом, харчовою алергією та ін.
Сенсибілізуючими факторами навколишнього середовища можуть виступати інгаляційні та харчові алергени, бактеріальні та вірусні інфекції, хімічні та лікарські речовини. Інгаляційними алергенами, провокуючими бронхіальну астму в дітей, частіше виступають домашній та книжковий пил, шерсть тварин, продукти життєдіяльності домашніх кліщів, цвілеві грибки, сухий корм для тварин або риб, пилок квітучих дерев і трав.
Харчова алергія служить причиною бронхіальної астми у 4-6% дітей. Найчастіше цьому сприяє ранній перехід на штучне вигодовування, непереносимість тваринного білку, продуктів рослинного походження, штучних барвників та ін. Харчова алергія в дитини часто розвивається на тлі таких захворювань, як гастрит, ентероколіт, панкреатит, дисбактеріоз.
Тригерами бронхіальної астми у дітей можуть бути віруси-збудники парагрипу, грипу, ГРВІ, а також бактеріальна інфекція (стрептокок, стафілокок, пневмокок, клебсієла, нейсерія), хламідії, мікоплазми та інші мікроорганізми, що колонізують слизову бронхів.
У деяких дітей з бронхіальною астмою сенсибілізація може викликатися промисловими алергенами, прийомом лікарських препаратів (антибіотиків, сульфаніламідів, вітамінів). Факторами загострення бронхіальної астми в дітей, що провокують розвиток бронхоспазму, можуть виступати інфекції, холодне повітря, метеочутливість, тютюновий дим, фізичні навантаження, емоційний стрес.
У патогенезі бронхіальної астми виділяють імунологічну, імунохімічну, патофізіологічну та умовно-рефлекторну фази. На імунологічній стадії під впливом алергену продукуються антитіла класу IgE, які фіксуються на клітинах-мішенях (головним чином, огрядних клітинах слизової бронхів). На імунохімічній стадії повторний контакт з алергеном супроводжується його зв’язуванням з IgE на поверхні клітин-мішеней. Цей процес протікає з дегрануляцією клітин, активацією еозинофілів та виділенням медіаторів, що викликаються вазоактивним та бронхоспастичним ефектом. На патофізіологічній стадії бронхіальної астми в дитини під впливом медіаторів виникає набряк слизової оболонки бронхів, спазми, запалення та гіперсекреція слизу. Надалі напади бронхіальної астми у дітей виникають під дією умовно-рефлекторному механізму.
Бронхіальна астма в дитини характеризується циклічним перебігом, під час якого виділяють періоди передвісників, нападів задухи, а також періоди після нападів та між нападами.
Під час періоду передвісників в дитини з бронхіальною астмою може відзначатися занепокоєння, порушення сну, головний біль, свербіж шкіри та очей, закладеність носа, сухий кашель. Тривалість періоду передвісників — від декількох хвилин до декількох діб.
Власне напад задухи супроводжується відчуттям стискання в грудях і нестачі повітря, задишкою експіраторного типу. Дихання стає свистячим, з участю допоміжної мускулатури; на відстані чути хрипи. Під час нападу бронхіальної астми дитина перелякана, не може розмовляти, ловить повітря ротом. Шкіра обличчя стає блідою з вираженим ціанозом або посинінням носогубного трикутника та вушних раковин, покривається холодним потом. Під час нападу бронхіальної астми у дітей відзначається малопродуктивний кашель з важким відділенням густої, в’язкої мокроти.
При аускультації визначається жорстке або ослаблене дихання з великою кількістю сухих свистячих хрипів. При перкусії чути коробковий звук. З боку серцево-судинної системи виявляється тахікардія, підвищення артеріального тиску, приглушення серцевих тонів. При тривалості нападу бронхіальної астми від 6 годин і більше, говорять про розвиток в дитини астматичного статусу.
Приступ бронхіальної астми в дитини завершується відходженням густого мокротиння, що призводить до полегшення дихання. Відразу після нападу дитина відчуває сонливість, загальну слабкість, стає загальмованою і млявою. Тахікардія змінюється брадикардією та артеріальною гіпотонією. У період між нападами дитина з бронхіальною астмою може почувати себе абсолютно нормально.
По важкості клінічного перебігу розрізняють три ступеня бронхіальної астми в дітей, які відрізняються частотою нападів та показниками ФЗД.
При легкому ступені бронхіальної астми у дітей напади задухи рідкісні (рідше 1 разу на місяць) і швидко купіруються. В періоди між нападами загальне самопочуття не порушуються і показники спірометрії відповідають віковій нормі.
Середньо важка ступінь бронхіальної астми в дитини протікає з частотою загострень 3-4 рази на місяць. Швидкісні показники спірометрії складають 80-60% від норми.
При важкій ступені бронхіальної астми напади задухи у дітей виникають 3-4 рази на місяць, а показники ФЗД складають менше 60% від вікової норми.
При встановленні діагнозу бронхіальної астми в дитини враховують дані сімейного та алергологічного анамнезу, фізикального, інструментального та лабораторного обстеження. Діагностика бронхіальної астми вимагає участі різних фахівців: педіатра, дитячого пульмонолога, дитячого алерголога-імунолога.
В комплекс інструментального обстеження входить проведення спірометрії (дітям від 5 років), тестів з бронхолітиками та фізичним навантаженням (велоергометрією), пікфлоуметрію, рентгенографію легень та органів грудної клітки. Лабораторні дослідження при підозрі на бронхіальну астму включають клінічний аналіз крові та сечі, загальний аналіз мокротиння, визначення загального і специфічних IgE, дослідження газового складу крові. Важливою ланкою діагностики бронхіальної астми в дітей служить постановка шкірних алергічних проб. В процесі діагностики необхідне також виключення інших дитячих захворювань, що протікають з бронхообструкцією.
До основних напрямів лікування бронхіальної астми в дітей відносяться: виявлення та елімінація алергенів, раціональна медикаментозна терапія, спрямована на зниження кількості загострень і купірування нападів задухи, відновна терапія без медикаментів.
При виявленні бронхіальної астми насамперед необхідно виключити контакт дитини з факторами, що провокують загострення захворювання. З цією метою може рекомендуватися гіпоалергенна дієта, організація гіпоалергенного побуту, скасування лікарських препаратів, розставання з домашніми тваринами, зміна місця проживання та ін. При цьому рекомендується тривалий профілактичний прийом антигістамінних засобів. При неможливості позбутися потенційних алергенів проводиться специфічна імунотерапія, що припускає гіпосенсибілізацію організму шляхом введення поступово зростаючих доз причинно значущого алергену.
Основу лікарської терапії бронхіальної астми в дітей складають інгаляції стабілізаторів мембран тучних клітин, глюкокортикоїдів, бронхолітиків (сальбутамолу, фенотеролу) та інших комбінованих препаратів. Підбір схеми лікування, поєднання препаратів та дозування здійснює лікар. Показником ефективності лікування бронхіальної астми у дітей служить тривала ремісія та відсутність прогресування захворювання.
При продовженні нападу бронхіальної астми в дитини проводяться повторні інгаляції бронхолітиків, киснева, небулайзерна терапія, парентеральне введення глюкокортикоїдів.
В період між нападами дітям також призначаються курси фізіотерапії (аероіонотерапії, індуктотермії, ДМВ-терапії, магнітотерапії, електрофорезу, ультрафонофорезу), водолікування, масажу грудної клітки, точкового масажу, дихальної гімнастики, спелеотерапії. 
источник